Життєві історії
— Мамо, досить на мене тиснути, досить мені постійно говорити одне й те саме! Скільки можна вже, врешті-решт? — обурювався син Ірини Андріївни, Саша. — У тебе взагалі є
— Варя, ну в кого ти у мене така… нерозумна? — вкотре журилася мама, дивлячись на дівчинку, яка під важким поглядом матері вже перестала посміхатися і колупала носком
– Не треба нам занадто зближуватись, бо потім не відстануть! Мабуть, він краще знав свою рідню. Олена була нахабною і безцеремонною дамою, яка звикла завжди стояти з відкритим
– Кохана, завтра до нас приїде моя сестра Катя. Вона збирається переїхати до нашого міста, і я запропонував їй трохи пожити у нас, – сказав Льоша. – Ти
– Тетянко, я вирішив купувати квартиру! Досить нам вже по орендованих кутках микатись! Завтра поїдемо, подивимося кілька варіантів, виберемо. А потім вже ми з мамою оформляти все будемо.
— Ромочка, — благала Алла, — йди додому, мій ти хороший! — Не хочу! — хитав головою Роман, будучи напідпитку. — Там вона! — Дорогенький, не можна викликати
— Дивна якась. Таке відчуття, що вона щось почала підозрювати — поділився Павло з тією самою незнайомкою, яка перебувала в його обіймах. — Так, жінкам властиво накручувати. А
— Ти не можеш нас вигнати! — спробував заперечити Михайло. — Ще як можу! — Олена попрямувала до хвіртки. — Ідіть всі! Негайно! Родичі, ошелешені її рішучістю, неохоче
— Ксеніє Миколаївно, я порадилася з Колею, і ми не будемо дарувати Даші гроші. — Як? — брови свекрухи злетіли вгору. — Дівчинці виповнюється двадцять років, гроші —
— Я зараз кинуся, і не буде більше ні мене, ні його, чуєш! — Ой, та роби що хочеш, — хлопець махнув рукою в її бік і пішов