Головна

Життєві історії

Льоша чесними очима дивився на дружину, але не говорив ні слова. — Льоша! — окрикнула Діна. – Зі своєї картки оплати, – сказав він. – До тих грошей поки доступу немає! – Ти що, з глузду з’їхав? Поклав на не відкличний рахунок? А якщо вони нам знадобляться?
Життєві історії 0
— Негайно поверніть гроші, які вам Льошка дав! Він не мав права! Це дитячі гроші! На що свекруха, відразу набравши обертів і включивши максимальний звук, видала: — Та
Я завмерла з виделкою в руці. Знаєте, такий тихий, але виразний звук, з яким лопається терпець янгольської дружини та народжується план помсти. – Прогулянка? – ререпитала я його дуже тихо. – Так, жінкам це навіть подобається. Шопінг, усі справи – ви ж любите витрачати гроші. Тоді я зрозуміла, що скандалити марно. Крики він сприйме, як істерику втомленої жінки, а суть пролетить повз вуха.
Життєві історії 0
Мій чоловік вважав, що продуyкти у холодильнику з’являються самі по собі. Я припинила ходити в магазин. І цей експеримент закінчився через три дні…   …Чи знаєте ви це
— Ти ж моя маленька! Ось народиться наш Славік, я йому покажу, як матусю мучити, от же хуліган! — жартував чоловік Коля. Він сам приготував собі і Дашулі омлет, Коля у неї все вміє. Хоч і не відразу, але нарешті пощастило Женьці. Чоловік у неї просто чудовий. Коля виріс у багатодітній дружній родині і вмів, напевно, все. Він був старшим, потім ще один брат і три сестрички. Їхня мама, свекруха Женьки, мудра і добра жінка. У їхній родині ніхто ніколи не сварився, всі жили дружно і весело. Та й зараз до свекрухи як не приїдеш, у неї завжди посмішка на обличчі, з нею життя просто святом здається. — Женечка, я на роботу побіг, ти як? Зможеш з Дашею в поліклініку сходити, чи я завтра відпрошуся?
Життєві історії 0
Женька ледве встигла з донькою Дашею до поліклініки. Токсикоз замучив, весь ранок провела в туалеті. — Ти ж моя маленька! Ось народиться наш Славік, я йому покажу, як
— Вітя, а де у тебе таблетки від тиску лежать? — крикнула Людмила зі спальні, перебираючи вміст приліжкової тумбочки чоловіка. Віктор Петрович, який сидів у кріслі з газетою, здригнувся і швидко встав. — Навіщо вони тобі? Я сам знайду. — Та в мене голова розболілася. Думала, твої підійдуть. Він поспішно пройшов до спальні, акуратно закрив шухляду тумбочки і простягнув дружині блістер з таблетками. — На, візьми мої. Тільки не захоплюйся, вони сильні. Людмила поглянула на чоловіка. Сорок років заміжня, а він все ще охороняє свої речі, як школяр.
Життєві історії 0
— Вітя, а де у тебе таблетки від тиску лежать? — крикнула Людмила зі спальні, перебираючи вміст приліжкової тумбочки чоловіка. Віктор Петрович, який сидів у кріслі з газетою,
– Ти аж в обличчі змінився, коли дізнався, що квартира не моя, а батьківська! – розсміялася в обличчя нареченому Олеся. – Ти це серйозно? – вичавив Дмитро, роблячи крок вперед. – Я думав… ти ж сама говорила, що це твоя квартира. Ми стільки разів обговорювали, як тут все переробимо після весілля. Дмитро завмер на порозі вітальні, все ще тримаючи в руках ключі від машини. Його обличчя, щойно таке впевнене і задоволене, раптом зблідло, а очі розгублено забігали по кімнаті, немов шукали, за що зачепитися. Він відкрив рот, щоб щось сказати, але слова застрягли десь всередині.
Життєві історії 0
– Ти аж в обличчі змінився, коли дізнався, що квартира не моя, а батьківська! – розсміялася в обличчя нареченому Олеся. – Ти це серйозно? – вичавив Дмитро, роблячи
