Життєві історії

– Донечко моя, бідолашна, – ридала і голосила Маня над своєю новонародженою донькою, – заздалегідь знаю твою жіночу долю, крихітко моя. Дівчинка жадібно смоктала материнське молоко і морщила

– Відчини, Віронько, – почула вона, як у темряві ночі знову шкрябає у двері хмільний Федір. – Ну, відчини, прошу тебе! Говорив тихо, щоб сусіди не почули. Але

Близько четвертої ранку за багатоповерхівками пролунав гавкіт собаки. До п’ятої години він став більш пронизливим, майже відчайдушним. Люди починали вставати, збиратися на роботи, і роздратовано слухали цей безперервний

Раїса Василівна шукала привід завітати в гості до сина вже третій день. Нарешті надумала – солоних огірочків принесе, домашніх. Син їх любить із дитинства. Олена закінчувала прибирання, коли

– Алло, Олю, ти коли приїдеш? – голос Свєтки, дружини брата Андрія, звучав надто бадьоро для восьмої ранку суботи. Я потягнулася в ліжку, намагаючись прокинутися остаточно. – Через

Уранці Ліза випадково розбила чашку… – Ну, нехай буде на щастя, – сказала мама, замітаючи уламки. – Мамо, а що таке щастя? – запитала Маня, яка сиділа за

– Тьотю Таню, а документи-то коли підпишеш? – Борис розвалився на дивані, ніби у власній квартирі. – Ми ж усе для тебе придумали, щоб простіше було. Тетяна Іванівна

– І правильно робиш! Навіть не сумнівайся, синку, – почула Оля голос свекрухи. Вона щойно приїхала на дачу, але була впевнена, що мати чоловіка тут одна. “Дивно, а

– Валентин Миколаївно, це вам. У подарунок від нас з Анютою. – зять, Анатолій, простягнув тещі подарунок. Запрошені гості з цікавістю подивилися на іменинницю, і вона задовольнила їхню

– Ти знаєш? – Так… – Звідки? – Мені приходить звіт по картці. – І що тепер буде? – Щонайменше, мені потрібні пояснення. Правдиві. Без вигадок. Я стояла