— Чому вона у тебе постійно кричить?! — злобно гримнула на невістку свекруха, коли онука почала плакати.
— Не кричіть, будь ласка. Ви ж лякаєте Настю, — попросила невістка.
— Я у себе вдома! Хочу — кричу, хочу — не кричу. Вказувати ти мені ще будеш! — заявила Марина Аркадіївна, — може, твоя дівка хвора, якщо кричить за дурно?!…
…Христина та Олександр одружилися, коли вона навчалася на п’ятому курсі в університеті, а він лише рік, як закінчив ВНЗ.
Після захисту диплома Христина народила дочку — попрацювати ніде дівчина не встигла і, відповідно, допомогу на дитину отримувала мінімальну.
Олександр, щоб утримувати сім’ю, пішов у далекобійники. Жили Олександр, Христина, їхня дочка Настя і кіт Тимка на орендованій квартирі.
— Ну що ви по чужих кутках микаєтеся і якійсь чужій тітці гроші віддаєте? Переїжджайте до мене! — запропонувала якось мати Саші, Марина Аркадіївна.
— Мамо, та я не знаю… Ми вже звикли якось окремо жити, — без особливого ентузіазму сприйняв пропозицію матері чоловік.
— Звикли вони… Переїжджайте, кажу! Краще мені будете гроші віддавати, які за оренду платите. І мені легше буде.
А то знаєте, яка квартплата велика? Плачу за повітря — дві кімнати порожні стоять, — продовжила гнути своє Марина Аркадіївна.
— У нас Настуся ночами такі концерти може влаштовувати. Адже буде спати заважати вам, — втрутилася в розмову Христина.
— Ось я якраз вам і допоможу з нею! Все, кажіть господині, що останній місяць у неї живете і потихеньку перевозьте речі до мене, — за всіх все вирішила свекруха.
Через півтора тижні молода сім’я переїхала до свекрухи. Переїзд дався їм непросто: виявилося, що навіть за нетривалий час спільного проживання вони встигли обзавестися величезною кількістю речей.
— Ну ось куди вам стільки всього? Тепер зрозуміло, куди вся твоя зарплата летить, синку. Ось на весь цей мотлох! — заявила свекруха, коли Саша з Христиною перевезли останню партію речей.
— Це все потрібне! Так, Христе? — трохи іронічно вимовив Олександр і обійняв дружину.
— Так, потрібне! — відповіла Христина.
— Ну звичайно, не свої гроші витрачаєш, чоловік ще заробить, — незадоволеним тоном сказала Марина Аркадіївна.
Христині дуже не сподобалися слова свекрухи, але сказати про це ні їй, ні чоловікові жінка не наважилася.
***
Наступний ранок після переїзду почався для Христини знову з невдоволення свекрухи. Цього разу «провинився» кіт.
— Я на котячі перегони з п’ятої ранку не підписувалася! — висловила невістці Марина Аркадіївна своє невдоволення.
— Тимка до вас у кімнату вночі прийшов? — запитала у свекрухи Христина.
— Ні, звичайно. Ще б я твого кота до себе в кімнату пустила! — підвищила голос жінка.
— Як тоді він вам завадив? — спробувала з’ясувати Христина.
— Я встала води попити, а він тут як заметався по коридору. Як божевільний скакав! І потім через його скачки я так і не заснула, — розповіла свекруха.
— Марино Аркадіївна, Тимка поки що ні до вас, ні до вашої квартири не звик, ось і злякався вночі, напевно, — виправдовувала кота Христина.
— Привезли головний біль… Навіщо тільки він вам здався?! — пирхнула в бік невістки Марина Аркадіївна і вийшла з кухні.
Христині в той момент хотілося зібрати речі і терміново переїхати назад на орендовану квартиру.
Але від цих думок її відволік плач дочки — Настя прокинулася і мати поспішила до своєї дитини.
Христина весь день займалася донькою і розбиранням речей, а Олександр їздив по магазинах.
