Життєві історії

– П’ятий місяць, Марино! Про що ти тільки думала! Я… мені щось недобре, – мама Марини почала сповзати по стіні, втрачаючи свідомість. Марина з татом підхопили її і

– Скоро повернеться наша Вероніка, бо грошей у неї майже немає, а у її чоловіка ще менше. Швидко витратять запаси і все: залишиться тільки жити з батьками чоловіка,

— Навіть не думай! — лаялась дружина Ліля, — Іване, ну ти ж прекрасно розумієш, що ніхто цей кредит платити не буде! Ти влізеш у борги перед банком,

— Я подаватиму до суду на аліменти, — відверто зізналася Анна, — ви взагалі повинні бути вдячні, що я раніше їх не оформлювала. — Але ж дочка жила

— Оль, як ти не розумієш, — пояснював дружині Володимир, — я повинен врятувати цю дитину! Вона — моя рідна племінниця, я не можу дозволити малій жити в

Як тільки син пішов, Анна, не приховуючи єхидності, сказала чоловікові: — Ну що ж, тепер буду бити ворога на своїй території. — Аня, не божеволій, — чоловік здивовано

— Та не потрібні мені ваші гроші! — сердито сказала Наталя і кинула зім’яті купюри на підлогу. — Власне кажучи, це ваші гроші, — відповіла господиня квартири. —

— Давай, давай, розщедрюйся, — посміхався Олег Миколайович, дивлячись на свого дорослого сина, — ну ти що, не бачиш, в якій важкій ситуації я перебуваю? Я тобі життя

— Я своїм ключем відкриваю, а не виходить. Зсередини, напевно, зачинено. — Нашим ключем! — різким тоном відповіла Настя і вихопила зв’язку ключів з рук свекрухи. — Я

— Марино, ти повинна врятувати мою честь, життя і мрію! — вимовила Варвара в трубку. — Варю, а ти точно мені хотіла дзвонити? — запитала Марина зі скепсисом.