Головна

Життєві історії

Внучку Ксенія Іванівна бачила за два з половиною роки 6 разів. Один раз на виписку, два рази на день народження малятка, і три рази свекруха до невістки з сином просто так заїхала, з гостинцями дачними та продуктами для майбутніх іменин Тихона
Життєві історії 0
— Тільки зараз все якось почало нормалізуватися, і наші відносини потеплішали зі старшим сином, — розповідає Оксана Іванівна. — Адже як було: будь-яке невинне запитання, вона сприймала вкрай
— Ми, багатодітні, справжні героїні, – нерідко казала сестра. – По-перше, ми виконуємо своє призначення і виконуємо головну роль жінки, а по-друге, підвищуємо рівень популяції в країні. Ми у всьому собі відмовляємо, все на собі тягнемо! А бездітні… Ну, як на мене, вони живуть даремно. Усе в них для себе! Чи не соромно?
Життєві історії 0
— Моїй родині потрібні гроші, і ти зобов’язана допомогти! – упевнено заявила сестра. – У тебе практично мільйон на рахунку, хоча б половину віддай мені! — Допомогу зазвичай
Тушковане м’ясо з овочами. Коли він встиг це приготувати? Вона їла і думала про те, як же мало знає про цю людину, яка вже рік живе в їхньому домі. М’який? Ні, радше стриманий. Добрий? Мабуть. Турботливий? Безумовно. Але ще й гордий, ніколи не виправдовується, не намагається підлещуватися
Життєві історії 0
— Він мені батька не замінить, нехай іде, – Марина дивилася на матір як на ворога. – Прикидається добреньким. І ти… Як узагалі могла… Після тата. — Але
З Валькою такими подругами ви були, що ти! Не розлий вода, а з чоловіком її не цуралася ти бути! Щось не боялася ти ні пересудів, ні пліток, а зараз що ж? Що ти раніше дітей не соромилася? Не боялася, що почують вони? Нехай знають діти, що мати в них така! А може й діти не мої, а Івана, га, Людко? Що мовчиш?
Життєві історії 0
— Татку, та що ж ти робиш? А як же мама? Тобі її не шкода? А ми? Як же ми, татку? Яке взагалі розлучення? Навіщо воно тобі? Ну
— Я? Пилосос? Я мало в будні працюю? Чи я потреби сім’ї не закриваю? Побутові домашні справи можна робити і вечорами, коли мене вдома немає. Може, ти ще й постільні втіхи монетизуєш і викотиш мені рахунок? – образився чоловік. – Що поганого в тому, що ми буваємо десь усією сім’єю? Рух – життя
Життєві історії 0
— Один він нікуди ходити не хоче. Та й я вважаю, що не діло це – відпочивати чоловікові одному десь. Він людина сімейна. Але й ці постійні скачки
Я тільки прибрала перед твоїм приходом. Ну не будь ти худобою, хоча б за собою прибери, я ж теж втомлююся. Чоловік не встиг навіть відповісти, за нього це зробила свекруха, яка якраз підійшла до дверей і чула слова невістки
Життєві історії 0
— Ага, зовсім нічого. Тільки хороше від “другої мами” бачила, – усміхається Валентина. – У неї якась вибіркова амнезія – не пам’ятає, як вона мене з дитиною виставила
— Капуста??? В окрошці??? Ти серйозно, Леро? Ти, напевно, її з борщем переплутала? А що ж не закип’ятила, га? Вже б одразу гарячу і подавала! З буряком там, з пастою томатною… Лера, ображено надувши губи, відвернулася
Життєві історії 0
Хоч Антон і не був вибагливим у їжі, не перебирав, але те, що готувала Лера, їсти міг не завжди. І не тому, що було несмачно. Готувала Лерочка і
— Ти хочеш, щоб я на тебе все оформив? – запитав чоловік і сам собі відповів, що так, напевно, буде правильно. І ось тепер вони оформляють дарчі на все. На Антоніну. Крім тієї квартири, що вже подарована їхній дочці, все майно тепер належить їй
Життєві історії 0
— Бігаю зараз між домом і різними інстанціями, – зітхає Антоніна. – У Бориса цей приступ вже третій. А лікарі тільки руками розводять і відводять очі. Виписали нас
Але Людмила тепер доньку до мене не відпускає, вона їй тепер завжди під рукою потрібна. Адже, у моєї невістки колишньої, зʼявилася друга дитина. — Заміж вийшла? — Ні, без «заміжня». За яким чортом їй це немовля знадобилося – не знаю. Але йому вже рік, а Міра тепер у матері у няньках. Злюсь, ти собі не уявляєш як, – відповідає Тетяна Семенівна
Життєві історії 0
— На новорічні свята вона до мене її не відпустила. Навряд чи відпустить і весняні канікули, – скаржиться приятельці Тетяна Семенівна. – Про літо і загадувати не хочу.
— Ви ж взяли гроші з материнської заначки, — здивувався Микола. — То гроші для нас всіх по рівну, а це гроші за хату. Ось давай нам нашу частку і розходимося з миром, роби з цим будинком, що хочеш. — Та де ми вам ще гроші візьмемо? – обурилася дружина Ніна. – Та й як знати, скільки вам віддати треба
Життєві історії 0
— Батьку, а нам щось дістанеться? Вони ж усе забрали… їм машину, гроші, мотоцикл… можна сказати їм кожух з лисиці, а нам облізлий комір. Донька Марійка уразливо підібгала

You cannot copy content of this page