— Привіт, Надю, — з-за паркану визирав незнайомий чоловік, — а я ось, до тебе в гості! Вирішив не зволікати, а приїхати і особисто висловити тобі симпатію. Ти що, мене не впізнала?
Це ж я, Григорій, ми з тобою на сайті знайомств тиждень листувалися! Ой, Надюшо, ширше відчини хвіртку, будь ласка, я валізу занесу.
— А адресу? Адресу ви як дізналися? Ах, так, згадала! Ви ж подарунок збиралися мені якийсь передати. Сюрприз через кур’єра…
… Надія була дуже симпатичною жінкою, тільки чомусь нещасливою.
З чоловіком вона розлучилася ще 12 років тому, і з тих пір вона відчайдушно намагалася влаштувати своє особисте життя.
Дефіциту уваги Надія не відчувала, залицяльників у неї було багато.
Але з жодним з них нічого серйозного не виходило — у кожного виявлялися серйозні недоліки, з якими Надя миритися не хотіла.
Останній співмешканець Надії, Антон, виявився запеклим гулякою — раз на три-чотири місяці чоловік йшов у «штопор» на 10 днів.
За цей, здавалося б, короткий проміжок часу Антон повністю втрачав людську подобу — надирався до нестями, ставав злим і агресивним.
Надя, дізнавшись про цю особливість Антона, відразу вигнала співмешканця.
Антон пізніше приходив вибачатися, намагався повернутися:
— Ну пробач мене! “Казус” трапляється два-три рази на рік, решту часу я нормальний. Невже через таку дрібницю ти до мене не повернешся? Якщо хочеш, під час “казусу” я буду йти до себе.
— А чи не простіше, Антошо, взагалі від цієї шкідливої звички відмовитися? Мені, наприклад, хочеться дітей. А від такого, як ти, я їх народжувати не збираюся.
Ось коли ти пройдеш лікування, позбудешся залежності, тоді й приходь, поговоримо. А поки живи у себе.
Антон навіть заради коханої жінки звичного способу життя змінювати не став, тому Надя знову залишилася одна.
Жінка вже зневірилася: невже їй доведеться до кінця життя бути самотньою?
А так хочеться сім’ю, діточок, надійного чоловіка поруч.
Подруга, і за сумісництвом колега Наді якось порадила:
— Надюшо, а чого ти анкету на сайті знайомств не створиш? Двоюрідна сестричка мого чоловіка так заміж вийшла!
Познайомилася з хлопцем, зовсім нещодовго вони листувалися, потім зустрілися — хлопець цей заради неї зі Львову приїхав.
Нещодавно одружилися, Вероніка до нього туди поїхала, живуть, між іншим, щасливо.
— Ну, цей спосіб, напевно, для молоді, — зітхнула Надія, — мені ж майже 40. Навряд чи там, на цих сайтах знайомств, є чоловіки моєї вікової категорії.
— Та різні є там, різні! Ти спробуй, спроба — не хвороба. Ну що ти втратиш? Тільки час. А так дійсно може когось і знайдеш.
Надя поради подруги послухалася.
Завантажила на телефон додаток і створила анкету.
До процесу влаштування особистого життя жінка підійшла досить серйозно: зробила кілька нових фотографій, детально описала, кого вона хоче бачити поруч із собою.
Перегляди посипалися моментально, чоловіки зацікавилися анкетою.
Надія відповідала практично всім, за 3 дні перебування на сайті знайомств вона навіть виділила кілька фаворитів.
Звичайно, не обійшлося і без ексцесів – відверто неадекватних співрозмовників Надія відразу відправляла в ігнор-лист.
Найбільш тепле спілкування зав’язалося з користувачем під ніком «Наречений».
Трохи переписуючись в додатку, чоловік попросив у Надії номер телефону, щоб додати її в месенджер.
“У ньому повідомлення приходять швидше, спілкуватися зручніше, — пояснив Наді співрозмовник, — ти теж номер мій збережи. До речі, звати мене Єгор”.
Надя і Єгор спілкувалися щодня, кілька разів телефонували один одному.
Надя помітила, що ввечері чоловік з мережі зникає — вдень пише часто, а ось після 8 вечора до нього повідомлення не доходять.
Надя набралася сміливості і якось під час розмови задала питання, яке її цікавило:
— Єгоре, а чому ввечері до тебе ніколи не можна дописатися і не можна додзвонитися?
