Головна

Життєві історії

Слава вважав, що витрачатися на дружину не обов’язково, тому на кожне свято дарував чергову коробку цукерок і троянди, які, до речі, Діна ненавиділа. — Діна, ну що за дурниці? Навіщо тобі ця корекція? Продовжуй ходити в окулярах, в них ти все бачиш! У мене зараз немає зайвих грошей, я замовив новий автомобіль у салоні, його потрібно викуповувати. Чому тебе раптом перестали влаштовувати окуляри? Я за них, між іншим, 7 тисяч віддав! Не починай більше розмову на цю тему, грошей немає!
Життєві історії 0
Слава вважав, що витрачатися на дружину не обов’язково, тому на кожне свято дарував чергову коробку цукерок і троянди, які, до речі, Діна ненавиділа. — Діна, ну що за
А Ілля Іванович, на той час, вже кохав Аліну і не кохав Альбіну. І незабаром він повідомив першій дружині, що йде з сім’ї: мовляв, зрозумій – розкохався. І не тільки: у мене є інша. Так, трикімнатна квартира належала Алі і була куплена ще до шлюбу, тому чоловік йшов з порожніми руками. Альбіна давно вже зрозуміла, що у її павича з’явилася чергова пасія. Вона і до цього була в курсі любовних пригод чоловіка – Аля була дуже розумною жінкою, щоб зрозуміти, що відбувається.
Життєві історії 0
— Ну, що, так нічого і не скажеш на прощання? Чоловік, який залишає дружину з трьома дітьми, наївно чекав доброго напуття, стоячи на порозі. Але, чомусь, не дочекався.
— Ти ще приповзеш до мене, погань! — наостанок крикнув у слухавку Іван. — Не приповзу. Голодуватиму, але до тебе, чортяки, не повернуся! — зло відповіла Ольга і поклала слухавку. Після цієї розмови вона відчула неймовірне полегшення і зрозуміла, що готова подолати будь-які труднощі. Увечері жінка зателефонувала старшому синові і розповіла про все. Ігор дуже зрадів.
Життєві історії 0
Оля мила на кухні посуд і беззвучно плакала. Пів години тому у неї знову сталася сварка з чоловіком. І, як завжди, на рівному місці. Іван, чоловік Ольги, був
— Потерпи, Ірино, — пояснювала Станіслава Романівна невістці, — це тимчасові труднощі. Я Костика знаю, він обов’язково вибереться. А ти, як дружина, повинна надати йому моральну підтримку, повинна стати його стимулом рухатися далі. Допоможи йому піднятися з колін! Не думай пиляти за відсутність роботи — коли все налагодиться, він тобі обов’язково це пригадає.
Життєві історії 0
— Костя, ти нічого мені розповісти не хочеш? Мовчання… — Упевнений? Я сьогодні в твоєму гаманці знайшла банківську картку. Пін-код підібрати не склало труднощів, у тебе ж скрізь
— Припини стільки їсти, — говорила невістці свекруха, — ти набереш кілограмів тридцять! Такими темпами позбавлятися від них будеш мінімум пару років! Як жити далі будеш із зайвою вагою? — Як-небудь, — безтурботно відповідала Ксенія, — багато жінок після появи малят, годуючи грудьми, стрімко худнуть. Я сподіваюся, що мені вдасться швидко прийти в форму. — Та дивись, — скривилася свекруха, — я бачила твоїх найближчих родичів, тому сміливо можу сказати, що генетика у тебе погана. За пару місяців схуднути не вийде.
Життєві історії 0
Ксенія мріяла про дочку. Їй хотілося заплітати косички, купувати гарні сукні. Коли Ксюша дізналася про те, що у них з Андрієм народиться дівчинка, її щастю не було меж.
Костянтин півночі то крутився в ліжку, то вставав і йшов на кухню випити води, то нервово знову і знову пробував увімкнути кондиціонер. Погода дійсно була спекотною, навіть вночі температура повітря не опускалася нижче тридцяти градусів. Вранці чоловік запропонував: — Марино, ти казала, що у тебе на похід до лікаря гроші відкладені. Тобі коли на прийом? — поцікавився за сніданком Костянтин.
Життєві історії 0
— Кость, ти мені гроші ще не переказав? — Ні. Мариш, я тут подумав… Давай кожен залишатиметься при своїх грошах? Просто будемо обоє купувати продукти і щось там
— Катерино, люба, — голос свекрухи став нудотно-солодким, — а що ви викладаєте у своїй… школі? — Зарубіжну літературу, — відповіла я спокійно. — Ах, літературу! — вона театрально сплеснула руками. — Значить, цілими днями читаєте казки дітям? — Мамо! — Артем підвищив голос. — Що «мамо»? Я просто цікавлюся професією твоєї дружини. До речі, Катерино, ви ж розумієте, в яку сім’ю потрапили? У нас певні стандарти. Я відпила чай, щоб виграти час.
Життєві історії 0
— Школа? Серйозно? — Валентина Сергіївна скривилася, немов від зубного болю. — Артем міг би знайти дружину пристойнішу. Я мовчки розливала чай по порцелянових чашках, намагаючись не розлити.
Він звик, що Аліна може дутися, мовчати, плакати в кутку, але заперечувати йому ось так – прямо, зухвало, з цією вбивчою іронією в останньому «мій милий» – такого ніколи не було. Здивування швидко змінилося люттю. Багряні плями пішли по його шиї, піднімаючись до вилиць. Очі звузилися, перетворилися на дві колючі щілини. — Ах ти… дрібнота! — прошипів він. Його рука блискавично метнулася через столик, пальці мертвою хваткою вчепилися в її передпліччя, трохи вище ліктя. Сильно, до болю.
Життєві історії 0
— Ти б хоч волосся поправила, Алін. Голос, такий до болю знайомий, з його незмінними владними нотками, розрізав теплу, трохи сонну атмосферу кав’ярні, як зазубрений ніж масло. —
Коли вони повідомили Валентині Миколаївні, свекрусі, про плани поїздки до моря, та несподівано зацікавилася: — А можна мені з вами? — запитала вона, накриваючи на стіл. — Просто цікаво подивитися на цей будинок. Та й нудно одній в місті сидіти, на пенсії-то час тягнеться. Максим переглянувся з дружиною: — Звичайно, мамо, поїхали разом.
Життєві історії 0
— Так, звичайно, я розумію. Приїду найближчими днями для оформлення всіх документів, — Ольга міцніше притиснула телефон до вуха, намагаючись вникнути в кожне слово нотаріуса. — Ви кажете,
Галина і Павло були явно шоковані поведінкою Ніни. Вони не встигли зреагувати, коли в квартиру увійшла літня дама. Це була їхня сусідка Алевтина Григорівна. — Приїхали, нарешті. Слава богу! — Добрий день, Алевтина Григорівна, — привітала її Галина. — Вибачте, Ви трохи не вчасно… — Якраз вчасно! — заявила сусідка, виразно дивлячись на Ніну.
Життєві історії 0
Двері тряслися від ударів. Ніна в паніці бігала по квартирі, намагаючись навести хоч щось схоже на порядок. Але ситуація була занадто запущена. Зовні чувся голос Галини, в якому

You cannot copy content of this page