— Так і скажи, що не хочеш одружуватися. Матусю свою боїшся? — Ну що ти?! Я і так збирався зробити тобі пропозицію! Тільки давай мамі поки не будемо говорити? Розпишемося по-тихому, а потім повідомимо…
— Ой, у мого синочка, звичайно ж, купа дівчат. Тільки ця дурненька вірить, що вона у нього єдина, — зі смішком сказала комусь свекруха по телефону. Олена завмерла
— Вони знову тут? Знову на 2 дні? Льоша, як довго це буде тривати? Мені набридло, розумієш!  Мені набридло, що кожні вихідні у мене в квартирі ошиваються двоє чужих дітей! Ти взагалі збираєшся якось вирішувати це питання?
— Льоша, — верещала Антоніна в трубку, — ти де? Негайно приїжджай! Та додому, куди ще?! Додому! Тут твої діти! Юлька, твоя колишня дружина, привезла цих двох і
— Веронічко, — якось обережно завів розмову з племінницею Михайло Сергійович, — може, це не моя справа, але я давно хочу у тебе запитати. Навіщо ти взагалі з Ванькою живеш? Від нього ніякого толку немає, на нього навіть покластися не можна! Він не працює і на роботу влаштовуватися не збирається.
— Ось вас, дядько Михайло, візьме і раптово не стане, і що станеться з будинком? Він дістанеться тещі моїй! А вона — жадібна, швидко продасть майно і всі
— Юлько, ти часом не при надії? — запитували сусідки по кімнаті і сміялися. А Юлю обдавало холодним потом. Їй зарано ставати матір’ю, зарано створювати сім’ю, вона ще освіту не отримала…
— Ти знову? — Юля дивилася на чоловіка. — Ти ж мені обіцяв… — шепотіли її губи, а серце шалено калатало всередині. Вона зрозуміла, що його не втримати…
– Ти надумала мені грубити? – свекруха вже хотіла замахнутися на Машу, але та вправно перехопила її руку. – А ось цього я вам точно не дозволю! Тепер вам доведеться випрошувати пробачення, щоб ще хоч раз мій син побував у вашій нікчемній квартирі, – свердлячи очима свекруху, відповіла Маша.
– Я не збираюся працювати, щоб віддавати гроші твоїй матері, – суворо відповіла Маша. – Ти подумав про сина? Йому тільки рік виповнився. – Слухай, – Сергій почухав
— Відпусти мого синочка! — закричала Анна Вікторівна і поспішила слідом. — А з чого я повинна свого чоловіка відпускати? — запитала Фаїна. — Коли він привів мене до вас на оглядини, ви голосніше за всіх раділи, що я не міська!
— Ти мого сина причарувала! — крикнула з порога свекруха. — Хто? Я? — Фаїна зобразила здивування. — Ви ж мене не вчили! — Тебе й вчити не
– Уявляєш, навіть не пикнули, пообіцяли подарувати те, що я їм надішлю. Досить, – сказала вона. – Нехай постараються.  Не для того я їх народжувала, щоб вони розслаблялися! Адже, Лілічка, троє поспіль же! Це такий стрес! 
– Та яка мені взагалі різниця, що там у тебе з дітьми відбувається? Мені байдуже, чим вони там хворіють! – Кричала на дочку Марія Олександрівна. – Ти що,
– А раптом вона небезпечна для суспільства? Видно ж, що їй потрібна допомога. — Я, Лідо, якось і без твоїх порад впораюся! — відмовився Олексій. — Не потрібно мені вказувати, як поводитися. Я поруч із дружиною…
Саша тримала в руках фотографії і ледве стримувала сльози. Віталій вирішив пояснити: — У вашого чоловіка є друга сім’я. Дитина — його син. Я поспілкувався з сусідами і
— Олено, досить! — гримнув чоловік на дружину. — Скільки можна? Ну не хоче вона змінюватися, це її право! — Ти, значить, хочеш жити в таких умовах? — Заробимо ми на своє житло, а поки… Ну ось так…
— У цій квартирі будемо жити ми! — нахабно заявила Оленка, проходячи по кімнатах. — Тут зробимо дитячу, тут — нашу спальню, а тут вітальню. — Це моя
Віктор підвівся з дивана і повільно підійшов до неї. Олена інстинктивно відступила до вікна. — Повтори ще раз, що ти сказала? — Нічого, — швидко відповіла вона. — Просто дуже втомилася. Вибач…
— Олено, ти знову весь день байдикувала? — Віктор навіть не підвів очей від телефону, коли дружина увійшла до кімнати. — Огірки не политі, розсада зів’яла. Що я

You cannot copy content of this page