Надя відразу зрозуміла, що своїм питанням застала співрозмовника зненацька:
— Розумієш, — завагався Єгор, — я працюю на одному режимному об’єкті, поки що в нічну зміну.
Вдень вдома відпочиваю, тому маю можливість з тобою розмовляти.
А телефони нам з собою носити не дозволяють, таке розпорядження начальства.
Пояснення Надю цілком задовольнило. Спілкування між нею та Єгором продовжилося, поки несподівано їй не зателефонувала якась незнайома жінка і не накинулася на неї з претензіями:
— Чому ти лізеш у сім’ю? Ти що, намагаєшся у мене чоловіка відбити?
Надя спочатку думала, що помилилися номером, тому спокійно відповіла:
— Вибачте, я не розумію, про що ви. Будь ласка, набирайте номер правильно.
— Та правильно я його набрала, — завищала співрозмовниця, — ти ж — Надя? Ти спілкуєшся з моїм Єгором? Я знайшла листування у нього в телефоні!
Попереджаю: по-доброму відчепися від мого чоловіка, інакше я тебе знайду і всі косми повисмикую!
У нас троє дітей, наймолодшому ще й року немає. Зовсім що, справи погані, якщо ти, як голодна собака, на одруженого чоловіка кидаєшся?
У Наді все відразу стало на свої місця, вона зрозуміла, що Єгор їй нахабно брехав – ніякого режимного об’єкта не існує, просто рівно о 8 вечора чоловік приходить з роботи додому і, щоб не викликати у дружини підозри, просто вимикає телефон. Ну, або видаляє додаток.
Анкета Єгора відразу ж потрапила в ігнор-лист, і Надя з ентузіазмом знову взялася за пошуки своєї другої половинки.
Привернула увагу Надії анкета чоловіка під ніком «Вільний».
Він писав, що хоче зустріти вірну, господарську жінку, створену саме для сім’ї.
Зустрічі заради розваги його не цікавили.
Знову зав’язалося листування, знову Надя дала Андрію (“Вільному”) номер свого телефону. Спілкувалися вони досить довго, про себе чоловік розповідав мало, більше слухав і розпитував Надю.
Від Андрія Надія нічого приховувати не стала:
— Я живу одна у власному будинку в селищі міського типу. Працюю, сама себе забезпечую, у спонсорі, як зараз модно говорити, не маю потреби. Шукаю чоловіка в першу чергу надійного, вірного і, бажано, чесного.
Андрій і Надя спілкувалися по телефону майже 3 місяці.
З цим чоловіком Надії теж довелося обірвати зв’язок після досить незвичайного прохання:
— Надюшо, — якось пізно ввечері Андрій їй зателефонував, — дуже незручно говорити, але чи не могла б ти мені допомогти?
— А що сталося? — запитала Надя.
— Три тисячі потрібно терміново! У мене невеликі проблеми.
Надя вважала, що справжній чоловік, в принципі, ніколи не повинен просити у своєї жінки грошей, але відразу відмовляти не стала — хто знає, раптом у Андрія дійсно проблеми.
— У тебе є онлайн-додаток банку? Можеш безпосередньо на картку відправити?
— Та ти спочатку нормально поясни, що сталося.
— Не хотів я тебе завчасно лякати… Я в тюрмі сиджу. Тут, без грошей, просто не вижити. Я хотів зізнатися тобі в цьому пізніше, але обставини все вирішили за мене.
Ну то що, надішлеш? Зараз я тобі продиктую номер картки. Одержувач — жінка, сама розумієш, у нас тут картки лівацькі.
Надя кинула трубку і Андрія скрізь, де могла, заблокувала.
Зв’язувати свою долю з людиною, яка з тієї чи іншої причини порушила закон і понесла за це покарання, їй не хотілося.
А з Григорієм Надя познайомилася теж в додатку.
Чоловік сподобався їй зовні – симпатичний, підтягнутий, блакитноокий брюнет.
Григорій жваво цікавився життям Наді, часто їй писав, питав, як вона себе почуває, як у неї настрій – загалом, проявляв турботу.
Ніяких серйозних планів у Наді на Григорія не було – від нового знайомого вона швидко втомилася, Гриша був надто нав’язливим.
