Головна

Життєві історії

Прискіпливо оглянула себе в дзеркалі, покрутилася туди-сюди. Стерла помаду з губ ― занадто яскрава ― і замінила безбарвним блиском.  Знову подивилася в дзеркало . Так вже краще. Квартира у них була двокімнатна…
Життєві історії 0
Коли мій батько раптово отримав у спадок дві кімнати в комунальній квартирі та стару дачу, батьки запропонували мені продати їх. На виручені гроші купити квартиру, про яку я
Попередній шлюб – так називаються сучасні стосунки. Ось, розписалися нарешті, приїдуть разом, законною сімейною парою. — Так і добре! – заперечила Марія Олександрівна, кума з п’ятої квартири, сусідка Галини, – перевірять один одного.
Життєві історії 0
Галина Сергіївна нікому нічого поганого не робила. Жила собі тихо на першому поверсі кутового будинку на Шкільній вулиці. Тиха така вулиця, не загружена автомобілями, засаджена липами і кленами.
— Сьогодні до нас прийде чоловік, — несподівано заглянула в кімнату до дочки мама. — Ти будь з ним ввічливішою! Ну, загалом, він тепер буде жити з нами!
Життєві історії 0
Коли батьки розлучилися, Христині було дванадцять років. Для дівчинки розлучення було справжнім шоком: доведеться залишитися з мамою, а вона вважала себе «татовою донькою». Батько не міг взяти її
Вона мовчала і терпіла, а Віталій не дозволяв їй працювати, тому що був вихований саме так: дружина повинна бути рабинею, а він повинен був керувати нею.  Саме нею, а не будинком, в якому він був господарем. Віталій вважав себе господарем не будинку, а господарем своєї дружини…
Життєві історії 0
Про що зазвичай думає жінка, розвішуючи білизну? Про те, щоб вона висіла рівно, щоб потім було менше проблем з прасуванням. Про те, що після прання треба ще приготувати
– Стоп! – Дмитро підняв руки. – По одному. Мамо, ти перша. – Я здала квартиру на свята. Подрузі, для доньки. Буду у вас зустрічати. – Чудово, – кивнув Дмитро. – А що не так? – А те, що твоя дружина вже запросила якихось сторонніх людей!
Життєві історії 0
– У сенсі… здала свою квартиру? – перепитала Марина обережно, завмерши з чашкою в руках. У кухні запала тиша, яку порушував лише голос диктора з телевізора, що повідомляв
— Доню, ну не лайся. Поживуть трохи і з’їдуть. Не на вулиці ж їм жити… — Даремно ти погодилася. Швидше б роботу знайшов Денис, а так дурня валятиме. На дитячю допомогу житимуть, та Настині батьки підкидають поки.
Життєві історії 0
— Алло, Наталка, ти не можеш приїхати, мені щось недобре. Денис з Настею залишили мені Кирюшу і пішли в гості, не можу додзвонитися до них. — Знову залишили?
Він підвів на неї очі, сповнені болю і здивування.  — Ольго… я… я не знав. Я довіряв їй.  — У цьому і полягає проблема, — похитала головою вона. — Ти довіряв їй, а не мені. Ти вибрав її, а не мене. Іди. Мені потрібно побути наодинці.
Життєві історії 0
— Що значить «ніколи»? — першим отямився Олексій. Його обличчя почервоніло від гніву. — Ти не маєш права ставити мені умови в моєму домі! — У твоєму? —
Наді стало його шкода, і вона запитала: — У вас хоч є помічники? — Ні, моя мати з батьком у селі, вони Оксанку не любили, казали, щоб я не одружувався з нею. Що вона не для мене. 
Життєві історії 0
— Пам’ятаєш, минулої зміни у нас дівчина народжувала? Ну, кричала ще грубо — за що їй все це дістається. Брудно лаялася, не кожен мужик так зможе, аж неприємно
Олександр до цього жив у кімнаті в гуртожитку, умови там були, звичайно ж, не такі, як у Валі. Вона жила з матір’ю в трикімнатній квартирі з роздільними кімнатами і великою кухнею, і тому він вирішив не втрачати свій шанс.
Життєві історії 0
— Олечка, так не можна, все ж мати це рідна… — Мати?! Це слово до неї не підходить зовсім! Запам’ятай, будь ласка, у мене немає матері. Немає. Її
— Дякую, люба. — Свекруха взяла коробочку, мигцем глянула всередину і відклала її на підвіконня. — Денисе, допоможи мені принести салат. А то дехто, мабуть, вважає, що готування — це не її рівень.
Життєві історії 0
— Ти, може, ще пір’я їй подаруєш? Або золоту статуетку в повний зріст? — Катя підняла очі від планшета і дивилася на Уляну так, ніби та запропонувала перетворити

You cannot copy content of this page