– Чому ти сьогодні така серйозна? – запитала Дашу її подруга. – Що сталося?
– Сталося життя. Звичайнісіньке. Вчора господиня подзвонила, повідомила, що з наступного місяця піднімає оплату за квартиру. Причому відразу на три тисячі. Уявляєш?
– А чому так різко? Як вона це пояснила?
– Сказала, що за той час, поки я у неї знімала, поруч побудували транспортну розв’язку і пустили два нових автобусних маршрути.
А якщо з транспортом стало краще, то і квартири в районі подорожчали. І за тією смішною, як вона сказала, ціною вже ніхто не здає, – відповіла Даша.
– І що будеш робити?
– Не знаю поки. Є ще три тижні. Буду думати. Якщо платити більше, то відкладати на своє житло буде практично нічого.
Якщо з’їжджати, то я за цінами вчора прикинула – є квартири, але від них до роботи майже дві години з пересадками добиратися через все місто.
– Послухай, але ти ж не приїжджа. У тебе в місті батьки живуть. Навіщо тобі знімати? – поцікавилася Валерія.
– Так, батьки тут живуть. Але я від них три роки тому з’їхала і повертатися не хочу.
– А що так? Умов немає?
– Умови є – три кімнати, шістдесят вісім метрів. Батьки живуть удвох: батько отримує пенсію по інвалідності, мама працює. Я їх пару раз на місяць відвідую, але більше години-двох не витримую. Тікаю.
– Виховують?
– Ще й як! І головне – правильні слова кажуть, піклуються про мене, а у мене від цієї турботи зуби зводить.
Особливо, коли мама починає сватати мене за ідеальних синочків своїх подруг.
– Знайома картина, – співчутливо сказала Валерія. – Коли я приїжджаю додому, мої теж намагаються мене прилаштувати.
Причому мама так і каже: «Ось прилаштуємо тебе, тоді і на той свій іти не страшно буде». Хоча їм з батьком всього по п’ятдесят сім.
– Ну, ось і в мене те саме: люблять, піклуються, переживають, дають поради, ображаються, якщо чогось не розповідаю, – додала Даша.
У вихідні Дар’я приїхала до батьків вдень.
– Ось чудово – якраз до обіду встигла, – зраділа мама.
Коли дочка розповіла, що шукає нову квартиру, батько зауважив:
– Досить тобі дурити – повертайся додому. Всі вже зрозуміли, що ти самостійна.
Але витрачати такі гроші, щоб знімати квартиру, коли у нас стільки вільного місця, – це просто нерозумно.
– Правда, подумай, донько, – підтримала батька мама. – У твоїй кімнаті все так само, як раніше. Приїжджай і живи.
Через два тижні Даша повернулася в квартиру батьків.
Не тому, що піддалася на вмовляння. Просто кілька квартир, які вона переглянула, знаходилися далеко від роботи.
А витрачати майже чотири години на день на дорогу туди і назад їй не хотілося.
У перший же день Даша після роботи зайшла в магазин і принесла додому два пакети продуктів – вона не хотіла бути нахлібницею.
Але у мами з цього приводу була своя думка.
– Даша, давай домовимося, як ми будемо жити. Ти тепер працюєш, тож будеш вносити свою частку в бюджет, – сказала вона.
– Добре, мамо. Ти скажи, скільки треба тобі віддавати.
– Давай порахуємо. Спочатку квартплата. Ти ж знаєш, що останнім часом вона росте, як на дріжджах. З тебе половина.
І ось я порахувала, по скільки ми з тобою будемо скидатися на продукти. Татову пенсію я не рахую – вона майже вся йде на ліки та всілякі обстеження.
Даша сперечатися з мамою не стала, хоча сума, яку їй тепер доведеться викладати, мало чим відрізнялася від тієї, що вона платила за орендовану квартиру.
«Ну, добре, мама все-таки буде готувати, так що мені на продукти треба буде витрачати менше», – подумала вона.
Минуло два місяці, і Даша помітила, що, живучи з батьками, вона так і не відклала ні копійки на накопичувальний рахунок, призначений для покупки своєї квартири.
Раніше у неї виходило нехай потроху, але накопичувати.