Чоловікові скоро потрібно було їхати в рейс і перед цим він хотів ґрунтовно забити холодильник продуктами, щоб дружині і матері було простіше в його відсутність.
Так у побутових турботах і пролетів день. Нормально поговорити чоловік і дружина змогли тільки ввечері.
— Ну як у вас з мамою справи? — поцікавився Саша.
— Та ніби нічого. Тільки догану за Тимку я отримала, — розповіла чоловікові Христина.
— Звикне мама до кота, не переживай, — заспокоїв дружину чоловік.
— Сподіваюся, — якось зовсім невесело відповіла жінка.
— До речі, Христя, я мамі гроші за квартплату на місяць вперед віддав. Вона попросила.
Тобі вистачить грошей на життя для вас з Настею до мого повернення? — заговорив про фінанси Олександр.
— Повинно вистачити, — абсолютно без сил відповіла Христина.
***
Через два дні рано вранці Олександр поїхав у рейс. І тут для Христини почалося пекло на землі…
— Господи, яка вона недоумкувата — з ранку почала обурюватися свекруха, — покажи її лікарю! Не може психічно здорова дитина кричати 24 години на добу!
— Марино Аркадіївна! — хотіла було щось сказати Христина, щоб поставити свекруху на місце, але не знайшла що.
— Я давно Марина Аркадіївна. А ти Настю лікарю покажи. Мені хвора онука не потрібна! — не вгамовувалася свекруха.
Христина нічого більше не відповіла і закрилася в кімнаті з плачучою донькою. Якось заспокоївши дитину, жінка тихо заплакала сама.
Просидівши до обіду в кімнаті, Христина почала збиратися з дитиною на прогулянку.
Швидко прослизнувши повз свекруху, яка дивилася телевізор, жінка вийшла з квартири з дочкою і коляскою. Йдучи на прогулянку, вона й уявити не могла, який сюрприз її чекатиме після повернення.
Повернувшись, Христина застала кілька своїх дорожніх сумок у коридорі перед квартирою свекрухи.
Жінка спробувала відкрити вхідні двері ключем, але не вийшло — двері були зачинені зсередини.
Христина почала дзвонити у дверний дзвінок і стукати. Через деякий час свекруха все ж відкрила їй:
— Чого тобі треба? Що ти дзвониш?
— Марино Аркадіївна, що відбувається? Чому мої сумки в коридорі? — тремтячим голосом запитала Христина.
— Тому що сумки твої, а квартира — моя, — відповіла свекруха.
— Ви знущаєтеся? Марино Аркадіївна, можна ми увійдемо? — спробувала увійти в квартиру Христина, але отримала відсіч від свекрухи.
— Ти тут жити не будеш! Ти мені тут не потрібна! — констатувала Марина Аркадіївна.
— Тобто Ви мене з Настею, з вашою онукою, виганяєте практично в ніч на вулицю? — не витримала і закричала Христина.
— Так. Маю право, — була незворушна свекруха.
— Мені потрібно забрати документи і речі. Впустіть мене зібрати всі мої речі, — зі сльозами на очах говорила Христина.
Поки жінки з’ясовували стосунки, прокинулася і заплакала Настя.
— Знову вона кричить. Ну точно дурна! — закотила очі Марина Аркадіївна, — зараз я тобі документи твої винесу. Ну а речі ось уже твої і Настіни стоять.
На цьому свекруха знову зачинила двері в квартиру. Христина стояла на сходовій клітці в сльозах, намагаючись при цьому якось вгамувати плачучу доньку.
На шум виглянула одна із сусідок. І рівно в той же момент Марина Аркадіївна теж відкрила двері, щоб віддати невістці папку з документами.
— Ось бачите, яка у мене скандалістка невістка? — звернулася до сусідки Марина Аркадіївна.
Сусідка похитала головою і закрила свої двері. Ну а свекруха віддала невістці папку з документами і теж закрила двері.
