Життєві історії

Уранці Микола прокинувся на світанку, сон йому незрозумілий наснився, моторошний якийсь. Ніби пливе він до свого берега, а доплисти не може ніяк, начебто наближається, а потім раз –

Снігу за зиму навалило стільки, що й у місті кучугури стояли вище голови. Але сонце вже припікало, а брудний сніг підтавав за день. Та й гілки дерев знову

— Дивлюся на цю матусю із задоволенням, така ніжна, турботлива і хлопчик у неї хороший такий, — каже одна вихователька в дитячому садку іншій. — Ага, якщо не

— Ні, не одружується, прийняв рішення, дівчині цій, Уляні, все сам уже сказав. Пояснив якось. Не знаю, чи правильно все це, дівчина, начебто, й хороша, — каже Лариса

— Так, я змінила замки, люба Свекрухо, — Марина випросталась у передпокої, сховавши нові ключі за спиною. — Вона все одно нам дістанеться, а ви можете і на

— Чоловік з роботи прийшов, я в кімнаті була з сином, чую, на кухні розмовляють, він і запитав її, а що це в нас на кухні такий бардак,

— Я розумію, що я влаштована, а Лариса – ні. Але хто в цьому винен? І потім, це взагалі нормально, що мій спадок мама збирається залишити їй? –

Ще трохи й дім. За тим поворотом, ні, за тим переліском, за тим пагорбом… Олег поспішає, шукає очима рідний дім, зовсім скоро побачить його. Він намагається йти швидше,

— Вчора колишній дзвонив, з наїздом знову, — скаржиться Галина подрузі. — Ну звичайно ж, мама наспівала йому в вуха, хто ж іще. Кричав, що я нікудишня мати

Того вечора я повернулася додому раніше звичайного. Літня задуха загнала мене з дачної ділянки в міську квартиру — поливати помідори в таку спеку було неможливо. Я мріяла про