— Сергію, а де гроші? — нахмурилася Євгенія, відкривши шафку. — Я кілька днів тому відклала готівку, щоб з твоєю мамою сходити на ринок. Там просто картки не приймають, а переказом не завжди виходить… Високий, темноволосий хлопець зайшов до кімнати з великою чашкою чаю в руках і байдуже знизав плечима. — А багато там було?
— Сергію, а де гроші? — нахмурилася Євгенія, відкривши шафку. — Я кілька днів тому відклала готівку, щоб з твоєю мамою сходити на ринок. Там просто картки не
Марині раптом відчайдушно захотілося кинути в неї наповнену салатом тарілку. Їй-богу, заслужила. — Мамо, будь ласка, — зітхнув Андрій, старанно намазуючи домашній паштет на хліб. — Мені не особливо цікава кар’єра Олени. Він уникав дивитися на миловидну дівчину навпроти. Оленка заправила за вухо пасмо волосся, почервоніла, щось невиразно пробурмотіла. — Що «мама»?
— Познайомся, синку, це Оленка! — гордо представила свекруха дівчину прямо за сімейним обідом, не звертаючи уваги на невістку…   …За вікном уже темніло. Галина Петрівна поставила на
– У мене тут трохи вільних грошей назбиралось. Порахував, якраз на двотижневу путівку в Тайланді вистачить. Ти ж зможеш взяти відпустку з наступного тижня? – А сина куди? Чи з собою його візьмемо? – злегка здивувалася дружина. Пропозиція чоловіка по-справжньому порадувала Дашу. Давно вони не відпочивали удвох. Але ось…
До аеропорту чоловік привіз Дашу рівно за три години до вильоту. Любив у всьому порядок, і тут теж відзначився. Стояти з нею в черзі на реєстрацію він відмовився
Олена не влаштовувала сцен і не з’ясовувала стосунки. Навіщо? Після новин від лікаря всі ці дрібниці втратили значення.  Але одного разу, прокинувшись серед ночі, вона почула, як Павло тихо розмовляє на балконі. — Так, скоро все закінчиться, — говорив він комусь… 
Олена не поспішаючи витерла запітніле дзеркало у ванній кімнаті і завмерла, пильно розглядаючи своє відображення. Її колись м’які риси обличчя тепер здавалися різкими, щоки помітно впали, а очі
— Ви з глузду з’їхали? — запитав Микита тихо, але з люттю, від якої родичка мимоволі відступила. — Ви розумієте, що це вандалізм? Ми можемо викликати на вас поліцію. — Викликай, — махнула рукою теща. — Поясниш дільничному, як ти на тещу голос підвищуєш і грошей за фарбу не віддаєш. Дуже цікаво буде подивитися.
— Валентино Петрівно, що ви робите? — голосно запитав Микита, зачинивши дверцята машини. Він стояв, не в силах зрушити з місця, вчепившись пальцями в ключі від дачі. Дружина
— Ти навіть покращала, коли повернулася в офіс, — з посмішкою вимовив чоловік, — дивись, я буду ревнувати. І якщо раніше ця фраза здалася б Маші навіть приємною, то тепер слова чоловіка тільки розлютили її. 
Маша гойдала тримісячного Назарчика на руках, тихо наспівуючи йому колискову. Молодій матері подобалося сидіти в декреті. Вона встигала робити все по дому і, можна сказати, насолоджувалася своїм материнством.
Увечері в четвер Сергій прийшов додому з винуватим обличчям. Галина відразу зрозуміла — сталося щось серйозне. — Мені мама дзвонила, — почав він здалеку. — У неї проблеми зі здоров’ям. Серйозні.  — Які ще проблеми?
— Сергію, де гроші на комунальні? До відключення світла залишилося три дні! Галина стояла на кухні, стискаючи в руках пом’яті купюри — всього чотириста гривень. У кутку на
— Все, коханий, досить. Мені все набридло. — Що тобі набридло? — з тугою запитав Ваня, передчуваючи біду. — Життя таке набридло. А особливо набридли твої тварини. Собаки, кішки, папуги. Хочу жити спокійно, без зайвого тягаря. — А я? Я що, теж тягар?
У суботу від Івана пішла дружина. Спокійно так пішла, без скандалу. Зібрала речі і сказала: — Все, коханий, досить. Мені все набридло. — Що тобі набридло? — з
Віктор мовчав, розглядаючи свої шкарпетки, що впали зі стільця. — Завтра вранці їдемо до лікаря. Якщо відмовишся — подаю на розлучення. І квартиру продамо за борги.  Дітей у село до мами відвезу, а ти сам тоді розбирайся зі своїм життям.
— Мамо, мені потрібно шістдесят тисяч гривень. Терміново. — Олена стояла в дверях, бліда і розпатлана, наче всю ніч не спала. Галина Іванівна поперхнулася ранковим чаєм, чашка дзенькнула
Мій брат аплодував, коли мама дала мені ляпаса на очах у 55 людей.  Батько відкинувся на спинку стільця, посміхнувся і сказав: «Так тобі і треба»…
Мій брат аплодував, коли мама дала мені ляпаса на очах у 55 людей. Батько відкинувся на спинку стільця, посміхнувся і сказав: «Так тобі і треба»…   … Вечір

You cannot copy content of this page