– Не думаю, що Анька це оцінить, мамо! Вона ж не любить, коли до нас в гості навіть Валера приходить, а він її брат! – сказав Саша по телефону матері, коли вона сказала, що хоче приїхати в гості на пару днів.
– Навіть так? А у неї з головою взагалі все гаразд? – незадоволено запитала Марія Костянтинівна сина. – Вона розуміє, що сім’я – це найголовніше в житті?
– Так вона і каже, що у нас зараз окрема сім’я і більше нікого ми в неї пускати не будемо! Каже, що надивилася на цей «прохідний двір» в дитинстві і не хоче, щоб у нас було так само зараз!
– «Прохідний двір»? Вона про що? Про те, коли рідні люди приходять в гості, чи що?
– Ну так! Розповідала, що постійно до них приходили то тітки, то дядьки, сестри і брати її батьків, їхні діти, бабусі і дідусі!
І бачила, як її батьки скасовували, відкладали свої справи, щоб розважати рідню! Більше вона такого не хоче ні бачити, ні проживати!
– Та вона у тебе дійсно якась ненормальна, Сашо! – продовжувала обурюватися Марія Костянтинівна. – Не хоче вона, бачте, бачити рідню!
Та мені наплювати на те, що вона хоче, а чого не хоче! Я твоя мати і можу приїхати до тебе в гості тоді, коли сама цього захочу! І не питати якусь там дівку!
– Напевно… Так… – невпевнено відповів їй Саша. – Головне, щоб у мене потім проблем вдома не було…
– А які у тебе потім можуть бути проблеми? Що вона взагалі може тобі зробити? Ти її чоловік! Ти глава вашої сім’ї! Вона і пикнути проти тебе права не має!
– Просто, ми живемо в її квартирі, мамо!
– І що? Яка взагалі різниця? У твоїй квартирі, в її квартирі? Різниці немає абсолютно ніякої! Ти її чоловік!
А значить, їй доведеться приймати мене у вас вдома, хоче вона цього чи ні! – категорично завершила свою думку Марія Костянтинівна.
– То ти все-таки приїдеш?
– А куди я подінуся? Звичайно, приїду! Я за тобою скучила! Вже три місяці не бачила! Все тільки по телефону і по телефону! А відеозв’язок цей ваш…
Сенсу від нього немає взагалі ніякого! Хоча, може, і був би, якби у нас тут зв’язок стабільний був, але його ж немає!
Так що заткни свою ненормальну дружину і чекай на мене! Сьогодні сходжу, візьму квитки, і післязавтра приїду!
Саша зрозумів, що сперечатися з матір’ю в цьому питанні немає ні найменшого сенсу. Якщо вона чогось хоче, вона все одно це зробить.
А можна це робити, чи не можна – її вже мало цікавить. Та й що на це скаже Аня, його дружина, власне, теж.
І, оскільки, його мати вже прийняла рішення про те, що приїде в гості на два-три дні, то йому тепер треба тільки вмовити дружину, щоб та не обурювалася проти цього. Але як?..
Прийшовши додому з роботи, Саша вже й забув, що йому доведеться вмовити Аню, щоб вона не дуже злилася і пустила на деякий час його матір в гості.
Він так закрутився на роботі, що просто про все забув, поки не побачив дружину, яка чимось займалася на кухні.
– О! Привіт! – посміхнулася Аня йому, виглядаючи з кухні. – Як день? Що нового на роботі? А то, у мене сьогодні стільки справ було, що забула тобі написати, зателефонувати…
– Та нормально все! Привіт! – відповів Саша дружині. – Ти чим там займаєшся?
– Після роботи зайшла в магазин, докупила те, що у нас закінчилося, тут крупи, макарони, зараз по контейнерах все пересиплю…
– А-а… – простягнув Саша.
– Будеш їсти? Чи ще не голодний? – запитала все так само з кухні Аня його.
– Та ні… Поки не хочу! – відмахнувся він, вішаючи куртку на плечики. – Але зате у мене є новини!
– Які? – Аня знову виглянула з кухні, щоб оцінити за настроєм чоловіка ступінь новин. – Погані чи хороші?
– Та тут… Навіть не знаю, як тобі сказати, якщо чесно!
– Кажи вже, як є!
– Мама збирається приїхати до нас на кілька днів! – щоб швидше з цим розібратися, прямо, не ходячи навколо, відповів Саша дружині.
– У якому сенсі? – напівпосмішка відразу зникла з обличчя Ані.
– Та в прямому! Каже, що скучила, хоче приїхати до нас, побачитися!
