Життєві історії
– Уявляю обличчя нашого зятя, коли ця ще жива рибина з пакета несподівано шуміти почне! – посміхалася Тамара Ігорівна. – Слухай, Тома, та ти б справді – залишила
Анна стояла в черзі до каси і відчувала, як втома тисне на плечі. Робочий день видався важким, а тепер ще й ця нескінченна черга в супермаркеті. Попереду якийсь
Ельвіра не вірила у родинне прокляття, вважала це вигадками своєї прабабусі. І думала, що вже у неї такого не трапиться ні за що. Однак трапилося. Всі жінки в
— Мені треба поговорити, — сказав він, стоячи в дверях. В очах — невпевненість, в руці — букет білих хризантем. Аліса не ворухнулася. Тільки дивилася на нього довго,
Марина вперше почула це слово від Тамари Андріївни рівно через три дні після переїзду. — Зозуля, — сказала вона тихо, але з отрутою. — Дітей народжувати — не
З кухні долинали голоси: — Якщо все вкладемо в будинок — вистачить на нормальну ділянку. Їй кімнату зробимо. Все одно їй не довго залишилось. Я, якщо чесно, вже
Я одна сиділа біля лікарняного ліжка свекрухи. В інших палатах родини підтримували близьких, а в нашій була тиша. Потім медсестра простягнула мені її останній лист… … Монітор
– Сашко, ну ти ж поки що все одно роботу не знайшов, сидиш вдома як сова, за мій рахунок між іншим! – дорікала Тамара Ігорівна своєму молодому зятю…
Дзвінок від Валентини розірвав тишу моєї однокімнатної квартири. — Катю, терміново потрібна домробітниця! — майже кричала в трубку подруга. — Новий сусід, багатий, але дивний. Платить добре, але
Василю Івановичу рано в суботу вранці не спалося після вчорашньої розмови з невісткою. До того ж у будинку без кондиціонера було спекотно, а Петрівна була проти встановлення пристрою,