Життєві історії

Було спекотно, душно, і навіть відчинене віконце не допомагало. Автівка вередувала, «Жигулі», що знатно поколесили ґрунтовими дорогами, пробиралися вибоїнами, плавно піднімаючись то вгору, то скочуючись під гірку. Леонід

— За документами це житло належить моєму чоловікові, свекри перед весіллям такий подарунок синові зробили, – пояснює подрузі Тамара. – Але він все одно всупереч їм піти не

— Любо! Любо! Ти вдома? Чуєш? Любо, щось аж зле мені зробилося, зовсім погано стало… Ох, Любонько, та де тебе носить? Хоч би одним оком глянула, чи жива

— Ти ніколи мене не розуміла, мамо! З тобою просто неможливо розмовляти, – випалила Марина. – Я все одно зроблю, як вважаю за потрібне. Я давно доросла і

— Мене вона слухати, звісно, не стане. Я ж теж ворог, хоча, що їй зробила я особисто? – каже Марина. – Інакше б я сказала, що вона руйнує

Уранці Микола прокинувся на світанку, сон йому незрозумілий наснився, моторошний якийсь. Ніби пливе він до свого берега, а доплисти не може ніяк, начебто наближається, а потім раз –

Снігу за зиму навалило стільки, що й у місті кучугури стояли вище голови. Але сонце вже припікало, а брудний сніг підтавав за день. Та й гілки дерев знову

— Дивлюся на цю матусю із задоволенням, така ніжна, турботлива і хлопчик у неї хороший такий, — каже одна вихователька в дитячому садку іншій. — Ага, якщо не

— Ні, не одружується, прийняв рішення, дівчині цій, Уляні, все сам уже сказав. Пояснив якось. Не знаю, чи правильно все це, дівчина, начебто, й хороша, — каже Лариса

— Так, я змінила замки, люба Свекрухо, — Марина випросталась у передпокої, сховавши нові ключі за спиною. — Вона все одно нам дістанеться, а ви можете і на