Головна

Життєві історії

Коли Анна підходила до квіткового кіоску, перші важкі краплі впали на її плечі. Варто було стати під навіс, як дощ посилився. — Не хвилюйтеся, я добре упакую букет, — сказала продавчиня квітів. Поки вона упаковувала в щільний целофан улюблені мамині гербери, Анна з тривогою поглядала, як від зупинки від’їжджають один за одним автобуси.  Нарешті, вона отримала букет, розплатилася і побігла до зупинки, прикриваючи голову пакетом.
Життєві історії 0
— Лідочка, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна. — Зараз, Анна Львівна. Молода симпатична медсестра встала з-за
Анна підійшла до дверей, але не зачинила їх щільно, залишила щілинку, почувши розмову на майданчику. — Чому ти з нею так грубо розмовляєш? Пахне смачно, я б не відмовився від котлет. — Ходімо. У кафе перекусимо. Набридли мені її котлети, — пробурмотіла дочка.
Життєві історії 0
Анна смажила котлети, коли в двері подзвонили. Вона вийшла з кухні, щоб відкрити. — Мамо, це до мене, — зупинив її на півдорозі голос дочки. — Я відкрию.
Олена стояла біля вікна своєї порожньої квартири і дивилася на двір, де колись гралися її діти.  Тепер Міші двадцять років, він працює в Луцьку, а Каті вісімнадцять — вчиться в університеті.  Квартира здавалася величезною і незатишною без їхнього сміху, без постійної метушні, без гори підручників на столі. Багато років тому, коли народився Міша, вона залишила роботу…
Життєві історії 0
Олена стояла біля вікна своєї порожньої квартири і дивилася на двір, де колись гралися її діти. Тепер Міші двадцять років, він працює в Луцьку, а Каті вісімнадцять —
– А за вами, Неллі Олексіївна, напевно, в молодості кавалери не ходили пішки? – пожартував він, взявши печиво. Бабуся раптом пожвавішала. – Чому ж? Ходили. І навіть одного разу… – вона запнулася і знову подивилася на Вадима тим же пронизливим поглядом. – Вибачте за нетактовність…
Життєві історії 0
Ірина нервово поправляла вазу на журнальному столику. Квартира бабусі Нелі Олексіївни пахла свіжою випічкою і легким ароматом лаванди, який завжди витав у повітрі. Бабуся, жінка зі строгою елегантністю
— Іра! — пролунав гучний голос з кухні. — Коли ж ти помиєш цю пательню? Пальці завмерли над клавіатурою. Пательня. Та сама, на якій свекруха готувала обідні оладки, поки Іра була на терміновому зв’язку з командою розробників. — Галина Михайлівна, я зайнята роботою. Проект дуже терміновий, — відповіла вона, не відриваючись від монітора. — Працюєш?
Життєві історії 0
Іра підняла погляд від екрану — код програми знову різав очі помилками. До здачі проекту залишалося три доби, а клієнт вже з ранку дзвонив не рідше ніж раз
— Донечко, ця квартира – твоя впевненість у майбутньому. Що б не сталося, ти нізащо її не продавай. Зате тобі завжди буде, куди повернутися. Цю настанову мама сказала Яні, коли віддавала їй ключі від квартири. — Ти знаєш, що в житті трапляється всяке. І що все може обернутися зовсім не так, як хочеться.  А для мене важливо, щоб ти була захищена. Тому ця квартира тільки твоя.
Життєві історії 0
Яні на двадцятиріччя батьки подарували шикарний подарунок – квартиру. — Донечко, ця квартира – твоя впевненість у майбутньому. Що б не сталося, ти нізащо її не продавай. Зате
— А хочете морозива? — не чекаючи відповіді, незнайомець кинувся до кіоску з морозивом. Валентина хотіла піти, але подумала, що це незручно. Він повернувся і простягнув їй крем-брюле у вафельному стаканчику. — Ой, це моє улюблене, — сказала Валентина. — Як ви дізналися? — Просто я теж його люблю, — відповів чоловік.
Життєві історії 0
Коли наступного дня Валентина прийшла після роботи додому, Євген пив з мамою чай на кухні. А на столі стояв букет троянд. — Донечко, а ми з Євгеном чай
— Знову сидиш без діла? — Андрій зайшов на кухню, потягуючись після денного сну. Він працював у нічну зміну і звик відсипатися вдень. — Резюме пишу, — втомлено відповіла Олена, не піднімаючи голови. — На яку посаду цього разу? — в голосі чоловіка пролунала ледь вловима іронія.
Життєві історії 0
Олена сиділа за кухонним столом, крутячи в руках ручку. Перед нею лежав чистий аркуш паперу, на якому вона ніяк не могла написати перше слово резюме. Уже третій місяць
Мамі було 68, коли я її побачила вперше. Вона останнього сина народила в 47 років. Пізня дитина. Я за останнього і вийшла… Сільські жінки відцвітають рано. І якось раптово. Вчора ще була кров з молоком, яскрава, густобровою — і ось сива і життям згорблена. 
Життєві історії 0
Мамі було 68, коли я її побачила вперше. Вона останнього сина народила в 47 років. Пізня дитина. Я за останнього і вийшла… Сільські жінки відцвітають рано. І якось
— Ніна Аркадіївна, — стримано сказала Марина. — Ви забули розплатитися. — Та що ти, — посміхнулася та. — Ми ж свої! Ти ж не думаєш гроші з рідних брати?…
Життєві історії 0
— Ніна Аркадіївна, — стримано сказала Марина. — Ви забули розплатитися. — Та що ти, — посміхнулася та. — Ми ж свої! Ти ж не думаєш гроші з

You cannot copy content of this page