Життєві історії
– Софійко, привіт, донечко! Як ти там? Мама дзвонить. Взагалі-то, її питання, особливо останнім часом, не передбачають реального інтересу до життя Соні й означають зовсім інше. Після кількох
Зовнішність у Свєтки була зовсім нікудишня: невисока, повна, з явними надлишками ваги на боках і нижче спини, завеликий ніс і маленькі оченята, надто випираючий живіт під передчасно обвислими
Ліна довго терпіла витівки Вадима. На притирку характерів, а притиралася здебільшого тільки вона, пішло більше десяти років. До того часу Ліна вже чудово знала всі звички та вподобання
Одного разу Ніна Михайлівна зовсім випадково підслухала розмову своїх дітей. Так вже сталося. Але краще б вона цього, звісно, не чула! На її шістдесят вісім діти підготувалися краще
Біля шафи височіла купа того, що в шафу було засунуто просто незаконно. Син Федір був упевнений, що двічі вдягнене – дорівнює – чисте. Усі його доводи про те,
Людмила Василівна завжди мала хист до затишку, де б не опинилася. Грошей у неї вистачало, добра зарплата та й заощадження гріли кишеню, але звичка до ощадливості в’їлася в
— Мамо, це я, Петя… — голос сина звучав у телефоні тихо, глухо… Наче між ними пролягали не кілометри, а щонайменше різні галактики. — Петрику? — Галина Іванівна
— Єдиний син усе-таки, напевно, треба допомогти, — приречено зітхнула Зоя Іванівна й з надією подивилася на чоловіка. — Ага, зараз! Не будь розмазнею, Зою! — Василь вискочив
— Вітю, швидше! — гукнула Ганна, стоячи в передпокої. — Зараз такі затори почнуться, що ми з тобою до села тільки надвечір доберемося. — Та йду я, йду!
— Тамаро, а я твого Васька бачила вчора в Ніни, — голос сусідки застав зненацька. Тамара саме займалася касою. — І тобі привіт, Ніно. Йди на іншу касу,