— А Тимка? — прокричала Христина.
— Я його на вулицю випустила, — відповіла Марина Аркадіївна з-за дверей.
Христина ридала наповну. Трохи заспокоївшись, вона почала перевіряти документи і виявила, що грошей на життя, які теж лежали в цій папці, немає.
Жінка знову почала дзвонити і стукати в двері свекрухи. Але ніхто їй більше двері не відкрив і нічого не відповів.
Христина спробувала додзвонитися до чоловіка, але абонент був недоступний. Так час від часу бувало, не на всіх ділянках траси добре ловив зв’язок.
Жінка якось завантажилася в ліфт з коляскою і кількома сумками. Спустивши частину речей на перший поверх, Христина піднялася назад на поверх свекрухи на ліфті і забрала решту сумок.
Потім жінка дісталася до лавки біля під’їзду і сіла на неї. Йти Христині було нікуди — її батьки жили в іншому місті, грошей з собою майже не було — все забрала свекруха.
Що робити, жінка взагалі не розуміла. Вона тільки крізь сльози намагалася кликати свого кота Тимку, якого свекруха вигнала на вулицю. Але котика поруч так і не було…
Якось зібравшись з думками, вона вирішила зателефонувати своїй колишній одногрупниці, з якою дружила, і попросити про допомогу.
Так на деякий час Христину з донькою прихистили чужі люди — саме одногрупниця та її батьки.
Батько подруги на машині приїхав за нею і Настею і доставив їх до себе додому.
Христина того ж вечора зателефонувала своїй матері і все розповіла. Батьки переказали їй гроші на квиток і вже наступного дня вона з донькою поїхала додому до мами і тата.
За цей час Олександр, звичайно ж, вийшов на зв’язок. Він був дуже розлючений, зателефонував своїй матері і посварився з нею до нестями.
Повернувшись з рейсу, чоловік знову зняв квартиру і перевіз речі від матері. А потім забрав дружину і дочку від тестя і тещі.
***
Минуло десять років. Олександр і Христина жили вже у своїй власній квартирі, а у їхньої дочки Настеньки з’явився братик Єгорка.
Зі свекрухою Христина не спілкувалася і дітям не дозволяла. Олександр же зрідка телефонував матері, але і він не міг пробачити їй того, як вона вчинила з його дружиною і дочкою.
Одного разу Олександру зателефонувала сусідка його матері і розповіла, що у Марини Аркадіївни стався інсульт.
Якийсь час свекруха провела в лікарні, а потім її виписали додому.
Жінка практично не могла ходити і осліпла на одне око, мова теж була порушена — висловлювалася Марина Аркадіївна тепер з трудом.
Однак навіть у такому стані вона змогла дати зрозуміти синові, що розраховує, що вони з Христиною заберуть її до себе.
— Ноги твоєї матері в нашому домі не буде! Хоч як нехай їй погано! Їй до мене справи не було, коли вона мене з немовлям на руках увечері виганяла.
Ось і мені до неї тепер справи немає! — озвучила чоловікові свою позицію з питання догляду за свекрухою Христина.
— Я розумію, — відповів Олександр.
— Нехай в будинок престарілих їде, — пробурчала Христина.
— Перед сусідами незручно, Христино, — заперечив Саша.
— О! Так ось нехай Марина Аркадіївна відпише квартиру сусідці, а та за нею натомість доглядає! — запропонувала Христина.
— Думаєш? — перепитав Олександр.
— Так! Мені і моїм дітям точно квартира твоєї мами не потрібна, — продовжила жінка.
— Поговорю з сусідкою, — відповів Олександр.
Деякі знайомі час від часу намагалися соромити Христину за таку байдужість до хворої свекрухи, але її це абсолютно не турбувало.
У особливо настирливих жінка завжди цікавилася, чи вигнали їх з дому з немовлям, попередньо обікравши. У відповідь люди, як правило, замовкали.
