Київ зустрів мене гамірними вулицями та новими обличчями, але найважливішою зустріччю стала вона – моя майбутня дружина.
Другий курс університету став початком нашої історії.
Після навчання ми пустили коріння в столиці, ділили орендоване житло, будували плани, сварилися і мирилися – усе, як у молодих.
Поїздка до моїх батьків на Вінниччину стала першим кроком у знайомстві наших родин.
Під три сотні кілометрів відділяли столичну метушню від їхнього тихого передмістя, де батьки, вже на порозі пенсії, вели нелегке господарство. Фінансові справи в них були кепські.
Потім була її мати, що жила самотньо у трикімнатній квартирі на околиці Рівного, за чотириста кілометрів від нас. Пенсія не приносила достатку.
Її старший син давно вже жив у Києві. Вона сама підняла їх після того, як чоловік пішов, коли старшому було лише десять.
Квартиру вони ділили на трьох.
Ідея жити разом з тещею навіть не розглядалася – занадто сильно ми цінували власну незалежність, як і від моїх батьків. Окремий дім, свій затишний куточок – ось про що ми мріяли.
Ну, що ж, значить із чистого фінансового аркуша…
У підсумку нам по +/- 30 років, обидва з вищою освітою, обидва працюємо, кохаємо, хочемо творити і жити!
Справа йшла до шлюбу, а свого житла немає, я переживав дуже з цього приводу, а вона запитує періодично з приводу весілля, як не крути вже п’ять років разом, і що далі?
Дуже я не хотів і навіть боявся на орендованій квартирі заводити дитину.
Розписалися, просто розписалися, без гостей і всього, що випливає – економимо, але з двотижневим туром до Іспанії, дуже хотіла моя дружина саме до Іспанії.
Добре відпочили, дуже добре – дружина повернулася з малям під серцем!
Не знав що так швидко вийде. Шалено радий і дуже тривожний, де ж жити?
У підсумку гарую як заведений на двох роботах і ночами іноді підробляю. Частину накопичили, частину позичив, вирішено – іпотека!
Краще вже у своєму іпотечному, ніж на оренді.
Столицю не потягнути цінник кінський. Максимум що світить це область, тому що хочемо одразу трикімнатну, різниця з двокімнатною була не велика, а планували щонайменше двоє дітей.
І ось ми щасливі володарі 75 квадратів голого бетону в 30-ти км від Києва.
І вперед робота одна, друга і ремонт вечорами і вихідними, поспати максимум 4-5 годин. А час іде, дитину не вмовиш почекати там ще трохи.
У підсумку – не встиг, точніше все готово, але ще багато пилу і шуму, оскільки ремонт робимо на весь будинок.
Як би ми не хотіли з дружиною, але прийняли рішення, що їде вона до мами, дитина зʼявиться на світ там і житимуть перший час також у мами.
Поки я не дороблю ремонт до кінця і буде більш-менш комфортно.
Через півроку забрав дружину з сином! Добре живемо, нарешті!
За кілька місяців приїжджає теща, подивитися, як живемо, і допомогти з дитиною, і тут все і почалося…
Дружині начебто на допомогу, я до пізнього на роботі (іпотека, меблі, підгузки…), живемо, нічим конкретно теща мене не дратує, але тривожність і дратівливість зростали щодня, навіть додому йти не хотілося, за два тижні кажу дружині, що я так більше не можу, зрештою теща у двері, дружина образилася трохи, і далі все нормально, живемо.
Через пів року приїжджає знову, кілька днів усе добре, і знову почалося в мене… випив «трошки» і послав тещу куди подалі, і дружину, яка за неї заступилася, туди ж, теща відбула у відомому напрямку, звісно, образилася.
З дружиною помирилися – добре, живемо!
Опісля теща ще приїжджала і ми до неї, але тільки на один-два дні (поки мене не починає «глючити», як каже моя дружина).
