Головна

Життєві історії

А Сава приходить до мене на кухню, залазить на табуретку, готовий до прийому їжі.  — А у вас є яйця і докторська ковбаска? Тато зазвичай на вечерю смажить яєчню з ковбасою… — запитує Савочка.  — Сава, а давай сьогодні ти борщ поїсиш, і рис з котлеткою? Дуже смачно! — Значить, яєць немає, так? — розчаровано уточнює Савочка. 
Життєві історії 0
Йому 5 років, він живе в сусідньому будинку, обіцяє на мені одружитися, коли виросте, і у нього є іграшковий пістолет. Коли у твого залицяльника є зброя, то бажання
Пил на дорозі піднімався повільно, ніби сам не поспішав нікуди. Михайло зупинив машину біля похиленого паркану і довго сидів, не вимикаючи двигун. П’ятнадцять років він не був тут. А тепер ось приїхав. Навіщо? Сам не знав.  Може, щоб зрозуміти, нарешті, що з ним тоді сталося. Або щоб попросити вибачення у неї.
Життєві історії 0
Пил на дорозі піднімався повільно, ніби сам не поспішав нікуди. Михайло зупинив машину біля похиленого паркану і довго сидів, не вимикаючи двигун. П’ятнадцять років він не був тут.
Іра ніколи не думала, що її шлюб з Мішею закінчиться настільки некрасиво.  Три роки спільного життя, що здавалися безхмарними, в одну мить зруйнувалися, немов картковий будиночок.
Життєві історії 0
Іра ніколи не думала, що її шлюб з Мішею закінчиться настільки некрасиво. Три роки спільного життя, що здавалися безхмарними, в одну мить зруйнувалися, немов картковий будиночок. Все почалося
— Я нікуди не поїду… — невиразно шепотіла жінка. — Це мій дім, і я його не покину. — в її голосі дзвеніли непролиті сльози. — Мамо, — промовив чоловік. — Ти ж бачиш, що я не зможу доглядати за тобою тут… Ти повинна це зрозуміти. Олексій був сумним. Він бачив, що мати переживає і дуже хвилюється. Вона сиділа на старенькому продавленому дивані сільської хати свого рідного села.
Життєві історії 0
— Я нікуди не поїду… — невиразно шепотіла жінка. — Це мій дім, і я його не покину. — в її голосі дзвеніли непролиті сльози. — Мамо, —
— З Андрієм розлучилися. Він її кинув, виїхав, забрав свою частку з орендованої квартири.  Свєта одна не потягне оренду, та й робота у неї не склалася. Обіцяли золоті гори, а фактично — копійки. Вона повертається до мами. Ольга повільно поклала виделку на тарілку. — До мами? Тамарі Іванівні майже сімдесят років. Вона ж на пенсії.
Життєві історії 0
Підвищення прийшло в кінці березня, коли за вікном ще лежав брудний сніг, але в повітрі вже відчувалося наближення весни. Ольга сиділа в кабінеті начальника і дивилася на конверт
— Надовго прийшла? В гості чи як? — не витримала мати. — І те, і інше, — сказала дочка, дивлячись матері в очі. — Як це розуміти? — Полю хочу у тебе залишити. Шкода в ясла віддавати, три місяці від народження. 
Життєві історії 0
Поля потрапила на виховання до бабусі незабаром після народження. Коли мама принесла її в село морозною і сніжною зимою, в натопчену хату. Їх оточили діти. Це були хлопці
— Хитрун! — прошипіла вона, немов спіймавши на брехні. — Вирішив сховати все у себе? Ну що ж, подивимося, як ти сховаєшся від мене. Вона чекала моменту, коли будинок зануриться в тишу, коли прислуга піде, а Тимур відправиться в спортзал. 
Життєві історії 0
Серце Віки шалено билося в грудях, ніби відраховувало останні секунди перед вибухом блискучого майбутнього, повного розкоші, шовкових суконь і вічних захоплень. Кожен удар пульсу був немов відгомін майбутнього
Жінка була владною, звикла висловлювати думку з будь-якого приводу. — Свєта знову в салон зібралася? — запитала свекруха в Ігоря, коли невістка пішла в душ. — Ну так, до майстра на манікюр, — відповів син.
Життєві історії 0
Світлана стояла перед дзеркалом у спальні, акуратно розподіляючи крем по обличчю. Літній день тільки починався, а в квартирі вже відчувалася задуха. За вікном липневе сонце нещадно палило асфальт,
Якось дочекалася обідньої перерви, відпросилася, пославшись на погане самопочуття, але поїхала не додому, а до Генка на роботу. Катя підійшла до його кабінету і, повторюючи про себе заздалегідь підготовлені слова, відкрила двері.  Генка стояв до неї спиною і цілувався з жінкою…
Життєві історії 0
Катя сіла на диван і розплакалася. Хтось торкнувся її за плече…   …Катя з Генкою зустрічалися два роки. Мама Каті вже почала переживати, що дочка втрачає час з
– Обидві дитини не від мого сина, – кричала на Вероніку свекруха, розмахуючи стосом папірців. – Я зробила ДНК-тестування. І коли ти збиралася нам про це повідомити? – Це випадково вийшло, – невчасно випалила Вероніка. – Навіщо ви взагалі полізли робити цей дурний тест? – Ага, йшла, впала, залетіла, і так двічі, – єхидно кивнула Ніна Альбертівна невістці. – Господи, яка ганьба, мій син – рогоносець…
Життєві історії 0
– Обидві дитини не від мого сина, – кричала на Вероніку свекруха, розмахуючи стосом папірців. – Я зробила ДНК-тестування. І коли ти збиралася нам про це повідомити? –

You cannot copy content of this page