Надя вже збиралася припинити з ним спілкування, як раптом Григорій несподівано попросив назвати йому адресу:
– Хочу кур’єром відправити тобі невеликий подарунок від мене. Надю, будь ласка, не відмовляй. Не ображай мене, мені дуже хочеться зробити тобі приємне!
Надя подумала і все ж дала адресу. Тільки пізніше жінка зрозуміла, що зробила фатальну помилку…
Надя збиралася на роботу, коли рано вранці у ворота хтось застукав
“Цікаво, кого це так рано принесло?” — подумала жінка і, накинувши на плечі теплу в’язану кофту, пішла відкривати.
За хвірткою стояв абсолютно незнайомий чоловік років 60. Зношений піджак, який був у моді років 20 тому, на об’ємному животі не застібався.
Штани, як зазначила Надя, чоловікові теж були завеликі.
— Добрий день, а ви до кого? — поцікавилася Надія.
— Та ти що, Надюшо, не впізнала, чи що? Ось, вирішив сюрприз зробити, приїхав до тебе, щоб, так би мовити, познайомитися наживо.
Надя похолоднішала: ще цього їй не вистачало!
— Та це ж я, Григорій! Ми з тобою в додатку знайомств спілкувалися. Ну що, так і будеш мене на вулиці тримати? Холодно! Запроси в дім, чаєм напої, там і познайомимося ближче.
Надя, ще не відійшовши від шока, мовчки відступила вбік. Григорій затягнув у двір величезну валізу і разом з нею поплентався в будинок.
Господарем оглянувши інтер’єр, чоловік діловито вимовив:
— Так, не збрехала. Дійсно, будиночок у тебе добрий! Я думаю, мені тут сподобається!
До Наді почав доходити весь жах того, що відбувається:
— Зачекайте, Григорію! У якому сенсі — вам тут сподобається?
— Та в прямому. Я ж до тебе жити приїхав, ти що, валізу в моїх руках не бачила? Розпишемося, як годиться, в РАГС сходимо, в коханках тримати тебе не буду.
Все господарство візьму в свої міцні чоловічі руки, ти тільки на роботу ходи і все, більше тебе нічого хвилювати не повинно!
— Послухайте, — обурилася Надя, — я не збираюся за вас заміж! З чого ви взагалі взяли, що тут оселитеся? Та й не схожий ви на Григорія, на фотографіях він зовсім інший!
— Та це мої фотографії, просто старі, п’ятнадцятирічної, напевно, давності! Ну не було свіжих тоді, завантажив те, що в телефоні знайшов.
А я не розумію, Надю, що тобі не подобається? Я — чоловік надійний, якраз такий, якого ти і хотіла. Бачиш, сам приїхав до тебе, ініціативу проявив!
— А адресу? Адресу ви як дізналися? Ах, так, згадала! Ви ж подарунок збиралися мені якийсь передати. Сюрприз через кур’єра.
— А я від своїх слів не відмовляюся, є сюрприз. Я для тебе спеціально вірш написав! Зараз…
Відкашлявшись і випнувши груди вперед, Григорій з виразним обличчям почав читати вірші:
— Надія, ти дуже красива. Баба ти просто вогонь…
— Так, все, — Наді цирк цей набрид, — подарунок, будь ласка, прибережіть для когось іншого.
Беріть свою валізу і їдьте туди, звідки приїхали! Заміж я за вас не піду, жити ви тут не залишитеся. Прошу покинути мій будинок!
Григорій йти не хотів — чоловік буквально вчепився у двері і верещав:
— Та ти навіть не знаєш, від чого відмовляєшся! Подумай добре! Ну куди я піду, у мене грошей на зворотний квиток немає! Як я додому доберуся?
Надя, намагаючись відірвати «нареченого» від своїх дверей, пригрозила:
— Я зараз піду і сусіда покличу! Якщо не підете добровільно, він вам боки наб’є.
Григорій, будь ласка, давайте не влаштовуватимемо виставу! Чого ви взагалі приїхали? Хіба я вас кликала?
Того дня Надя на роботу не пішла. Проводивши гостя, жінка одразу видалила додаток з телефону, вирішивши, що нічого хорошого на цих сайтах знайомств немає.
Через пів року Надія все ж вийшла заміж.
Зі своїм майбутнім чоловіком вона познайомилася на зупинці – Матвій приїжджав провідати далеких родичів, які жили в селищі.
