Головна

Життєві історії

— Я розумію, що це син коханої жінки, — говорив Семен другові. — Але я її кохаю! А Дмитро мені… — Причіп! — закінчив Вася фразу. — Ну, по суті — так, але я його називаю дитиною коханої жінки, — зніяковівши, відповів Семен. — Це не змінює факту, — сказав Вася.
Життєві історії 0
— Ти взагалі не маєш права вимагати від мене подарунків для свого сина! — Ти мене зовсім не любиш! — заплакала Леся. — Я тебе люблю, — сказав
Він пройшов на кухню і завмер. Леся стояла біля плити. У старій футболці, з зібраним у хвіст волоссям. Вона терла конфорки губкою, і по її щоках текли сльози. — Лесю? — він підійшов до неї. — Ти чого? Вона обернулася, швидко витерла обличчя рукавом. — Нічого. Просто…
Життєві історії 0
— Ні, ви уявляєте? — Денис кинув телефон на стіл так, що чашка з кавою підскочила. — Тепер я ще й плиту повинен чистити! Що далі — підлогу
Ольга Василівна посмажила печінку, і вони сіли вечеряти. — Ба, а я виходжу заміж! — несподівано випалила онука. У бабусі стиснуло в лівій половині грудної клітки: ось воно, лихо — підкралося непомітно… — За кого? — занепалим голосом запитала вона.
Життєві історії 0
— Та годі! Це нічого не змінює. Я ж не питаю, проти ти чи ні. Твоя думка мене не цікавить. І все: ось тобі бабуся і Юр’їв день
— Приготуєш щось? — запитав він. — Ні-і! — простягнула вона. – Взагалі ніяких сил немає! Тут кондитерська внизу, краще поснідаємо там. – Гаразд, тоді я в душ, – він встав і навіть не обернувся. «Нудний буде тиждень, – знову спливло в мозку, – доведеться займатися роботою».
Життєві історії 0
— Ти, здається, колись жив у тому місті, — промовила тихо Марина. — А раптом ти там зустрінеш кого-небудь… Згадаєш… — Кого я там можу зустріти? Однокласників? Та
— Хто там? — почувся боязкий голосок. — Це я, мама Олексія Лебедєва. Олена Миколаївна, відчиніть. — Валентина намагалася говорити спокійно, але голос тремтів. — Добрий вечір! Що таке? Щось сталося? — нарешті виглянула здивована пізнім візитом матері учня Олена, закутуючись у шаль. — Нам треба поговорити. Впустиш? — Валя перейшла на «ти». Помітно нервуючи, Олена запросила гостю до помешкання.
Життєві історії 0
З подряпаним обличчям Микола вирвався з пазурів дружини і втік. Валю охопив сміх, що більше нагадував істерику. Вона сама не очікувала від себе такої спритності. Важко впоратися з
«Залиш його вже в спокої!» – прочитала Віра повідомлення, яке кілька хвилин тому прийшло їй в месенджер, – «Невже ти зовсім не розумієш, що він з тобою нещасливий? Андрій кохає мене, ти його дитиною до себе прив’язала, не займай чуже місце, йди по-доброму! Все одно я заберу твого чоловіка з родини, і нічого ти з цим не зробиш». Віра проплакала кілька годин.
Життєві історії 0
– Забирайте! – заплакана невістка сунула ошелешеній Наталії Миколаївні онука. – Ви ж його так хотіли, ось і виховайте, а мене залиште в спокої! Ненавиджу! Ненавиджу всю вашу
– Це, напевно, твої мати з батьком таку умову поставили? – обрушилася на чоловіка Карина, усвідомлюючи, що їх конфлікт заходить занадто далеко
Життєві історії 0
– Карино, другого малюка ми теж пропишемо в квартиру до твоїх батьків. Так буде зручніше. Тим більше, що ти і Колька теж там зареєстровані. Потім не буде проблем,
— Дмитро, я не зрозуміла, — Віка підняла брову, — це такі жарти зранку? — Я серйозно, — відповів Дмитро. — Ну-ну, — хмикнула Віка. Квартира гнітила тишею. Дмитро ходив з кімнати в кімнату, не знаходячи собі місця. Ні Ані, ні дітей, ні їхніх речей. І тільки на столі пухкий конверт з фотографіями. Він, Віка і фатальна дурість в його житті. Не перша дурість, але, мабуть, остання.
Життєві історії 0
Вона вирішила, що якщо Дмитро прийде і попросить вибачення, пообіцяє, що цього більше не буде, вона цей шанс на збереження сім’ї не упустить. Занадто багато пройшли разом. Просто
«От наволоч! Поки я працюю, він баб в дім водить! — промайнула думка в голові розгніваної дівчини, — хоча ні… Стоп! Я, поки їхала в таксі, дзвонила Ромі по відеозв’язку, і він був на роботі! Я своїми очима кабінет бачила. Хто тоді тут під час моєї відсутності господарює?!” Цікавість взяла гору, Настя вимкнула звук на телефоні, щоб той не задзвонив у найневідповідніший момент, а сама сховалася за диваном. Нерозумно, звичайно, але іншого виходу у неї не було.
Життєві історії 0
Настя ще кілька хвилин пролежала за диваном, а потім вирішила вилізти і піти на перевірку. Вона все ще не могла зрозуміти, що це все означало? Квартиру після від’їзду
— Як я розумію, ви цю даму збираєтеся взяти на утримання і залишити в квартирі Гришки? — запитав Дмитро. — Синку, але ж вона чекає дитину від Гришеньки! — вимовила Лідія Петрівна. — Ми ж не можемо її на вулицю вигнати? — Я, наприклад, можу, — сказав Дмитро. — Це зрозуміло, що ти можеш, — відповів Андрій Васильович. — У твоїх здібностях ніхто не сумнівається. А ось ти подумай, що троє онуків, яких ти нам подарував, анітрохи не гірші за того, якого Вероніка народить від Гришки!
Життєві історії 0
— Ні, Вероніко, прощення тобі не буде! За твій вчинок тобі прощення не буде ні на цьому світі, ні на тому! Я не можу збагнути, як взагалі можна

You cannot copy content of this page