— Наталка, ну, будь ласка, виручай свого непутящого чоловіка. Колишнього. А я, хочеш, на риболовлю тебе звожу. Ти ж так любиш посидіти на березі в тиші із вудкою. А потім шашлик посмажимо. Як у минулі часи… — Ой, хитрун, знаєш чим мене підкупити! Добре, колишній чоловіче, так вже й бути, виручу тебе! — Наталонька, а у тебе є зараз хтось? Ну, чоловік, в сенсі…
— Алло, Наталка, привіт! Виручиш колишнього чоловіка? — Привіт, Віталік! Ти про що? Як я тебе повинна виручити? Гроші потрібні, чи що?! — Ні, не гроші. А допомога.
— Господи, Лариса Іванівна, ну що ви вигадуєте! З чого раптом їм щось красти у вас? Та й що там брати? Кришталеву вазу чи репродукцію картини “Ранку в селі”? — Смішно тобі? А ти зароби спочатку на квартиру, на вазу і картину! Сидиш на шиї у мого сина та ще й насміхаєшся! — гнівно вигукнула Лариса Іванівна.
— Алло, Машенька, ось яка справа. До мене в гості напросилася троюрідна сестра з донькою. Вони сьогодні ввечері приїжджають автобусом з іншого міста. Чи не могла б ти
— Та що ви знаєте? — звернулася до нього Софія, — Вас взагалі ніхто не питав, — теж суворо промовила жінка. — Повірте, трохи знаю. — Ну якщо ви такий розумний, то чому живете тут, у цій убогій кімнатці? — Софію вже було не зупинити. Віра Іванівна багатозначно переглянулася з сусідом і пішла до своєї кімнати подалі від гріха…
— Та що ви знаєте? — звернулася до нього Софія, — Вас взагалі ніхто не питав, — теж суворо промовила жінка. — Повірте, трохи знаю. — Ну якщо
Олег був незадоволений і постійно висловлював всілякі претензії. ― Коли ти вже підеш звідти і будеш нормально піклуватися про коханого чоловіка і про дім? Користі від твоєї роботи! Копійки отримуєш, без яких ми прекрасно можемо жити. Через три роки Катя написала заяву і вирішила присвятити себе дому і сім’ї. А точніше…
― Щось знову стрілка криво йде, ― Олег незадоволено розглядав себе в дзеркалі. ― Дивись, ти штани знову погано відпрасувала, стрілки не зрозуміло як зроблені. Катя стояла позаду
— Треба було на Вальці одружитися! Вона ж яка доглянута, струнка, і молодша за тебе буде. Я ще в розквіті сил, а дружина у мене стара… — Чого це ти Вальку Сидоренко згадав? Бачив її десь? Боляче ти їй потрібен, вона ж за генерала вийшла заміж і … 
Раїса Павлівна смажила сирники чоловікові на сніданок. Він їх дуже любив. Зараз прокинеться, а сирники вже готові, гарячі, зі сметанкою. — Рая! Де мої штани? Прокинувся. Раїса відставила
– Ти не жартуєш? – його голос затремтів. – Ти пропонуєш мені вибрати між ріднею і… сім’єю? – Ні, не жартую, – її обличчя було кам’яним. – Або ти вирішуєш питання зі спадщиною, або я випишу тебе звідси. Суд стане на бік дітей. Залишишся один. Зі своєю совістю і зі своєю сестрою.
– Ти взагалі мене чуєш? – голос Ольги став вимогливим. – Твоя сестра повинна обміняти квартиру, там є наша частка. Повторити? – Це моя частка, а не «наша»,
— Ледаща дівка, — пробурмотіла Тетяна Вікторівна. — Навіщо на тобі син одружився. Тьху ти… Світлана промовчала. «Може, це й на краще», — вона вже втомилася вислуховувати бурчання, що б вона не робила, завжди в її очах була безглуздою дівкою.
— Не роздягайся. Я зібрав твої речі, можеш йти. — ось тільки чоловік не здогадувався…   …Темне світло пробивалося крізь штори. Кімната слугувала і спальнею, і кабінетом одночасно.
Однак через тиждень Антон з’явився додому майже опівночі. Катя вся змучилася, розшукуючи його, оскільки на дзвінки чоловік не відповідав. Вона навіть свекрусі зателефонувала.
— Катю, ну чого ти так розлютилася? — мляво виправдовувався чоловік. — Це Ліка, вона у нас працює, ми разом святкували виконане замовлення в ресторані. Вона мене просто
— Синку, початковий внесок на іпотеку я дала вам, сума пристойна, вам ніде було взяти стільки. А далі — самі.  Хіба це не допомога з мого боку? Чому я повинна зараз продавати квартиру або жити з вами? Я не хочу цього робити! — Так, давала гроші, але коли це було. Згадала теж… Зараз гроші знецінюються, ціни ростуть на все.
— Мамо, нам потрібна твоя допомога. Ми з Вікою не можемо впоратися з цією ситуацією, з іпотекою. Щомісяця доводиться віддавати велику суму, а це важко. Ми ось що
– Навіщо, ну навіщо ти взяла в дім це опудало! Перед гостями соромно! Ходити нормально не може, важить як слоненя. Син і дочка у нас неземної краси, на контрасті, чи що ти цю убогу пригріла? Інші виявилися розумнішими за тебе, не взяли. А ти… 
Дашка вкотре захоплено дивилася на брата і сестру. Які вони були гарні! Високі, чорняві, блакитноокі. Їх знову нагороджували. Вкотре перемогли в змаганнях. Вона встала, щоб встигнути першою. Припадаючи

You cannot copy content of this page