– Ну… Гаразд… Нехай знімає собі квартиру або номер у готелі і приїжджає! Раз вже так сильно хоче!
– Аня…
– Що? – нервово запитала дружина Сашу. – Або ти не згоден з моєю думкою?
– Та просто у неї ж не така велика зарплата, щоб грошей вистачило на готель або квартиру! Тим більше вона ж до нас їде!
– Ну, приїде, знайде собі житло і нехай приходить в гості! Або нехай до нас прийде, а тут ти їй допоможеш з житлом, з його пошуком!
Вдень – будь ласка, нехай у нас буде! Можете погуляти десь піти, вдома посидіти, та хоч що, а на ніч…
– Аня! Моя мама залишиться у нас на весь час свого приїзду! – намагаючись, щоб його голос звучав більш твердо, сказав чоловік.
– Так? Серйозно?
– Цілком! Це ж моя мама, а не якась там подруга, знайома, до якої мені немає особливого діла!
– Дуже за тебе рада, але я навіть свою рідню у нас на ніч не залишаю! І твоя мама не потрапляє в категорію винятків! Все ясно? – уперши руки в боки, заявила Анна.
– Та що ти за людина така?! Не можна ж бути такою безсердечною, Аня! – розлютився Саша. – Це моя мама! Вона приїжджає до мене…
Ну, в сенсі, до нас! А значить, вона буде жити у нас! І це більше не обговорюється! Зі своїми родичами роби, як тобі хочеться, а це МОЯ мама!!!
– Так якщо вона приїжджає до ТЕБЕ, знімай ти квартиру або готель і ночуйте разом! А тут ніхто на ніч не залишиться! І крапка!
А якщо ти зараз далі будеш сперечатися зі мною в цьому питанні, то тобі прямо сьогодні доведеться шукати собі нове місце проживання! Тимчасове чи ні, подивимося!
Саша розумів, що він навряд чи переспорить дружину в цьому питанні, але все одно хотів спробувати переконати її:
– Аня, зроби ти хоч раз виняток!
– Навіщо? Щоб у своєму ж будинку підлаштовуватися під інших людей? Ні вже! Я на це піти не можу! Та й не хочу!
Мені в дитинстві цей балаган стояв поперек горла, але тоді у мене не було, як такого, права голосу! А зараз саме я встановлюю ці правила! Я! А не хтось інший! І вже тим більше не твоя мати!
Він зрозумів, що виграти суперечку все ж не вийде. Як би він не старався, що б не говорив дружині, а вона буде стояти на своєму до останнього.
І, явно, піде на все, щоб відстояти свою точку зору і зробити все по-своєму. Тому Саші нічого не залишалося, крім як піти переодягнутися, вмитися і лягти спати.
Аби тільки не розмовляти сьогодні з дружиною і ніяк більше з нею не перетинатися, поки вони обоє не охолонуть…
Коли ж Аня закінчила всі свої домашні справи, трохи подивилася телевізор перед сном і пішла в спальню до чоловіка, Саша ще не спав.
Він просто так лежав і думав про свою матір, про свою дружину, про те, в яке становище вони обидві його зараз ставлять, і йому це дуже не подобалося.
Після того, як Аня вже переодяглася і лягла в ліжко, Саша запитав її:
– Аня… Може, ти хоч один раз зробиш виняток? Всього один, я ж про більше і не прошу!
– Я і так даю добро, щоб до нас протягом дня приходили гості, якщо тобі це потрібно, а на ніч, все! Будинок закритий для всіх, крім нас з тобою! Так що: ні!
– Ти так говориш, ніби я тут взагалі не маю ніякого права голосу! Ніби я тут – ніхто! Я, зрештою, твій чоловік і сам можу вирішувати, що тут може відбуватися, а що ні! І моя мама, коли приїде днями, залишиться у нас! Все! Крапка!
Обоє всілися в ліжку і свердлили одне одного ненависними поглядами. Кожен намагався мовчки придушити іншого, і кожен стояв до кінця. Але потім Ані набридли ці ігри в «дивоглядки», і вона сказала:
– А ти і так тут ніхто, Сашо, тож якщо ще хоч одне слово, яке мені не сподобається, і поїдеш назад у своє село! Зрозумів?
– Ось воно, значить, як?! – вигукнув він обурено. – Це я тут ніхто?! А ти сама…
– А що я? Я господиня цієї квартири і в житті, і в документах! Я її купила! Я встановлюю тут всі правила! І ти, коли ми ще до весілля вирішили жити разом, погодився з цим! Хіба ні?
– Але це ж мама! Для тебе що, взагалі нічого святого немає в цьому житті?