Вона проаналізувала свої витрати за останній час і зрозуміла, що частина грошей йде на дрібні покупки.
Наприклад, мама часто дзвонить їй в кінці робочого дня і просить по дорозі зайти в магазин і купити молока і сметани, пляшку олії і хліба, що-небудь до чаю…
Або повідомляє, що вдома закінчився шампунь і туалетний папір. Невеликі, здається, гроші, але за місяць збирається пристойна сума.
– Не виходить у мене заощадити, – поскаржилася Даша подрузі. – Не буду ж я мамі пред’являти чеки з магазину і вимагати повернути мені витрачене.
Та й взагалі, я вже звикла жити одна. А тут після роботи пішла з дівчатами в кафе. Так мама мені телефон обірвала – три рази за вечір подзвонила.
А коли я прийшла додому, влаштувала мені справжній допит: де була, з ким.
Вона чомусь вирішила, що я була в кафе з хлопцем, і все намагалася з’ясувати, хто він такий, хто його батьки і скільки він заробляє.
Ледве відбилася. Я довго так не витримаю. Буду шукати квартиру.
– Слухай, а я тобі, здається, можу допомогти. Справа така: якраз вчора розмовляла зі своєю однокурсницею. Її чоловіка відправляють у відрядження до Китаю – їхня фірма співпрацює з китайцями.
Поки що вони їдуть на пів року. Так ось вона казала, що здавати абикому квартиру вони не хочуть. Сказала, що навіть пустили б порядну людину тільки за оплату комуналки.
Квартира двокімнатна. Плюс у них ще є проблемка – кіт. З собою взяти не можна, а мати і сестра доглядати за ним відмовляються.
Давай я вас з Риткою познайомлю? Може, домовитеся. За пів року ти зможеш зібрати грошей, щоб потім зняти таку квартиру, яку захочеш.
– А чому вона не попросить доглянути за квартирою родичів? – поцікавилася Даша.
– Мати відмовилася, бо їй з дальнього району їздити не хочеться, а сестрі вона сама залишати не хоче.
Сестра живе з чоловіком і дитиною в однокімнатній квартирі і погодилася тільки за умови, що вони на цей час переїдуть до їхньої двокімнатної.
А Рита чомусь не хоче їх пускати до своєї квартири. Тим більше, що доглядати за котом вони не згодні.
Я не стала розбиратися в їхніх стосунках. Ну, що – дзвонити?
– Звичайно, дзвони. Це ж для мене золотий варіант! – зраділа Даша.
Рита і Даша домовилися. Барон, який під час їхньої розмови ліниво розтягнувся на дивані, прийняв Дашу схвальнт.
Домовилися, що Даша переїде в квартиру через два тижні.
Звичайно, батьки були незадоволені.
– Своя квартира є, а ти по чужих кутках шастаєш. Що тобі вдома не живеться? – обурювалася мама.
– Мамо, ну, я вже звикла жити окремо від вас. А тут я немов знову в нерозумну дитину перетворююся.
Крім того, та квартира всього в двох зупинках від мого офісу. Я можу на цілу годину довше спати вранці. А до вас я буду приїжджати, як і раніше.
Даша прожила в квартирі Рити майже рік – відрядження чоловікові Рити продовжили.
До цього часу у Даші вже зібралася пристойна сума, щоб зняти квартиру не десь на околиці, а ближче до роботи. Але ці гроші вона витратила зовсім на інше.
За той час, поки Даша жила в квартирі Рити, вона познайомилася з сусідом – Єгором. Він купив однокімнатну квартиру в цьому під’їзді два роки тому.
Кілька разів вони зустрілися біля ліфта, почали вітатися.
А одного разу, коли на вулиці був сильний дощ, Єгор запропонував підвезти Дашу на роботу. Потім вони почали зустрічатися все частіше і частіше.
А до того часу, коли Рита з чоловіком повернулися і треба було звільняти квартиру, Єгор зробив Даші пропозицію.
Весілля пройшло скромно, але сукня у нареченої була чудова – Даша вирішила на цьому не економити.
Ось так вийшло: шукала квартиру, а знайшла чудового чоловіка.
