Життєві історії
— Іванченко, тобі дитину приносити на годування? — Ні, я ж казала. Відмову буду писати. Медсестра похитала головою і вийшла. Зоя повернулася до стіни і заплакала. Мами, що
— Та хто на неї зазіхне, їй вже сорок років, — з посмішкою заявив чоловік другові… … — Алло, Віра, привіт. Є розмова, термінова! По телефону не
— Що це?! Вадим, що це?! Ти… Ти… — Яна тримала в руках білосніжну сорочку чоловіка, забруднену помадою. Яскраво-червона і зухвала пляма красувалася прямо на випрасуваному комірці. У
— Так, моя робота для мене важливіша за сім’ю! А тим більше за ту, де ви і ваш синок наполегливо намагаєтеся сісти мені на шию… … —
— Чому на моєму балансі досі порожньо?! — обурилася Лідія Павлівна, увірвавшись до спальні. Її син, Сергій, не помітив появи матері, бо сидів у навушниках, а ось Іра
— Чоловік давно тебе не кохає, в нього інша на серці, — ворожка в строкатій хустці пильно дивилася на Сашу чорними, як ніч, очима. — Пів року вже!
— У тебе на ділянці нічого не росте, люба, тому що до тебе покійник в гості ходить. Не бачиш його? А ти придивися, донечко, уважніше, — сказала незнайома
— Я за ключами, — на порозі стояла свекруха. — Лідія Григорівна? — здивувалася Віра. — За якими, дозвольте дізнатися? Ви що, Дмитру віддавали ключі від вашої квартири?
Оксана вийшла з жіночої консультації на ватних ногах. Вона все ж при надії, 8 тижнів. Такого вона точно не очікувала почути від лікаря. Проблеми з організмом вона списувала
Олена завмерла, стискаючи в руках валізу. Ще секунду тому вона була впевнена, що зможе піти тихо, непомітно… Наївна! В очах свекрухи виблискувала лють. Лють і… страх? — Людмила