Головна

Життєві історії

Остання спроба побачення трапилася у батька і сина якраз напередодні 18-ти річчя. Побачення вийшло гнітючим. Чоловік їхав із подарунком, а син, побачивши його новий телефон, пробурчав, що якщо «татусь» хоче допомогти, то нехай відрахує «бабосики». — Це в них мова така зараз, – сумує Ірина Семенівна
Життєві історії 0
— Ну що тут сказати, виховала називається? Сьорбай тепер повною ложкою, – злиться Ірина Семенівна. – Так, хлопця шкода, він не винен, що мати в нього не дуже
— Ксеніє, а дітки твої морквину їдять? — Звичайно їдять. — Тоді забери з балкона відро з морквою. Ось у мене двісті гривень тільки є, а решту я з тобою морквою розрахуюся. Вона з моєї дачі, нічим не оброблена, для себе вирощую, тож гарна
Життєві історії 0
— Ганно Іванівно, це вам потрібно вікна вимити? Оголошення в чаті будинку побачила, – Ксенія переклала сітку з картоплею в іншу руку. Ганна Іванівна подивилася на сусідку, злегка
— То котлети не досолила, то салат не тим заправила. Взагалі, до кожної дрібниці чіплявся. Ні, фізично не чіпав мене, але всі нерви вимотав. Мій колишній із тих людей, які дуже відчувають, що можуть знущатися і тиснути, – вважає Ліза. – Я збиралася до матері повернутися, коли синові було 3 роки
Життєві історії 0
— Я зараз живу на пташиних правах у бабусі Світлани. Ну так, виходить, що орендую навіть не кімнату, а кут. Просто зараз я Артема нікуди не заберу, –

You cannot copy content of this page