Про те, що у сина є коханка, мати дізналася від близької подруги і поспішила вжити заходів. На дзвінки син не відповідав. Довелося піти з роботи раніше і приїхати до нього додому. У неї були ключі від їхньої квартири, але вона ними ніколи не користувалася. У гості до сина без попередження ніколи не приходила. “Чекаю на тебе біля будинку, якщо не приїдеш, завтра приїду до тебе в офіс і поговоримо там”. — написала вона повідомлення Сергію. Сьогодні був вівторок, і його дружина Марина поверталася додому пізніше, бо зустрічала молодшу дочку з художньої школи. Була можливість поговорити з сином наодинці. Побачивши машину Сергія, мати трохи заспокоїлася, переживала, що він проігнорує її повідомлення. Тетяна Миколаївна мовчки піднялася в квартиру і почала виховувати сина. — Що ти робиш?
Життєві історії 0
Про те, що у сина є коханка, мати дізналася від близької подруги і поспішила вжити заходів. На дзвінки син не відповідав. Довелося піти з роботи раніше і приїхати
Через кілька хвилин Андрій увійшов до кухні, тримаючи в руці чек з магазину. Його обличчя було багряним, очі звузилися. — Що це таке, Олена? — його голос був низьким, майже гарчав. — П’ять тисяч за якесь ганчір’я?! Ти купила сукню без дозволу? Олена здригнулася. Чек, мабуть, випав з пакета. Вона спробувала пояснити. — Андрій, це моє особисте…
Життєві історії 0
Через кілька хвилин Андрій увійшов до кухні, тримаючи в руці чек з магазину. Його обличчя було багряним, очі звузилися. — Що це таке, Олена? — його голос був
Її обличчя виразило переляк і суворість. — Аня, що це? Звідки? — її голос прозвучав напружено. — Ти щось взяла без дозволу? — Ні, мамочко, чесне слово! — відразу відповіла дівчинка, і в її очах читалася повна правдивість. — Він випав у того дядечка з кишені, прямо в магазині! Я просто підняла його! Ти подивися, скільки тут грошей! Ми зможемо заплатити за нашу квартиру відразу на кілька місяців! І тобі можна буде купити нові чоботи, твої вже зовсім протерлися, а на вулиці так холодно і волого. Світлана взяла гаманець у свої руки, натруджені від постійної роботи. Пачка грошей і справді виглядала дуже переконливо. Спокуса була величезною.
Життєві історії 0
Микола Петрович, людина, чиє ім’я було синонімом успіху і надійності, сидів у своєму просторому кабінеті. Повітря в приміщенні було густим і нерухомим, пахло старими книгами і дорогою шкірою.
Від мелодії на телефоні Ольга здригнулася. Дзвонив чоловік, і вона відчула, що спокійне життя в їхній родині може закінчитися. — Все, Оля, матір поховали, — і після паузи питання, якого вона боялася. — Що з Петькою робити? — Коля, ну, хто він тобі? — Племінник. — Ти ж сам казав, що бачив його всього пару разів, коли він був маленьким, — спробувала заперечити дружина. — Ольго, мати залишила мені свій будинок і лист, де просила подбати про Петю. У нього більше нікого немає. Я його до нас привезу.
Життєві історії 0
Від мелодії на телефоні Ольга здригнулася. Дзвонив чоловік, і вона відчула, що спокійне життя в їхній родині може закінчитися. — Все, Оля, матір поховали, — і після паузи
— Ретельніше, Оля, ретельніше! — доносився її голос з тераси. — Бур’ян з коренем рви, а не верхівки щипай! Я перевірю! Сама вона на город не вийшла. «Недобре мені», — коротко кинула вона і влаштувалася в плетеному кріслі з кросвордами. А Павло… Павло «займався чоловічою роботою». Це означало, що він пів години ліниво постукував молотком по похиленому паркану, а тепер лежав у гамаку в тіні яблуні.
Життєві історії 0
— Хто не працює, той не їсть! — заявила свекруха, прибираючи тарілку…   …— Одягни, не ганьбися. Твої джинси в обтяжку для міста гарні, а тут люди справою

You cannot copy content of this page