Головна

Життєві історії

Чоловіки її цуралися, побоюючись ненавмисно потрапити під «гарячу руку», а Тоню це анітрохи не засмучувало, а скоріше тішило її самолюбство, бо вона відчувала себе цілком захищеною і без їхнього міцного плеча.  Оскільки дітей у неї не було, то жила вона, як то кажуть, для себе. Зайвими справами, щоб заробити зайву копійку, навантажувати себе не намагалася. 
Життєві історії 0
У невеликому будиночку майже на самій околиці села жила жінка на ім’я Антоніна. Вона була самотня, сім’ї у неї не було. Висока, міцної статури, вона мала гордий характер
Відчинила Марина з посмішкою: — Привіт, Еля, — і осіклася, побачивши дивне і розгублене обличчя сусідки. — Що? Ельвіра, що сталося, — занепокоїлася Марина, — та на тобі обличчя немає… — Там, Льоша, там, — розгублено махнувши рукою, Ельвіра сповзла по стіні на підлогу, сусідка кинулася її піднімати.
Життєві історії 0
— Еля, в суботу чекаю вас з Олексієм у мене на ювілеї в ресторані біля театру, ну ти знаєш де, — повідомила важливо сусідка Марина по телефону, коли
Він пройшов у кімнату, де чекала на нього Олена. — А чия це валіза? — чомусь запитав Матвій, ще не вірячи в те, що відбувається. — Твоя. Забирай свої речі і йди. Ти тут більше не живеш, — спокійно сказала дружина, але Матвій бачив, як непросто їй це далося. — Олена, що відбувається? Ти можеш мені пояснити? — охриплим голосом промовив Матвій. — Можу, але…
Життєві історії 0
Матвій розгубився. Начебто гостей зранку не чекали. Дружина б попередила його. Але в передпокої стояла валіза. І ще рюкзак. Матвій роззувся. Звичним жестом кинув на вішалку легку куртку
— Толя, хто їздив на моїй машині? — без передмов запитала вона чоловіка. — Ти що, Вірочка? Тобі здалося. Хто б став брати твою машину? — відмахнувся Анатолій, продовжуючи готувати омлет. Віра вирішила не влаштовувати скандал, але внутрішнє почуття тривоги тільки посилилося. Через кілька днів, вже на роботі, колега звернув увагу на свіжу подряпину біля багажника…
Життєві історії 0
Віра відчула недобре ще до того, як повернула ключ у замку запалювання своєї червоної «Форд Фієсти». Салон машини немов дихав чужою присутністю: водійське сидіння присунуто до керма, бак
— Наталка, ну, будь ласка, виручай свого непутящого чоловіка. Колишнього. А я, хочеш, на риболовлю тебе звожу. Ти ж так любиш посидіти на березі в тиші із вудкою. А потім шашлик посмажимо. Як у минулі часи… — Ой, хитрун, знаєш чим мене підкупити! Добре, колишній чоловіче, так вже й бути, виручу тебе! — Наталонька, а у тебе є зараз хтось? Ну, чоловік, в сенсі…
Життєві історії 0
— Алло, Наталка, привіт! Виручиш колишнього чоловіка? — Привіт, Віталік! Ти про що? Як я тебе повинна виручити? Гроші потрібні, чи що?! — Ні, не гроші. А допомога.
— Господи, Лариса Іванівна, ну що ви вигадуєте! З чого раптом їм щось красти у вас? Та й що там брати? Кришталеву вазу чи репродукцію картини “Ранку в селі”? — Смішно тобі? А ти зароби спочатку на квартиру, на вазу і картину! Сидиш на шиї у мого сина та ще й насміхаєшся! — гнівно вигукнула Лариса Іванівна.
Життєві історії 0
— Алло, Машенька, ось яка справа. До мене в гості напросилася троюрідна сестра з донькою. Вони сьогодні ввечері приїжджають автобусом з іншого міста. Чи не могла б ти
— Та що ви знаєте? — звернулася до нього Софія, — Вас взагалі ніхто не питав, — теж суворо промовила жінка. — Повірте, трохи знаю. — Ну якщо ви такий розумний, то чому живете тут, у цій убогій кімнатці? — Софію вже було не зупинити. Віра Іванівна багатозначно переглянулася з сусідом і пішла до своєї кімнати подалі від гріха…
Життєві історії 0
— Та що ви знаєте? — звернулася до нього Софія, — Вас взагалі ніхто не питав, — теж суворо промовила жінка. — Повірте, трохи знаю. — Ну якщо
Олег був незадоволений і постійно висловлював всілякі претензії. ― Коли ти вже підеш звідти і будеш нормально піклуватися про коханого чоловіка і про дім? Користі від твоєї роботи! Копійки отримуєш, без яких ми прекрасно можемо жити. Через три роки Катя написала заяву і вирішила присвятити себе дому і сім’ї. А точніше…
Життєві історії 0
― Щось знову стрілка криво йде, ― Олег незадоволено розглядав себе в дзеркалі. ― Дивись, ти штани знову погано відпрасувала, стрілки не зрозуміло як зроблені. Катя стояла позаду
— Треба було на Вальці одружитися! Вона ж яка доглянута, струнка, і молодша за тебе буде. Я ще в розквіті сил, а дружина у мене стара… — Чого це ти Вальку Сидоренко згадав? Бачив її десь? Боляче ти їй потрібен, вона ж за генерала вийшла заміж і … 
Життєві історії 0
Раїса Павлівна смажила сирники чоловікові на сніданок. Він їх дуже любив. Зараз прокинеться, а сирники вже готові, гарячі, зі сметанкою. — Рая! Де мої штани? Прокинувся. Раїса відставила
– Ти не жартуєш? – його голос затремтів. – Ти пропонуєш мені вибрати між ріднею і… сім’єю? – Ні, не жартую, – її обличчя було кам’яним. – Або ти вирішуєш питання зі спадщиною, або я випишу тебе звідси. Суд стане на бік дітей. Залишишся один. Зі своєю совістю і зі своєю сестрою.
Життєві історії 0
– Ти взагалі мене чуєш? – голос Ольги став вимогливим. – Твоя сестра повинна обміняти квартиру, там є наша частка. Повторити? – Це моя частка, а не «наша»,

You cannot copy content of this page