– Є! Чому ж відразу так? Є, звичайно! І це мій спокій! МОЯ сім’я! Я навіть для своїх батьків таке виключення можу зробити тільки в крайньому випадку, тільки якщо буде дійсно якась безвихідна ситуація!
І вони зі мною повністю згодні, хоч і не відразу зрозуміли мої правила, але все ж! А тут, у тебе і твоєї матері, цих виходів ціла гора, але ж ні! Ти хочеш, щоб я пішла на якісь поступки!
Ще раз повторюю: ні! Все! Я спати! І тобі раджу зайнятися тим самим, якщо, звичайно, не хочеш шукати собі інше місце ночівлі вже сьогодні!
Більше подружжя не поверталося до цієї розмови.
Аня вранці спокійно зібралася і поїхала на роботу, нормально, без якогось негативу розмовляла з чоловіком, як ніби вчорашні розмови вивітрилися у неї з голови за ніч.
А Саша ж, хоч і розмовляв з дружиною нормально, але все одно затаїв образу.
Коли протягом дня йому зателефонувала мати, щоб сказати, що взяла квитки і завтра вже приїде в гості, вже не на два-три дні, а на цілих п’ять, то Саша нічого їй не сказав «проти».
Він не став розповідати матері, що вчора посварився з дружиною через її візит до них.
Не став також говорити, що Аня проти залишати когось на ніч. Він вислухав маму і сказав тільки:
– Чудово! Буду чекати з нетерпінням твого приїзду і зустріну тебе на вокзалі!
Прийшовши додому з роботи наступного дня, Аня застала там Сашу, який носився по всій квартирі, як ужалений з постільною білизною.
Аня зрозуміла, що він її не почув… Не сприйняв серйозно ті правила, які вона йому озвучувала дуже багато разів за все їхнє не тільки подружнє, а й спільне життя.
– Що тут відбувається? – запитала вона Сашу.
– Мамі ліжко готую! Вона з поїзда, втомилася сильно! – як ні в чому не бувало відповів він Анні.
– Ось як? А у нас в місті що, готелів для цього немає? Або їх всі на сьогодні закрили?
– Ань… Давай більше не будемо сваритися? Мама приїхала, вона втомилася, так що вона залишається тут, у нас! – тихо, але твердо сказав Саша дружині, так щоб його мати, яка сиділа у вітальні, не почула його.
– Сваритися? А хто свариться? Я зараз просто викличу…
– Аня! – визирнула свекруха з вітальні, почувши там якісь розмови. – Я чула, що ти не любиш гостей у вашому домі! Але ж я вам не чужа! Саша ж тобі все пояснив, розповів?
– Доброго дня, Маріє Костянтинівно! – демонстративно привіталася Анна зі свекрухою, вказуючи тим самим, чого та не зробила. – А що він мені мав пояснювати? Розповідати?
– Як що? Що я приїду! Що я скучила за сином! Цілих три місяці його не бачила! То з роботи не відпускають! То ти йому нікуди не даєш поїхати! Ось мені і довелося самій все робити!
– Я його не відпускаю?! – здивувалася Анна, переводичи погляд зі свекрухи на чоловіка. – Це він вам так сказав?!
– Ну… Так…
А Саша в цей момент почервонів і посуворішав одночасно.
– Я йому тисячу разів казала, що якщо хоче поїхати до вас – нехай їде! Але він, мабуть, вирішив, що йому у вас нічого робити.
І перекрутив мої слова, щоб виставити мене поганою, злою дружиною, а самому залишитися гарненьким!
– Аня! Досить! – перервав він дружину.
– А що, досить? Хіба це не так? – запитала його дружина.
– Та яка вже різниця? Я вже тут, і залишуся тут! У ВАС! – виділила свекруха два останні слова. – І ти давай не бурчи на мого хлопчика, а краще вечерю нам усім приготуй! А то я з поїзда! Весь день нічого не їла…
– Навіть так?! – обурилася Анна такому хамству.
– Так! Навіть так! – відповіла їй Марія Костянтинівна. – Давай не сперечайся, а займися справою, поки мене Саша тут у вас влаштовує!
– Почнемо з того, що не «у вас», а у мене! – відповіла їй невістка. – І він нікого тут не влаштовуватиме! Нікого! Я йому це вже пояснювала, але він, мабуть, погано чує або погано розуміє!
– Так! – підвищила голос свекруха. – Зав’язуй зі своїми принципами і йди роби те, що тобі було наказано! Швидко! Знайшлася теж мені тут королева! Буде вона ще зі старшими огризатися!
