Життєві історії

— Два роки тому я, що називається, насилу відмовилася від цієї почесної місії, а тепер питання знову виникає. І головне – знову я крайня, не син, не онука,

Баба Нюра йшла у небуття, тихо згасаючи. Сусіди її, пенсіонерки селища, нарікали: — Рано йде Нюрка… Всього сімдесят років. За сільськими нашими мірками дуже мало… Баба Нюра останніми

— А чому, власне, це я маю зараз дочку вчити? – обурена Галина Леонідівна. – Та гаразд би ще, якби просто допомоги у нас із чоловіком попросили, але

— Донька мені зателефонувала і «очі відкрила», – зі сміхом каже Ірина Семенівна. – Виявляється сваха на мене ображена. А то ж я дивлюся, що листівок дурних у

— Я своєму чоловікові довіряю, та й давно вже я не та наївна дівчинка, у якої просто так можна вкрасти вподобаного хлопчика, але спілкуватися з нею не хочу

— Це не родичі, – каже про батьків невістки Валентина Дмитрівна. – Це якась сарана. Перший рік ми ще якось терпіли, а тепер просто сина поставили до відома.

Все у Вадима починалося чудово. Після школи хлопець вступив до університету, там легко вчився, насолоджуючись студентським життям, там і майбутню дружину зустрів. Розумниця і красуня Жанна одразу, щойно

— Не буду я з нею жити, батьку! Не змусиш! Ви з мамою мене вмовили на цей шлюб, а тепер навіщо вона мені, коли я своє справжнє кохання

— Прикро, слів немає, – зізнається Поліна. – Виходить, що мене рідна мати обманювала та ще й оббирала. Так, я від голоду я не пропадала в дитинстві, треба,

— Я завжди була на боці батька, з матір’ю лаялася, захищала його, коли мама починала колишнього чоловіка лаяти. Напевно, через це наші стосунки з нею і зіпсувалися, а