Головна

Життєві історії

Карина збиралася з думками, але з роздумів її вирвав голос Гриші. — Скільки тобі потрібно, Поліно? «Хто така Поліна?» — подумала Карина. Сучасні телефони мають дуже хороші динаміки, тому Карина обережно підійшла до кімнати і прислухалася…
Життєві історії 0
Карина відчинила двері квартири і завмерла… У неї сьогодні був короткий день, тому вона повернулася раніше. Гриша ж по п’ятницях зазвичай затримувався. У квартирі мало бути тихо, але
— Ох, Коля… — голосила Марія Вікторівна, сидячи на кухні їхньої орендованої квартири з чашкою чаю в руках. — Що ж ти тоді зі Світкою розійшовся? Нормальна дівчина була, напевно б уже пару дітей тобі подарувала, я б уже онуків виховувала, було б куди себе подіти, а то сиджу вдома, нудьгую. Ну чого у вас не виходить? У тебе ж проблема, Марин? Може, зрив коли зробила?
Життєві історії 0
— Ти в своєму розумі взагалі?! Що ти влаштувала? Ти адекватна чи як?! — кричав чоловік на Марину. — Чи ти забула, що у мами серце хворе? А
Володимир перегортав аркуші, то вдивляючись, то просто перегортаючи. — Докторе, а що це тут? — і він вказав на аркуш десь посередині стопки. — Нездатність мати дітей, — відповів Аркадій Юхимович. — Пояснювати треба? — Ні, з цим зрозуміло! — посміхнувся Володимир. — Це добре, що я встиг обзавестись дітьми! — Вибачте, що? — Аркадій Юхимович глянув поверх окулярів.
Життєві історії 0
— Олено, подивися мені в очі, — попросив Володя. — Що таке? Пилинка? Вія? — злякалася Олена. — Ні. Просто подивися мені в очі! — більш наполегливо попросив
— Третя вже за рахунком, — простягнула Ніна, недобро посміхаючись, — братику, цього разу точно справа дійде до весілля? Або, як завжди, розбіжишся і з цією нареченою? Ані стало неприємно. По-перше, вона не знала, що у Матвія до неї вже були спроби побудувати серйозні стосунки з двома жінками і справа доходила до весілля. Чомусь ця новина дівчину засмутила. По-друге, Ніна демонструвала відверту ворожість, і Аня не розуміла причину такої поведінки.
Життєві історії 0
— Аню, ти де? — пролунав у слухавці незадоволений голос золовки, — ми приїхали! Чому ти нас не зустрічаєш? Матвій сказав, що ти на вокзал за нами приїдеш!
Зовсім не знаючи невістку, свекор почав чіплятися до неї з приводу і без: то зачіска не та, то спідниця коротка. То суп порожній, то перли дрібні – адже привід завжди можна знайти. Якби це робила свекруха, це було б хоча б зрозуміло: ревнує сина до невістки. Але мама чоловіка виявилася цілком адекватною і розсудливою тіткою, яка разом з усіма дивувалася поведінці Петра…
Життєві історії 0
— Чому ти дівчину гнобиш? – по-селянськи запитала свого чоловіка Ольга Юхимівна після того, як син пішов з невісткою. — Хіба так можна? Я — свекруха, і навіть
— А може вона так і мерзне на ганку спортивного комплексу? Матуся ж її кинула, бо донечка не посіла перше місце! — Я викличу поліцію! — пригрозила Катерина. — Викликай! — кивнув Геннадій. — А я їм розповім, як я рятував бідну, замерзлу, скривджену дитину, яку рідна мати покинула…
Життєві історії 0
— Вероніка, не крутись! — смикнула дочку Катерина. — Мамо, я замерзаю, — скаржилася Вероніка, — треба в роздягальню хоча б за кофтою збігати. — Спокійно стій! Зараз
Олена підійшла до них, стала поруч з Василем, взяла його під руку. Продемонструвала, так би мовити, своє право власності на нього, а Анні від цього стало ніяково. Вона не збиралася більше претендувати на Василя, але колись вона божеволіла від нього, повзала перед ним на колінах.
Життєві історії 0
Анна, прогулюючись торговим центром, раптом помітила, що хтось уважно на неї дивиться. Чоловік не зводив з неї погляду. Вона придивилася краще, і серце неприємно забилося в грудях. Він
З квартири Катю з синами Євгенія Борисівна вигнала: — Забирайся геть, і дорогу сюди забудь! Щоб я на порозі цієї квартири ні тебе, ні твоїх прихвостнів більше ніколи не бачила! Слава Богу, Коленька стосунки з тобою, горгоною, офіційно не оформив, так би довелося ділити все його майно з тобою! Скажи спасибі, що я дозволяю тобі одяг і деяку техніку забрати. Адже все було куплено моїм сином на його кровно зароблені! Ти ж у нас цариця, всі 12 років, що з ним жила, ні дня не працювала.
Життєві історії 0
— Катько! Де ти швендяєшся?! Я не розумію, чому досі обід не приготований? Ми з Іваном що, чекати повинні? Запросили тебе сюди, добру справу зробили, хотіли, щоб діти
— Настуся, я не хотів! Я її взагалі не знаю! Це якесь непорозуміння! — Я сама знаю, що це, — і вона підсунула йому під ніс свій телефон, куди записала розмову його мами з подружкою, зняту через вікно.
Життєві історії 0
— Гостей приймаєте? — крикнула Ольга Павлівна від хвіртки. — А чого, ні? — відповіла Поліна Вадимівна. — Заходь, там відкрито. — Ти хоробра, — входячи, сказала Ольга
— Господи! — вигукнула Катя, притискаючи руки до грудей. — Яка послужлива і добра у мене виявляється свекруха! Та й золовка всім на заздрість! А ти, любий, казав, що вони погані! Які ж вони погані, якщо вони готові про своїх дітей і онуків забути, аби тільки нам догодити? Петро розсміявся, насолодившись сарказмом коханої дружини: — Бачиш, що з людьми відбувається, коли вони дізнаються, що тобі дісталася спадщина! Любові і ніжності повні кишені! А раніше-то й не згадували!
Життєві історії 0
— Взагалі-то “Ліду” у нас звуть Катя, — сказав Петро, звертаючись до матері з сестрою. — Це так, для довідки. — Ні-ні, — Катя притримала чоловіка за руку.

You cannot copy content of this page