Головна

Життєві історії

— У мене в гаманці всього двадцять гривень залишилося. А що на них купиш? Онуки миттєво ніяковіли, опускали очі додолу й швидко тікали до дитячої кімнати. Після того як ця історія повторилася на постійній основі, діти й зовсім перестали чекати від бабусі смаколиків
Життєві історії 0
Ірина Михайлівна навідувалася до сина й невістки Ольги стабільно двічі на тиждень. Щоразу, коли бабусю на порозі зустрічали онуки, вона здивовано сплескувала руками: — У мене в гаманці
— Мамо, — намагаючись зберігати спокій, промовив старший, — ти вирішила зробити собі гніздо, і тобі потрібні будматеріали? — А ти знаєш, що всіх гумористів я здаю в дитбудинок? — роздратовано спитала Наталя. — І багатьох здала? — хмикнув син. — У мене було десятеро дітей, залишилося троє
Життєві історії 0
Коли вдома троє дітей, собака, стара шкідлива кішка, а ввечері ще й чоловік з роботи повертається, на себе часу зовсім не залишається. — Мамо, нам у садочок треба
— Чому ти сам не економиш? Учора знову їв у ресторані! — схрестила руки на грудях жінка. — Ти лазила в мій телефон? Це був діловий обід! Не можна ж завжди харчуватися вдома… — Зрозуміло. Ну так, ресторан — найзручніше місце. Ціни ж копійчані… А ми з дітьми їстимемо вдома, бо це дешевше?
Життєві історії 0
Артем і Христина були молодою парою, яка прожила разом уже десять років. За цей час у них з’явилося двоє дітей: п’ятирічний Михайло та трирічна Настя. Життя здавалося стабільним
— Я тут гостинців принесла! Дитині особливо корисно буде, — з важливим виглядом промовила свекруха й витягла з пакета заморожену печінку. — Тут і печінка, і легені, й нирки. — Христині ще рано таке їсти, — заперечила Галина. — А ми з Іванком таке не їмо. — За себе кажи! Мій синочок дуже любить лівер
Життєві історії 0
Олександра Тимофіївна гордовито постукала у двері однокімнатної квартири, де жили її син Іван та невістка Галина. Обраниця молодшого сина була на п’ять років старшою, що не особливо подобалося
Бабусю Марію в селищі побоюються, чудить вона, незрозуміла якась. Та й мама суворо-пресуворо ходити туди до річки заборонила. Але ж Вітька натякав, що бачив щось таке незвичайне, цікаво ж! Увечері мама пішла до сусідки, й Вовка тут же вислизнув з дому
Життєві історії 0
— Де ви були такі брудні? — бурчала мати. — Знімайте все, кидайте в купу, ввечері гуляти не підете! Не висохне ж, неслухняний який став! — Ну маааам,
Коли він прокидався, вона завжди вже була в городі, а коли засинав, бабуся все ще гриміла чимось на кухні. Як тільки починався сезон городу, телефон усіх родичів тут же розривався. — Я замовила КамАЗ добрив, і завтра їх привезуть. Треба приїхати, розвантажити й удобрити весь город
Життєві історії 0
— Бабуся в мене хороша, але вже надто активна. Дімка розвів руками, ніби заздалегідь вибачаючись перед Ксенією. — Так це ж добре, що вона активна, — не зрозуміла
Потім мама не розмовлятиме дні два. Доньку карали мовчанням і тим, що на неї не звертали уваги. Маринка розповідала шкільні новини, заглядаючи мамі в очі, але та відводила погляд і дивилася крізь доньку. Мати спілкувалася з татом, із братиком, з усіма, але тільки не з Мариною
Життєві історії 0
Марина йшла зі школи втомлена й засмучена. Мало того, що в школі сьогодні не все гладко: погана оцінка за твір, а ще й Ольга знову розкритикувала її колготки
— Мамо, ти що несеш? Яке море? — Звичайне. Чорне, яке. Купила собі маленький будиночок в одному селищі, тепер житиму там. — Ти жартуєш? — хмикнув Сергійко. — За які гроші ти купила? — Квартиру продала. — Що значить, продала? — обурилася Соня. — Мамо, а ти з нами порадитися не хотіла? — Може, й хотіла б, та ви вічно зайняті… У вас на мене часу немає, от я й вирішила зробити так, як я хочу
Життєві історії 0
— Сергійку, може, ти мені продуктів привезеш? — спитала Ганна Володимирівна. — А то так слизько на вулиці… — Мамо, ну я що, маю на інший кінець міста
— Ну от, дівчатка, здорові будьте, — і став по квіточці роздавати. А треба сказати, квіти в місцевій теплиці вирощували на совість, справжні троянди. І підходить він до кожної й вітає
Життєві історії 0
Найгучнішою та найприскіпливішою була Люба Бойченко. Її хустка в блакитну горошину була помітна, щойно зайдеш до цеху. — Ні, ну точно в мене найгірша машина, вічно ламається. Вже
— Ну й сімейка у вас, от що я скажу! Блаженні, одне слово! Твій Борис чого приїхати не може тітці дружини допомогти? Хизується, наче він якась велика людина, подумаєш — виконроб! Он мої ж Наталя з Вітею завжди твоїй матері допомагали, коли вона одна на дачі залишалася. І хліб їй купували, і город поливали, а ти що ж?
Життєві історії 0
— Іди геть, не бачу я тебе! У мене з очима погано. Нікого бачити не хочу, зрозуміла я — старі не потрібні вам, тягар, от і ти така

You cannot copy content of this page