— Ніно Миколаївно, у нас вдома кіт. Та й взагалі, як ви говорили моїм батькам, свинарник! — рішуче відповіла Анастасія на агресивний докір свекрухи.
— Я своїм ключем відкриваю, а не виходить. Зсередини, напевно, зачинено. — Нашим ключем! — різким тоном відповіла Настя і вихопила зв’язку ключів з рук свекрухи. — Я
Повертатися Варварі виявилося нікуди. — Костя, — плакала вона, коли син привіз її додому, — як же так вийшло? — Мамо, ну, вийшло, — з досадою промовив він, — що тут поробиш! Будеш з нами жити. Я з Лоркою якось домовлюся.
— Марино, ти повинна врятувати мою честь, життя і мрію! — вимовила Варвара в трубку. — Варю, а ти точно мені хотіла дзвонити? — запитала Марина зі скепсисом.
— А, Ніна. Є якісь питання? — Та ні, я… Розумієте, Таня моя подруга, а я, виходить, роль у неї вкрала. Тихий смішок був їй відповіддю. — Мила, «вкрала» — це коли ти прийшла до керівника і наговорила про людину якихось гидот. Або підсипала битого скла в туфлі на репетиції. Або закрила подругу в якійсь коморі, щоб тебе викликали на її місце.
— Так вона мене вже дістала, приліпилася, як банний лист, — Ніна впізнала голос Тані миттєво. — Ну так скажи, щоб відвалила, — хмикнув хлопець. — Та ось
Ти для нього — ніхто, порожнє місце! Квартира племінника, тож вирішувати йому, жити мені тут чи ні. Хлопець добре вихований, не вижене рідну кров за поріг. Якщо щось не влаштовує, збирай речі і до матері своєї дуй. Чув, що ти раніше так і робила. Через місяць поїду, можеш повернутися.
— Та й хазяйка знайшлася, — пирхнув родич. — Та ти взагалі тут ніхто, тож не роззявляй рота!…   …Стелла вийшла заміж кілька років тому. Сама дівчина місцева,
— Дівчинко моя, ти не хвилюйся, я тебе ні краплі не засуджую, ти не думай, — захлинаючись словами, продовжувала Ірина Степанівна. — Я тобі допомагатиму! І до пологів, і особливо після. Щоб ти інститут закінчила спокійно. — Мамо, та там ще не точно, при надії я чи ні. На тесті немає лінії, а так, щось незрозуміле. Я читала, що бувають хибнопозитивні і неінформативні результати. До лікаря треба йти, а я боюся. — Та чого ти, не бійся! Хочеш, підемо разом!
— Я відразу розкусив твій план! Ти вирішила приховувати від мене, поки не стане запізно від ЦЬОГО позбуватися! Ось тут Катя не витримала: — Позбуватися? Це не прострочені
— Чому ти йдеш? — Кажу ж — покохав! — як само собою зрозуміло вимовив завжди спокійний і витриманий Олег. — Ти справді не розумієш чи просто прикидаєшся? Вона справді не розуміла! Та й як можна було кинути жінку з двомісячною донькою?
— Ну не може ж чоловік щодня ходити просто так — тільки щоб з дітьми погратися! — надривалося в трубці. — Ні, зізнайтеся, що у вас з ним
— Тобі що, власну сестру не шкода? Хоч дітей її, своїх племінників, пожалій! — Мамо, знаєш, кого мені насправді шкода? — запитав Семен і, не чекаючи відповіді, сказав сам: — Мені тебе шкода! Ти ж і їй толком допомогти не можеш, так ще й мене налаштовуєш, що я сам до вас не поїду, так ще й вас більше в гості кликати не захочу!
— Невже не можна просто в гості прийти? — обурився Семен. — Так я просто і прийшла, — Валерія Ігнатіївна стиснула губи. — Ось! Пий чай і радій,
— Ідіть геть! Я не збираюся терпіти образи на свою адресу у своєму ж домі! — спокійно сказав Ігор, вирішивши, що пора поставити крапку у відносинах з тіткою Наташею.
— Валеріє, я тобі життя подарувала, вигодувала, виростила, а ти смієш на мене ще й кричати? – Якщо б ти поводилася нормально, тобі б ніхто й слова не
– Яка невістка, яка господиня! – хвалив тесть Ольгу. – Ось, матір, вчися у дівчинки готувати. – Можна подумати, я не вмію, – образилася свекруха. – Та ти б такий стіл тиждень готувала! – продовжував підстьобувати свекор. – Та твоя улюблена Олечка тільки пил в очі пускає. Насправді вона для себе готує, а Глібушку впроголодь тримає.
– Ох, Оленько, вперше бачу, щоб гостей на залишки їжі запрошували, – свекруха скорчила незадоволену міну. – Дійсно! Хоч би посоромилася таку ганьбу гостям пропонувати! – свекор явно
— Наш Костя зовсім ще не збирався одружуватися. Куди йому так рано сім’ю заводити? Але ваша Світланка повелася таким чином, що тепер всі ми повинні розгрібати наслідки їхнього зв’язку. Після таких слів батьки Світлани образилися і вирішили зі сватами більше не спілкуватися. І після весілля просто забули про їхнє існування. Звичайно, всі рідні, включаючи і старшого брата Віктора, намагалися напоумити Світлану, переконували її, вмовляли не ламати собі життя. — Ну який він чоловік, сестричко!
— Я поверну. Ми ж свої! Мені тут роботу обіцяли прибуткову. Я все віддам, ти тільки допоможи мені, виручи зараз, — звично благав Віктора зять чоловік сестри. Скільки

You cannot copy content of this page