Головна

Життєві історії

– Чому ти завжди виставляєш мене якоюсь неадекватною? – прямо запитала Катя. – Занадто багато честі для тебе, – пирхнула Аліна у відповідь. – Я думаю, ти злишся тому, що я відмовила минулого разу, коли ти підняла питання з квартирою, – спокійно промовила Катя. Аліна лише хмикнула і відвернулася, а потім попрямувала до вітальні. Катя зітхнула, обійняла дочку і вони разом пішли слідом. Коли вона сіла на своє місце за столом, всі обговорювали квартирне питання молодят Аліни і Валери.
Життєві історії 0
– Візьми цукерку, ми твоїй суворій мамі нічого не скажемо, – підморгнувши, прошепотіла Аліна і простягнула племінниці частування. – Я не дозволяю доньці їсти шоколадні цукерки. Прибери це,
Юрій був дуже зосереджений на вечері і не відразу помітив, як його дружина Євгенія з кимось довго і з цікавістю розмовляє по телефону. «Цікаво, хто так заволодів увагою моєї дружину, що вона забула про недоїдену вечерю», — подумав він, починаючи дратуватися від її тривалої відсутності. Женя настільки захопилася, що забула про час. Сьогодні вона повинна була скласти список продуктів для новорічного столу, а замість цього вже пів години розмовляє по телефону. — Уявляєш, — схвильовано почала Євгенія…
Життєві історії 0
Юрій був дуже зосереджений на вечері і не відразу помітив, як його дружина Євгенія з кимось довго і з цікавістю розмовляє по телефону. «Цікаво, хто так заволодів увагою
– Вірочка? – раптом пролунав знайомий голос із передпокою. – Поліна? – невпевнено відгукнулася Віра, виходячи з ванної кімнати. – Привіт! – відповіла Поліна, крутячи ключі на вказівному пальці. – Зачекай хвилинку, я тільки вийшла з душу: збираюся на роботу, – збентежено промовила Віра. – Та не переживай! Збирайся, не звертай на мене ніякої уваги, – Поліна продовжила безцеремонно бродити по квартирі. – А що сталося? – з тривогою запитала Віра, виглядаючи з-за дверцят шафи. – Та я просто зайшла помитися. Максим сказав, що у вас гарячу воду не відключили. – А ключі? – з подивом уточнила Віра, дивлячись на зовиця.
Життєві історії 0
– Вірочка? – раптом пролунав знайомий голос із передпокою. – Поліна? – невпевнено відгукнулася Віра, виходячи з ванної кімнати. – Привіт! – відповіла Поліна, крутячи ключі на вказівному
– Як щодо того, щоб запросити родичів на Новий рік цього разу? – задумливо почав Кирило. – Але у нас же ще ремонт не закінчений. Буде незатишно, навіть немає нормальних стільців, – парирувала дружина. – У нас ще місяць попереду. Ми купимо стіл і стільці, а все інше не так вже й важливо, – наполягав чоловік. Ірина розуміла, що чоловікові важливо похвалитися перед родичами своїм придбанням – новою трикімнатною квартирою. За п’ять років спільного життя він не раз чув від матері докори про те, що нічого не робить.
Життєві історії 0
– Як щодо того, щоб запросити родичів на Новий рік цього разу? – задумливо почав Кирило. – Але у нас же ще ремонт не закінчений. Буде незатишно, навіть
— Отже, Петенька, або ти забираєш це чудовисько з квартири, або я йду з цього будинку! — раптом заявила вона. Петро навіть остовпів: — Так куди ж я його заберу? Він же не річ, Аня, — почав він миролюбно…
Життєві історії 0
— Отже, Петенька, або ти забираєш це чудовисько з квартири, або я йду з цього будинку! — раптом заявила вона. Петро навіть остовпів: — Так куди ж я
Коли Настя зайшла в квартиру, вона відразу ж зрозуміла – тут хтось побував. Вона була такою охайною, і навіть педантичною, що нізащо б не вийшла з дому, залишивши килимок загнутим. І двері вона завжди в кімнати зачиняла, а зараз вони були відчинені. Думати тут нічого, звичайно, свекруха, тільки у неї є ключ від їхньої з Сергієм квартири.
Життєві історії 0
Коли Настя зайшла в квартиру, вона відразу ж зрозуміла – тут хтось побував. Вона була такою охайною, і навіть педантичною, що нізащо б не вийшла з дому, залишивши
– Олег, я прошу тебе… Олег. Я не зможу одна, розумієш. Олег… – Ніна, ну май повагу до себе, ти все-таки жінка. Я не хочу з тобою жити, розумієш? Навіщо ти принижуєшся? Ти мені не потрібна. Ти що, перша, від кого йде чоловік?
Життєві історії 0
– Олег, я прошу тебе… Олег. Я не зможу одна, розумієш. Олег… – Ніна, ну май повагу до себе, ти все-таки жінка. Я не хочу з тобою жити,
— Ти з глузду з’їхала? У таку спеку? Як тільки подумаю, що ти будеш у купальнику, мені відразу гидко стає. Я з тобою нікуди не поїду. Хочеш — їдь сама…
Життєві історії 0
— Ти з глузду з’їхала? У таку спеку? Як тільки подумаю, що ти будеш у купальнику, мені відразу гидко стає. Я з тобою нікуди не поїду. Хочеш —
Вона дістала старі джинси, які не шкода, якщо що, заляпати кетчупом або забруднити травою, взяла футболку Андрія, на вечір вітровку, на ноги кросівки. Ще тоді можна було щось запідозрити: Андрій вдягнув світлу футболку, джинси змінив кілька разів, а куртку взяв нову, а не ту, в якій зазвичай їздив на риболовлю та інші природні розваги. — Ти ж забруднишся, — поскаржилася Тамара, але сперечатися не стала, бо і без того їхні стосунки останнім часом нагадували мінне поле, і, куди не ступи, вічно натрапиш на скандал.
Життєві історії 0
На дачу вирішили поїхати раптово, так що Тамара і підготуватися не встигла. Андрій сказав, що всі будуть свої, так що можна не переживати. Вона дістала старі джинси, які
– Що ти робиш, куди ти летиш?! – роздратовано кинув Семен, хоча і сам усвідомлював, що не без гріха – замислився за кермом. Але як можна було зважитися на такий крок: переходити дорогу в недозволеному місці, та ще й з дитиною років п’яти за ручку? Це ж вершина безрозсудності! Машина зупинилася буквально в міліметрі від жінки, яка застигла на місці, заплющивши очі. Хлопчик заплакав, і тільки це вивело її зі ступору. Вона підхопила синочка на руки. – Ви взагалі розумієте, що тут немає пішохідного переходу?! – Семен намагався стримувати голос, але обурення все одно проривалося назовні. – Вибачте… я не помітила, – ледь чутно пробурмотіла вона. – «Не помітила»?
Життєві історії 0
– Що ти робиш, куди ти летиш?! – роздратовано кинув Семен, хоча і сам усвідомлював, що не без гріха – замислився за кермом. Але як можна було зважитися

You cannot copy content of this page