– Ага, особливо після отримання спадщини, — подумала, але вголос не сказала Тетяна. Розмови з чоловіком про покупку заміського котеджу виникли після того, як дівчина отримала спадщину після загибелі своїх батьків. 
– Дивись, кохана, – звернувся Олег до своєї дружини Тетяни, – дивись, яка вигідна пропозиція. Продається будинок площею майже 200 квадратних метрів. З гаражем на дві машини, лазнею,
Лера зраділа, їй не терпілося подивитися готель, ресторан, дізнатися більше про запланований відпочинок.  Сидячи за столиком в кафе, Макс повернув до неї планшет. — Ось, дивись! Мені здається, врахував усі твої побажання.
Лера і Максим зустрілися після роботи в кафе. В обід він подзвонив своїй дружині і сказав, що купив путівку до Туреччини, як вона і мріяла. Лера зраділа, їй
– Ах, ти, гад! – завищала жінка. – Що я, даремно шоколадні цукерки діставала тобі, коли ти маленьким був? – Марино Георгіївна, припиніть. Ви вже не вперше влаштовуєте потоп, і, що мене обурює, чомусь самі аварійку не викликаєте.  Типу, хто подзвонив, той і винен? Загалом, до побачення.
Відповівши на телефонний дзвінок, чоловік ледь не посивів. Переляканий і навіть ніби заплаканий голос дружини благав: – Захар, приїжджай швидше! У нас тут катастрофа! Я не знаю, що
— Галя, схаменись! Що ти робиш? Він ніколи не буде твоїм! Чужий — одне слово! Як ти, наївна, не розумієш цього!  Сама ж знаєш, навіщо він до тебе приходить. Натішиться і піде додому, до законної дружини. А ти знову одна. — А мені все одно! Нехай на годину, та мій! Я про такого чоловіка і мріяти не могла ніколи. Всі якісь нахаби траплялися.  Не встигнуть толком навіть ім’я дізнатися, а вже вимагають своє. А Ігор зовсім інший. 
— Галя, схаменись! Що ти робиш? Він ніколи не буде твоїм! Чужий — одне слово! Як ти, наївна, не розумієш цього! Сама ж знаєш, навіщо він до тебе
— Вибачте, я хотіла запитати, чи не протікала до вас наша вода, я ваша нова сусідка зверху.  Розумієте, — почала пояснювати Таня, — ми не винні, тільки-но в’їхали, а тут така справа… — А, це ви! — почула Таня.  Вона побачила, що з-за спини жінки з’явився той самий молодий чоловік, який їй полагодив кран.
Тетяна переїхала в новий будинок разом з матір’ю. Тепер, після того, як батько поїхав в інше місто з новою сім’єю, їм довелося переїхати після обміну квартир в двокімнатну
– Слухайте, а ось бабуся живе одна, вона вже літня людина… – І що ти зібрався жити з бабусею? Але тоді теж будуть дві господині на кухні? Або бабуся та господиня, яка терпить у себе на кухні чужу жінку?  Наскільки я знаю свою свекруху, то вона точно ніяких поблажок молодій дівчині робити не буде. Так що там ще важче буде вам всім ужитися. – Та ні, ви мене не зрозуміли…
– Слухайте, а ось бабуся живе одна, вона вже літня людина… – І що ти зібрався жити з бабусею? Але тоді теж будуть дві господині на кухні? Або
— А якщо це і правда вкладення тещі, а дружина веде облік і контроль? — припускав Костянтин. — Ну звичайно ж все так і є, — насміхався Юрій. — У нас в країні майже всі пенсіонери мають рахунки в криптовалюті, золоті запаси і доларові депозити. Костя відчував себе дурнем і від цього було зовсім кепсько. Він кілька разів поривався поговорити з дружиною відкрито, але щоразу не наважувався або щось перебивало, або рішучості не вистачало. 
Костя крутив у руках дивний папірець і намагався знайти йому логічне пояснення. Виходячи з випадково знайденого договору, на його тещі числиться солідний депозит у банку. При цьому договір
Свекруха пирхнула і повернулася до сина. — Андрійку, не переживай. Ми через суд все заберемо. Квартиру, машину — все навпіл поділимо. А може, і більше вийде, якщо хороший адвокат трапиться. Олена заплескала в долоні від подиву.
Олена давно зрозуміла, що заміжжя перетворилося на каторгу. П’ять років тому Андрій здавався турботливим чоловіком, який хотів створити міцну сім’ю. Але після весілля він нібито змінився. Чоловік кинув
— Мамо? Що ти тут робиш? — Ірина вийшла в коридор, її обличчя почервоніло. — Води пішла попити, — тихо відповіла Валентина. — Я ж просила не виходити з кімнати, коли у мене гості!
— Мамо! Ти де? — голос дочки, немов пташине щебетання, розлетівся по всьому двору. Валентина із зусиллям випрямила спину, спершись на старовинну дерев’яну ручку лопати. Скільки ж років
— Дивна ви жінка… Чому так свято вірите йому? Невже настільки самовпевнені? А в дзеркало дивитися не пробували?  Вам сорок років, ало, як би ви добре не виглядали, завжди знайдуться молодші і красивіші. — Є ще що сказати?
— Світлано Андріївно, до вас якась дівчина прийшла. Каже, з особистого питання. — Пропусти її, нехай заходить. До кабінету увійшла невисока кучерява дівчина в короткій спідниці. — Добрий

You cannot copy content of this page