Головна

Життєві історії

— А хто обіцяв, що підтримає нас із переїздом? Хто казав, що цей будинок нам дуже потрібен, і називав себе хорошими сусідами?! Хороші сусіди так себе не поводять. Вони йдуть на допомогу й допомагають, — Валерій, як школярів, вичитав родину Антона
Життєві історії 0
— А ти бачила оголошення? У нас у селі будинок продають… — сказав Антон дружині, Ларисі. — Ні… а хто продає? — На паралельній вулиці, третій будинок. —
— Отже, домовилися? Ніяких викупів, конкурсів для нареченого й ляльок на капоті автомобіля? — Усміхнулася Рита й зайнялася підготовкою. Однак виявилося, що рідня нареченого рішуче не розуміла такого формату святкування, про що одразу ж повідомила нареченій
Життєві історії 0
— Вадиме, це наше весілля, і воно пройде так, як хочемо ми! Я не збираюся танцювати під дудку твоєї рідні! Рита вкотре намагалася достукатися до свого хлопця. За
— Андрію Петровичу, може, хоча б чаю вип’ємо? — Незрозуміла ти якась, я тобі кажу, відчепись, знайди собі нарешті зайняття якесь, а ти мені проходу не даєш. Не збираюся закохуватися й одружуватися з тобою. Чи ти переспати хочеш? І взагалі, гордість у тебе є? Хіба дівчина за хлопцем має бігати?
Життєві історії 0
Андрій у дев’яностих працював начальником цеху. Чесно кажучи, не робота то була, а виживання. Замовлень майже немає, зарплату постійно затримують. Але Андрій не поспішав іти з рідного підприємства,
Треба подарувати те, від чого відмовитися вона ну ніяк не зможе. І явно зрадіє, — наполягала Ніна Іванівна. — І що ж це? Золотий злиток? — засміявся син, — чи діаманти? — От дурний. Звідки вони в тебе? Ти тільки борг за машину віддав, — серйозно сказала мати, — ти подаруй їй… яблуню! — Що? Яблуню? — здивувався Ігор, — яку ще яблуню?
Життєві історії 0
Наталя раділа: тітка поступилася їй свою квартиру на першому поверсі двоповерхівки на околиці міста, поїхавши жити на пенсії до Наталченої матері в селище. Таким чином, здійснилася мрія тітки
— А Тоня зовсім з глузду з’їхала? Вона не бачить, як син живе? З чого б йому матері допомагати? Тоня твоя не знає, скільки син заробляє тут? Не ходить до крамниць, щоб зрозуміти, що немає тут у нас таких доходів, щоб стільки на місяць їй відвалювати?
Життєві історії 0
— Я б на місці Люди, звісно, давно б матері все сказала. А вона рукою махає, каже, що якщо мати дізнається, що гроші від неї – не візьме,
— Ми зятеві жодного слова не сказали, що він у приймаках живе. І до останнього випадку навіть не натякали, що він ніхто, а квартира наша, — каже Олександра Дмитрівна. – І в себе його приймали, і без дзвінка не з’являлися, і хвалили його перед дочкою, якщо в них якась розмова була. А тут таке
Життєві історії 0
— Та я йому так і сказала, щоб забирався з моєї квартири негайно! – обурюється Олександра Дмитрівна. – І дочку попередила, що я його присутності не потерплю, інакше
— Я зрозумів. Я даремно змарнував на тебе час. Права була моя мати, ох як права! Не варто було зв’язуватися з дівчиною «з минулим». Ось це минуле й з’явилося в самий невідповідний момент! А я, між іншим, витратив на тебе не тільки купу часу, але й купу грошей!!! Аліна не впізнавала його. Він став кричати про те, що дарував їй дорогі подарунки й купував багато всього
Життєві історії 0
— Тільки час на тебе змарнував! — Ах так?! — обурилася Аліна. — Права була моя мати!!! Аліна не стала сперечатися. Вона знала, якої думки про неї мати
– Цікаво, залишить він заповіт чи ні? – Ну, це твій батько, ти маєш знати, що в нього на думці, – знизав плечима Остап. – А якщо не залишить, як ділитимемо все? Квартира, дача, машина. Грошей на рахунку, напевно, неміряно. І хто ховатиме його? У нас немає таких заощаджень, які можна ось так, у землю покласти
Життєві історії 0
– Як вам сказати, – лікар звернувся до Ірини, виходячи з кімнати хворого, – Старість, знаєте. 89 років – солідний вік… – То чого нам чекати, лікарю? –
– Не знаю, бабусю. Домовик, видно, пустує. Ви йому молочка налийте, кажуть, допомагає. Може, він у вас голодний? – пожартував електрик і закрив щиток назад. – Тю! Який домовик! Зроду не було! – вилаялася баба Світлана, а сама задумалася. А прилад стук, та стук. Вночі тихо, та бабусі вже ввижається. Встане з ліжка, сидить, прислухається: не стукає. А вранці знову починає
Життєві історії 0
– Хулігани! Заявлю на вас, будете знати! – баба Світлана лупила в двері. – Викликайте! – відповіла Василина й пішла на кухню, щоб продовжити готувати. Вона хотіла приготувати
Бабусю провели з усіма почестями, а коли почали розбиратися зі спадщиною, з’ясувалося, що бабуся склала заповіт на користь Насті. І хоч Настя й відпиралася, і мама її, і сестра здогадувалися, що вона була в курсі. У їхній родині вона була найхитріша, вміла втертися в довіру, вміла маніпулювати
Життєві історії 0
Таїсія сиділа на кухні, розуміючи, що мусить повідомити донькам погану новину. Але вона ще сама не отямилася, тому й не поспішала телефонувати. Сьогодні вночі віддала Богу душу її

You cannot copy content of this page