Фрукти в будинку були за рахунком: один день – одне яблуко або банан. Цукерки – пустощі, тільки зуби псувати. Причому Поліна і в матері особливо шикарних речей не бачила, так, найнеобхідніше. Хоча зарплата в мами була пристойна. Але мама хоча б купувала собі новий одяг, а Поліна ходила в мотлоху, за модою 8-ми річної давності. Саме 8 років її різниця з Аллою
— Прикро, слів немає, – зізнається Поліна. – Виходить, що мене рідна мати обманювала та ще й оббирала. Так, я від голоду я не пропадала в дитинстві, треба,
Потім Тамара пішла працювати, потім було заміжжя, однокімнатну квартиру в іпотеку допомогла купити свекруха, у договорі було прописано, чий початковий внесок і скільки. Батько, щоправда, подарував на весілля 50 тисяч гривень, мама – 150. І не проґавила нагоди посміятися над внеском у житло доньки її татуся: «Бізнесмен чортів»
— Я завжди була на боці батька, з матір’ю лаялася, захищала його, коли мама починала колишнього чоловіка лаяти. Напевно, через це наші стосунки з нею і зіпсувалися, а
Я якраз готувала: котлети робила, суп вже варився, планувала ще готувати плов. Але свекруха зателефонувала вже за 40 хвилин, якраз котлети на сковорідці та інше шкворчить і готується. Пояснила дорогу від метро, через 4 хвилини знову дзвінок
— “Ой, кулінарка Наталя у нас ніяка, я б сказала – ніякуща”, – говорить про мене свекруха всім і кожному, хто тільки хоче слухати, – руки не з
Треба все самим перевірити, перш ніж розбирати речі мами і роздавати. А раптом там гроші в неї були й чималі, у банк вона давно нічого не відкладала. Скільки таких історій, що в книгах схованки знаходили
— В квартиру нікого не впускай, ключі нікому не давай, навіть Павлу, – зашепотіла на поминках Юлі просто у вухо сестра чоловіка, яка сиділа поруч. – Треба все
— І життя своє влаштувати нормально не змогла, – вважає Алла. – Заміж вийшла, почала з чоловіком будувати будинок на ділянці, оформленій на свекруху. Грошей не вистачало, продала єдине своє житло, вклалася в чуже будівництво, кредитів нахапала, тепер ось-ось розлучиться
— Я виглядаю в її очах монстром просто, вона ж у курсі, що я нещодавно спадщину отримала і взагалі, – розповідає Алла. – Але більше не готова довіряти
У невістки вистачило розуму промовчати. Натомість сваха вирішила, що мій син перед труднощами здався, пошкодував грошей на те, щоб у них малюк був. Виходить, її Катя обманює так само, як і нас? А раз так, то треба відкрити їй правду
— Якщо дивитися збоку, то так і виходить – кинув дружину через те, що вона не може йому подарувати дитину. Сваха так і сказала: грошей пошкодував на довге
Сервелат, згущене молоко, «Пташине молоко» – сучасна молодь і уявити собі не може, які це були делікатеси за часів юності Наталі! Загалом, перед легендарними цукерками дівчата не встояли. Юра жив із мамою в тісній квартирці, зате майже в центрі. Він накрив для гостей стіл: поставив гарні чашки з сервізу
— Ви крайній? – запитала Наталя і ледь не зойкнула, щойно чоловік у черзі повернувся до неї: як він схожий на одного її старого знайомого. — Так, за
Остання спроба побачення трапилася у батька і сина якраз напередодні 18-ти річчя. Побачення вийшло гнітючим. Чоловік їхав із подарунком, а син, побачивши його новий телефон, пробурчав, що якщо «татусь» хоче допомогти, то нехай відрахує «бабосики». — Це в них мова така зараз, – сумує Ірина Семенівна
— Ну що тут сказати, виховала називається? Сьорбай тепер повною ложкою, – злиться Ірина Семенівна. – Так, хлопця шкода, він не винен, що мати в нього не дуже
— Ксеніє, а дітки твої морквину їдять? — Звичайно їдять. — Тоді забери з балкона відро з морквою. Ось у мене двісті гривень тільки є, а решту я з тобою морквою розрахуюся. Вона з моєї дачі, нічим не оброблена, для себе вирощую, тож гарна
— Ганно Іванівно, це вам потрібно вікна вимити? Оголошення в чаті будинку побачила, – Ксенія переклала сітку з картоплею в іншу руку. Ганна Іванівна подивилася на сусідку, злегка
— То котлети не досолила, то салат не тим заправила. Взагалі, до кожної дрібниці чіплявся. Ні, фізично не чіпав мене, але всі нерви вимотав. Мій колишній із тих людей, які дуже відчувають, що можуть знущатися і тиснути, – вважає Ліза. – Я збиралася до матері повернутися, коли синові було 3 роки
— Я зараз живу на пташиних правах у бабусі Світлани. Ну так, виходить, що орендую навіть не кімнату, а кут. Просто зараз я Артема нікуди не заберу, –

You cannot copy content of this page