Головна

Життєві історії

А нещодавно син Валерка прийшов із садочка й сказав, що їм задали намалювати генеалогічне дерево й додати фотографії. В цей момент Марина зрозуміла, що вдома в неї немає фотографій батьків, коли ті були молодими. Ну от і якраз привід з’їздити до матері. — Михайле, — звернулася вона до чоловіка, — я, напевно, з’їжджу за фотографіями до мами
Життєві історії 0
— Що знову, мамо? — приречено запитала Марина. — Доню, трубу в квартирі прорвало. Ти ж знаєш, у мене з грошима зараз не дуже й… — зам’ялася мати,
— Ну скільки там? — жінці не терпілося дізнатися, яку саме суму подарували молодим на торжество. — Пʼятдесят вісім тисяч гривень, і пʼятсот доларів, — відповіла Оксана, не розуміючи, чому мати так цікавиться їхніми грошима. — Ой, ну взагалі чудово! Як же вам пощастило! Практично всі витрати на весілля покрили
Життєві історії 0
Молодята ледь відгуляли весілля, як через два дні заміжній доньці зателефонувала мати. — Ну що, дитинко, давай хвались! — захопленим шепотом промовила жінка. — А з чого хвалитися?
— Навіщо я взагалі пішла в тебе на повідку й купила цю машину? — сварилася Анастасія Геннадіївна, — тебе цілий день вдома немає! Зробити нічого не допросишся! — Я, між іншим, — парирував Анатолій Степанович, — гроші для родини на цій машині заробляю! Я таксую! — І де ці гроші? — злилася Анастасія Геннадіївна, — щось я їх не бачу. Ти мені 5 днів тому тисячу дав, і все! І сам же її в мене виманив потім на бензин. Яка користь від цього твого таксування? Сиди вдома
Життєві історії 0
— Зачекай, як — в мою? А квартиранти? Як я тепер житиму? Поліно, ти ж чудово розумієш, що без грошей, які я отримувала за здачу цієї квартири, ми
Анастасія Зарину недолюблювала й за її безладність. Після кожного приходу невістки в будинку обов’язково щось пропадало. Діти Зарини нахабно лазили по шафах і тягли все, що погано лежить — дитячі іграшки, канцелярське приладдя. Одного разу намагалися навіть у кишені винести хом’яка, улюбленого вихованця молодшого сина Насті й Кирила
Життєві історії 0
— Ну так, я у вас гроші брала, — нахабно сказала Зарина своїй невістці, — і що, заявиш на мене? Іди, будь ласка, тільки мені ніхто нічого не
— А це що за букет? — Вона схилилася над гвоздиками. — Хтось відійшов в інші світи? — Бог із тобою. Леро! Всі живі! Це Костик купив… Мені. На річницю знайомства. — Маріє, ти серйозно? Це він тобі подарував?! — Так, — відповіла Марія спокійно. — Я обожнюю гвоздики. — Але ж вони дешеві! Як міг дорослий чоловік подарувати такі квіти на річницю?
Життєві історії 0
— Це що? Срібло? — Лера побачила в сестри нову підвіску. — Так! Це мені Костик подарував. — Марійка буквально світилася від щастя. Підвіска їй подобалася, і вона
— А хто обіцяв, що підтримає нас із переїздом? Хто казав, що цей будинок нам дуже потрібен, і називав себе хорошими сусідами?! Хороші сусіди так себе не поводять. Вони йдуть на допомогу й допомагають, — Валерій, як школярів, вичитав родину Антона
Життєві історії 0
— А ти бачила оголошення? У нас у селі будинок продають… — сказав Антон дружині, Ларисі. — Ні… а хто продає? — На паралельній вулиці, третій будинок. —
— Отже, домовилися? Ніяких викупів, конкурсів для нареченого й ляльок на капоті автомобіля? — Усміхнулася Рита й зайнялася підготовкою. Однак виявилося, що рідня нареченого рішуче не розуміла такого формату святкування, про що одразу ж повідомила нареченій
Життєві історії 0
— Вадиме, це наше весілля, і воно пройде так, як хочемо ми! Я не збираюся танцювати під дудку твоєї рідні! Рита вкотре намагалася достукатися до свого хлопця. За
— Андрію Петровичу, може, хоча б чаю вип’ємо? — Незрозуміла ти якась, я тобі кажу, відчепись, знайди собі нарешті зайняття якесь, а ти мені проходу не даєш. Не збираюся закохуватися й одружуватися з тобою. Чи ти переспати хочеш? І взагалі, гордість у тебе є? Хіба дівчина за хлопцем має бігати?
Життєві історії 0
Андрій у дев’яностих працював начальником цеху. Чесно кажучи, не робота то була, а виживання. Замовлень майже немає, зарплату постійно затримують. Але Андрій не поспішав іти з рідного підприємства,
Треба подарувати те, від чого відмовитися вона ну ніяк не зможе. І явно зрадіє, — наполягала Ніна Іванівна. — І що ж це? Золотий злиток? — засміявся син, — чи діаманти? — От дурний. Звідки вони в тебе? Ти тільки борг за машину віддав, — серйозно сказала мати, — ти подаруй їй… яблуню! — Що? Яблуню? — здивувався Ігор, — яку ще яблуню?
Життєві історії 0
Наталя раділа: тітка поступилася їй свою квартиру на першому поверсі двоповерхівки на околиці міста, поїхавши жити на пенсії до Наталченої матері в селище. Таким чином, здійснилася мрія тітки
— А Тоня зовсім з глузду з’їхала? Вона не бачить, як син живе? З чого б йому матері допомагати? Тоня твоя не знає, скільки син заробляє тут? Не ходить до крамниць, щоб зрозуміти, що немає тут у нас таких доходів, щоб стільки на місяць їй відвалювати?
Життєві історії 0
— Я б на місці Люди, звісно, давно б матері все сказала. А вона рукою махає, каже, що якщо мати дізнається, що гроші від неї – не візьме,

You cannot copy content of this page