Життєві історії
Теплий літній вечір тихенько спускався на село. У хаті пахло свіжою випічкою та чаєм, запареним із м’ятою та смородиновим листом. Ніна Петрівна поправила на столі скатертину, розклала пиріжки
— Люба моя! Глянь, що мені вдалося знайти! — радісно промовив Андрій, ледь заходячи до квартири й присідаючи на кожному кроці від тяжкості ноші, яку він ніс у
— Віддай! Злодійка! — Я тобі зараз покажу злодійку! Увечері сестри, дванадцятирічна Оленка та дев’ятирічна Катруся, за усталеною звичкою знову посварилися вщент. Їхня бабуся, Інеса Василівна, почувши гнівні
— Ну що, Свєтка вже подарунок приготувала? Чи ти не в курсі? — у голосі Людмили чулася зміїна злість, аж труїло. Марина важко зітхнула й, не піднімаючи очей
Соня ще не повернулася додому остаточно, бо квартиру з нареченим вони оплатили на пів року вперед, він вже з’їхав, половину грошей за три місяці, що лишилися, дівчина йому
— Донечко, я онуків не бачила так давно… За ними аж серце сохне. У них же зараз літні канікули, хай приїдуть до мене, поживуть пару тижнів. Ми з
— Вона взагалі про майбутнє не думає? Добре, зараз у неї все йде як по маслу, але що там лишилося? Шість років? А потім колишній чоловік скаже, щоб
Олег Іванович стояв на балконі і дивився у двір. Тут він був не часто, але завжди радів своїм візитам до батьків. Але тепер уже їздити стало ні до
Рідна сестра мого свекра пішла з життя. Тиха була жінка, без зайвих клопотів, але так і не вийшло в неї створити свою сімʼю, не залишила по собі нащадків.
— Леро, помий посуд! — вимагала бабуся. — Тобі треба, ти й мий! — зухвало відповідала онучка. — Мати прийде з роботи втомлена, а вдома гора посуду, брудна