Головна

Життєві історії

– А коли треба було? І хто, взагалі, вирішує, коли потрібно бабусям і дідусям повідомляти про очікування дитини? – з подивом у голосі запитала Ангеліна, стоячи перед свекрухою, якій не вистачало новин про своїх онуків.
Життєві історії 0
– Ви, здається, заміський будиночок купили? А чому не подзвонили, щоб і я за Вас теж порадів? А то все Ви та Ви за нас – просто незручно.
— Мамо, тут якась незнайома жінка! Я прийшов, а вона за моїм комп’ютером сидить. — Емм… Розумієш, синку, — Вероніка спробувала делікатно пояснити синові, хто така Маргарита, — це подруга твого тата, вона тепер у нас житиме. — Що? Мамо, ти серйозно? — здивувався Артем. — А навіщо вона нам потрібна? — Так захотів твій батько. Добре, синку, я скоро повернуся додому, пізніше поговоримо, домовились? Не бійся, якщо щось буде не так, відразу мені дзвони.
Життєві історії 0
— Скажи мені, ти що, це на зло робиш? — запитувала Вероніка колишнього чоловіка, — ти ось це непорозуміння в наш дім притягнув навіщо? Щоб за твоїми шашнями
— Чому ти лізеш у сім’ю? Ти що, намагаєшся у мене чоловіка відбити? Надя спочатку думала, що помилилися номером, тому спокійно відповіла: — Вибачте, я не розумію, про що ви. Будь ласка, набирайте номер правильно. — Та правильно я його набрала, — завищала співрозмовниця, — ти ж — Надя? Ти спілкуєшся з моїм Єгором? Я знайшла листування у нього в телефоні!
Життєві історії 0
— Привіт, Надю, — з-за паркану визирав незнайомий чоловік, — а я ось, до тебе в гості! Вирішив не зволікати, а приїхати і особисто висловити тобі симпатію. Ти
— Юрко! — покликала вона, вийшовши через чорний хід. — Ти де? — Тут я, — відгукнувся дзвінкий голосок, — тітонько Надя, я тут! Юрці було років шість…
Життєві історії 0
— Запізнення навіть на одну хвилину — це прояв неповаги до колег і трудової дисципліни! — вичитував Ігор Леонідович молоду офіціантку. — Надія, це не тільки неприпустимо, але
— Збирайся — ти переїжджаєш до мене! І Рита пішла збирати свої нехитрі пожитки з величезним почуттям морального задоволення. Нарешті знайшовся нормальний мужик, який по-справжньому стане їй підтримкою та опорою. Пониклій мамі на прощання обіцяла заходити: в селищі багато чого було в кроковій доступності.
Життєві історії 0
Перероблений батьком і мачухою  будинок дуже сподобався дочці, але вона сказала, що з приводу спадщини претензій пред’являти не буде. Нехай все залишиться мачусі: — Щоб ви знали, Маргарита
Ася під’їхала до сільського будинку, вийшла з машини, увійшла в хвіртку і озирнулася. У дворі нікого не було. «Ну, тримайтеся», – розлючено подумала вона, прямуючи до будинку. Рвучко відчинивши двері, Ася почула голоси. Не роззуваючись, вона швидко пройшла до кухні.
Життєві історії 0
— Слухай, Асю, здається, твій Колька загуляв, — сказала жінці її подруга Катя, коли вони розмовляли по телефону. — У якому сенсі загуляв? Що ти маєш на увазі?
Ось тоді чоловік і порадив дружині прикусити язика і думати, що та говорить. — Ти забула, що тільки завдяки дядькові Аркаші ми тепер тут живемо? Що я людиною став?! Що ти купуєш собі все, що хочеш, і нічого не робиш?! — Гаразд, гаразд, Петю, — Галина злякалася такої бурхливої реакції завжди стриманого чоловіка. Більше за все на світі вона боялася, що він її покине. — Зробимо все, як ти скажеш.
Життєві історії 0
— Галино, притримай язика! Думай, що говориш! — Петро кинув на дружину гнівний погляд, мимоволі стиснувши кулаки. Жінка, яка збиралася продовжити свій емоційний монолог, різко замовкла. — А
— Вітаю, ти станеш бабусею! А що, сьогодні тридцять років — цілком підходящий вік для пологів! Ну, що – бабусею, так бабусею: дружиною вона вже стала! Олег з Анною разом пораділи. А потім Інна сказала, що їй потрібно приїхати терміново поговорити з мамою: і в Анни Матвіївни занило під ложечкою – мабуть, в животі у неї була душа.
Життєві історії 0
— Кому це потрібно? — перепитала мама. — Нам із Сашком! А кому ж іще? — Правильно: вам! А до чого тут моя двокімнатна? Я за неї багато
Катерина Степанівна приїхала до дочки без попередження. Двері відчинив зять. — А ти що тут робиш? — нахабно запитала теща, проходячи в квартиру. — Живу, Катерино Степанівно, — розсміявся Ігор. — Я не про це питаю! Чому ти не на роботі? Середина тижня, а ти вдома! — Я вдома працюю. — Це ще як? — теща вже пройшлася по кімнатах і переконалася, що дочки вдома немає. — Де Наталка?
Життєві історії 0
— Значить, знайдемо тобі нового чоловіка. — Не зможемо, мамо, я при надії. Ігор дав мені тиждень, щоб виїхати з його квартири. Допоможи мені зібрати речі, я буду
— Так так, я їй сказала, звичайно! Вона, знаєш, така… наївна. Все про подорож свою. Мріє, бачте, дуринда. А я їй: «Валя, ну ти ж добра, ну допоможи!» Голос доносився з сусіднього ряду, де продавали печиво і цукерки по акції. — А вона що? Мовчить. Думає, значить. Ну, я ще пиріжків напечу на вихідні, зайду — підігрію там… Вона ж вдова, шкода її. А гроші у неї точно є. Копить, копить… А ми тут з Денисом по кутках шкребемо!
Життєві історії 0
Коли чоловік іде з життя, жінка раптово стає «зручною». Не тому, що вона цього хоче, а тому, що тепер нібито «нікому не повинна заважати». Валентина це відчула особливо

You cannot copy content of this page