Життєві історії
— Ти справді за все платив? — Ольга здивовано витріщилася на чоловіка. Віктор, схилившись над ноутбуком, відірвався від екрана й кинув на неї розгублений погляд. — Ну так,
Аліна завжди вважала, що їй дуже пощастило зі свекрами. Тарас Олегович і Світлана Владиславівна ніколи не нав’язували свої поради невістці. Річ у тім, що літнє подружжя не сиділо
Так вже склалося, що Валентина з великої любові вискочила заміж у дев’ятнадцять років, і чоловік забрав її з міста в село. — У нас тут ферма. Батькам хтось
— Марійко, збирайся швидше й до бабусі біжи, я вже спізнююся в поліклініку, — квапила Дарина доньку. — А тато, де тато? — питала Марійка. — Хай тато
— Діно, — пролунав стривожений голос Ольги з сусідньої кімнати, — у тебе дитина плаче, чуєш?! Маленька Аліска надривалася вже з десять хвилин. Ольга, не витримавши цього безперервного
Було спекотно, душно, і навіть відчинене віконце не допомагало. Автівка вередувала, «Жигулі», що знатно поколесили ґрунтовими дорогами, пробиралися вибоїнами, плавно піднімаючись то вгору, то скочуючись під гірку. Леонід
— За документами це житло належить моєму чоловікові, свекри перед весіллям такий подарунок синові зробили, – пояснює подрузі Тамара. – Але він все одно всупереч їм піти не
— Любо! Любо! Ти вдома? Чуєш? Любо, щось аж зле мені зробилося, зовсім погано стало… Ох, Любонько, та де тебе носить? Хоч би одним оком глянула, чи жива
— Ти ніколи мене не розуміла, мамо! З тобою просто неможливо розмовляти, – випалила Марина. – Я все одно зроблю, як вважаю за потрібне. Я давно доросла і
— Мене вона слухати, звісно, не стане. Я ж теж ворог, хоча, що їй зробила я особисто? – каже Марина. – Інакше б я сказала, що вона руйнує