Життєві історії
— Він мені батька не замінить, нехай іде, – Марина дивилася на матір як на ворога. – Прикидається добреньким. І ти… Як узагалі могла… Після тата. — Але
— Татку, та що ж ти робиш? А як же мама? Тобі її не шкода? А ми? Як же ми, татку? Яке взагалі розлучення? Навіщо воно тобі? Ну
— Один він нікуди ходити не хоче. Та й я вважаю, що не діло це – відпочивати чоловікові одному десь. Він людина сімейна. Але й ці постійні скачки
— Ага, зовсім нічого. Тільки хороше від “другої мами” бачила, – усміхається Валентина. – У неї якась вибіркова амнезія – не пам’ятає, як вона мене з дитиною виставила
Хоч Антон і не був вибагливим у їжі, не перебирав, але те, що готувала Лера, їсти міг не завжди. І не тому, що було несмачно. Готувала Лерочка і
— Бігаю зараз між домом і різними інстанціями, – зітхає Антоніна. – У Бориса цей приступ вже третій. А лікарі тільки руками розводять і відводять очі. Виписали нас
— На новорічні свята вона до мене її не відпустила. Навряд чи відпустить і весняні канікули, – скаржиться приятельці Тетяна Семенівна. – Про літо і загадувати не хочу.
— Батьку, а нам щось дістанеться? Вони ж усе забрали… їм машину, гроші, мотоцикл… можна сказати їм кожух з лисиці, а нам облізлий комір. Донька Марійка уразливо підібгала
— Ось так, Настенько, двох дітей завів, обов’язків за утриманням сім’ї не виконує, про житлові умови взагалі мовчу, зате він любить свою роботу, – каже подрузі Ганна. —
— “Залізно” домовлялися ж минулої осені, все там прибрали під орендарів, багато вивезли до свого підвалу у міській квартирі, а тепер знову починається, – сердиться Тетяна. — Невже