– Та мені байдуже, Марія Костянтинівна, старші ви за мене чи ні! Ночувати ви тут не залишитеся! І, якщо ви там чогось хочете – мене це теж ніяк не стосується!
Я прийшла з роботи додому, у СВОЮ квартиру! Мені не потрібні тут зараз ніякі гості, і скакати на задніх лапках я навколо вас не буду!
Збирайте свої речі, якщо раптом встигли щось розкласти, і їдьте в готель! – заявила Анна жінці. – А так, ще й ось цю істоту можете із собою забрати! Причому не тільки в готель, а в ваш дім!
– Та як ти смієш, малолітня зараза!!! – закричала свекруха.
– Мамо! Аня! Заспокойтеся! – встав між жінками Саша. – Аня, ходімо поговоримо!
– Мені більше нічого тобі сказати, любий! Починай збирати свої речі! Або я прямо зараз викличу поліцію, і вони вас обох швиденько зберуть!
– Зараз ти у мене підеш звідси куди подалі!!! – знову закричала Марія Костянтинівна.
І в цей момент вона кинулася на невістку і почала її душити, бо дуже образилася почутим.
У її час вона не могла дозволити собі так розмовляти зі свекрухою, відразу б і від чоловіка отримала, і від самої свекрухи, а тут знайшлася безстрашна…
Але Аня теж була не боязкою. Вона вирвалася з обіймів свекрухи і луснула її по голові, правда мимохідь, вазою-ключницею, яка стояла на тумбочці біля вхідних дверей.
– Саша! Саша! Вона мене покалічити хоче! Твоя дружина мене… – заголосила Марія Костянтинівна, тікаючи ховатися за сина.
А син тільки дивився на жінок повними нерозуміння і страху очима і нічого не робив, навіть постільну білизну, яка була у нього в руках досі, там же і залишалася.
– Так! Так! Ховайся! Стара видра! Я тебе зараз викину звідси, щоб ти кожну сходинку в під’їзді перерахувала своїм обличчям!
Але в цей момент Саша кинув постільну білизну на підлогу і втримав дружину.
– Досить! – спокійно сказав він. – Мамо, збирайся, ми йдемо! – він озирнувся. – А завтра ми з тобою поговоримо! І повір, тобі ця розмова не сподобається! – вже більш злобно сказав він дружині.
– Говорити ти зі мною тепер будеш тільки в суді! Але не так! Забирай свою матусю звідси і геть з моєї квартири!
Так Саша і вчинив, поки одна з них реально не покалічила іншу.
А як тільки вони пішли, Саша мовчки, а Марія Костянтинівна ще намагалася якось зачепити, образити Анну, то Аня відразу ж закрилася на всі замки двері.
Вранці наступного дня Аня поїхала подавати на розлучення. А через три дні, як тільки поїхала Сашина мати, він з’явився додому.
До цього він взагалі не дзвонив дружині і не писав їй, напевно, і на роботу не ходив теж, думала Аня. І тут він виявив, що не може потрапити в квартиру. Аня змінила один із замків.
Він почав відразу ж дзвонити дружині, писати, стукати в двері. Але вона не підходила до дверей.
А потім просто викликала поліцію, пояснивши, що колишній чоловік намагається виламати двері її квартири.
Коли приїхали співробітники поліції, Саша продовжував намагатися відкрити двері або вибити їх. Хоча вони ж залізні, але йому було все одно.
А як тільки його спробували заспокоїти, він почав кидатися на співробітників поліції, що стало його великою помилкою, і його скрутили і відвезли у відділок.
А до моменту його виходу вже залишалося трохи більше двох тижнів до самого розлучення…
Єдине, що він отримав від дружини потім, це свої речі. Але йому самому довелося продавати свою машину, щоб віддати дружині половину вартості, тому що куплена вона була в шлюбі.
А ще, поки він проводив час зі своєю матір’ю і в камері, його звільнили з роботи за прогули, так що гроші, що залишилися, йому зараз, ой як будуть потрібні.
Хоча б для того, щоб поїхати в рідне село, де його завжди чекає мама з розпростертими обіймами.
А Аня довго потім була одна після цієї історії. Не хотіла ні з ким зближуватися. Та й більше не хотіла тягнути всяких чоловіків у своє життя і квартиру.
Але в підсумку вона зустріла СВОЮ людину, у якої були схожі життєві установки, своя квартира і бажання знайти таку дружину, як Аня.
Ось тоді тільки вона зрозуміла, що людина повинна бути схожою за життєвими установками, і тільки з такою людиною можна побудувати хорошу, міцну сім’ю…