Мої батьки також приїжджали кілька разів, але тільки на два-три дні, у мене і щодо них така ж реакція.
Через три роки, дружина подарувала мені донечку. Я радий, шалено радий був!
Друге дихання відкрилося, працюю як заведений…
За місяць дружина скаржиться, що тяжко з дітьми, і натякає, що непогано було б, якби приїхала теща на допомогу.
А мені і працювати потрібно, і з тещею жити більше трьох днів – «хоч убий» не можу!
Вирішили запропонувати, щоб теща продала квартиру і купила біля нас у сусідньому районі, я з ремонтом допоможу, теща з дітьми допоможе, у мене з нею мінімум перетинів – теоритично все в ажурі.
Запропонували… Ні, а як же частка брата у (розповідь спеціально для сайту – цей день) квартирі, а як же мої подруги, а що ж, я тут звикла, тощо… Ні, я не хочу нікуди переїжджати на весь час.
Ми говоримо, мовляв, на частку брата не претендуємо, після продажу третину грошей передадуть йому, але і брат відмовився і не захотів, щоб його мама продавала квартиру.
Ну й добре, ні так ні, живемо…
Дружина втомлюється, періодично сваримося, шукаємо винних… і якось накипіло, я їй кажу, нічого впораємося самі, далі буде легше, але й про жодну допомогу від нас для тещі, так само не буде в майбутньому! – згнітивши зубами закрили цю тему.
Спілкування з тещею мінімальне, тільки коли приїде (добридень-до побачення), навіть на день народження не вітаю, дружина ображалася, потім звикла.
Дружина з нею періодично спілкується, але не в моїй присутності.
Періодично відчуваю за собою провину, але не можу зрозуміти за що саме….
Живемо, сваримося іноді, миримося, діти ростуть.
Брат дружини живе у столиці, у квартирі його дружини, дитина і все інше, я з ним спілкуюся так само, як із тещею: привіт-бувай, періодично їздить у гості до тещі, вона не була у нього жодного разу, тому що його дружина проти, загалом там свої «таргани».
Від дружини дізнаюся, що її брат купив однокімнатну квартиру в іпотеку в нашому місті, у нашому районі, у сусідньому будинку коротше, 200 метрів.
Я то вже починаю розуміти до чого йде це все… кажу дружині, що відбуваємося, чому тут, що за справи відбувається!?
Сильно посварилися, запив….
Помирилися, дружині сказав, що якщо сюди приїде жити теща, я піду.
Дружина каже, що там немає ремонту, у брата грошей немає на ремонт і ніхто нікуди не збирається і невідомо, як воно буде…
Загалом брат там сам робив ремонт протягом п’яти років… я з ним не спілкувався і не бачив його.
Діти пішли до школи, дочка в перший, а син у другий клас, іпотеку закрили, нова машина, з сім’єю хороші стосунки! Життя тільки починається! (подумав я)
Нещодавно почав помічати дивну поведінку дружини, нервує однозначно, питаю, в чому причина? все добре? Мовчить.
Через тиждень дізнаюся від сина, що в ту квартиру переїхала теща з речами – брат її привіз, типу нам допомагати, і поки я на роботі приходить до нас.
Пішов до тещі, а там вона сидить посеред кімнати на (розповідь спеціально для сайту – цей день) табуретці і навколо її сумки, і ремонту немає, тільки чорновий ремонт, шпалер немає, підлоги немає, меблів і техніки немає.
Каже приїхала вам допомагати дітей до школи водити, забирати….
Я максимально ввічливо перевіз тещу з речами до нас у квартиру, поцілував дружину і дітей і пішов…
Діти нічого не розуміють, раді, що бабуся до них приїхала…
Дружина в сльозах…
Я в повному ауті від того, що відбувається. Люблю свою сім’ю!
Сиджу, димлю, пишу цю історію…
Що не так зі мною?
Для когось це здасться божевільною історією, але це моє життя!
