Дев’ять пропущених від мами. По спині у Діни поповз неприємний холодок.
Що могло такого статися, що за годину, поки Діна була на важливій, між іншим, нараді, вона стільки разів зателефонувала?
І тільки одне повідомлення: «Приїжджай терміново, татові погано».
У тата було хворе серце. Ліки він не приймав, вони з мамою взагалі були проти будь-яких медичних втручань, палити так і не кинув. Не дивно, що йому стало погано…
… Взагалі-то, у Діни була ще купа справ, але вона вирішила, що вийде на роботу завтра або в неділю і все зробить.
Підставляти начальника їй ніяк не можна було, тому що саме зараз вирішувалося, кого він поставить на чолі нового відділу.
І Діні ця посада ой як була потрібна. Не через статус або кар’єрні амбіції — їй просто потрібні були гроші.
Гроші були потрібні на операцію. Вона і раніше хотіла її зробити, але з тих пір, як познайомилася з Пилипом, це стало її головною метою.
Про її кульгавість вони не говорили, але вона пам’ятала їхнє перше побачення. Спочатку вони не бачилися, просто листувалися в месенджері з робочих питань.
Якось непомітно перейшли на особисті, а потім і на флірт, і одного прекрасного дня Пилип написав: «Може, пообідаємо разом?».
Діна нізащо б не зізналася, що прийшла в кафе перша саме тому, що не хотіла, щоб він побачив її ходу.
Прийшла за двадцять хвилин, зайняла столик біля вікна і стала чекати. Хлопець запізнився на п’ять хвилин, вбіг захеканий, з букетом рожевих тюльпанів.
— Це тобі, — сказав він.
Він посміхнувся і Діна відразу зрозуміла, що пропала.
Раз і назавжди пропала, безповоротно, немов пірнула в ополонку з крижаною водою.
Вони проговорили цілу годину, задихаючись, закінчуючи один за одним речення. Було ясно, що ця історія матиме продовження.
І тоді вона подумала, що нічого страшного не буде, якщо він дізнається. Діна встала і пішла з ним поруч.
Спочатку Пилип нічого не зрозумів.
— Зв’язку потягнула, чи що? — запитав він.
Коли Діна розповіла, що це у неї з дитинства, на обличчі Пилипа промайнуло навіть не жалість, а якесь інше почуття, більш неприємне, яке Діна не наважилася описати.
Вона подумала, що більше вони не побачаться, але помилилася — хлопець покликав її в кіно, де тримав її за руку і вперше поцілував.
У неї і раніше були стосунки, але такі сильні почуття — вперше. І все начебто було добре, але одного разу, коли вони йшли по торговому центру, Пилип раптом напружився і потягнув її в інший бік.
Зробив він це так різко, що Діна зажадала пояснень. На що той сказав:
— Там моя мама, не хотілося з нею зустрічатися.
Діну тоді це образило. Але вона зрозуміла, чому він це зробив, коли через місяць вони все ж зіткнулися з нею.
Та оглянула Діну так, ніби капусту вибирала, і коли Пилип спробував представити Діну, замахала витонченою рукою з безліччю масивних перснів.
— Навіть не думай! Ти знаєш, як я ставлюся до калік.
Хлопець потім вибачався, але Діна зрозуміла, що якщо вона хоче стати його дружиною (а вона хотіла), то повинна зробити, нарешті, операцію.
Вона і раніше хотіла, для цього і влаштувалася працювати у фірму, хоча батьки сильно засмутилися.
Вони сподівалися, що після навчання Діна повернеться додому і піде працювати на місцеву фабрику, там теж були потрібні менеджери по роботі з клієнтами. Але зарплата — удвічі менша.
Мамі про операцію Діна не говорила, знала, що та буде проти.
Добре, що у неї був Пилип. Діна попросила прикрити її і помчала до батьків.
Їхати було години дві, і по дорозі вона вся знервувалася — мама не брала трубку.
Коли Діна увірвалася в батьківський будинок, відразу почула звук телевізора і відчула запах смаженої курки.
— Донечко, як добре, що ти приїхала, — розпливлася мама в посмішці.
Вона не виглядала ні схвильованою, ні наляканою.
— Що з татом? — нервово запитала Діна.
— Та йому вже легше! Ти знаєш, я так злякалася — посинів весь, хрипіти почав, жах суцільний.
Я йому груди маззю помазала, і відпустило. Іди, він у залі, футбол дивиться.
Діні хотілося запитати — навіщо вони витягли її з роботи, якщо насправді з батьком все гаразд?
Але хіба таке скажеш батькам. І Діна попленталася до зали.
Батько лежав на дивані і уважно спостерігав за тим, що відбувалося на екрані.
Але, побачивши дочку, відірвався, поцілував її в щоку і кивнув:
— Дивись, хто у нас тепер є.
На кріслі згорнулось клубочком руде кошеня.
Останнього кіта втратили пів року тому, і батьки ніяк не погоджувалися завести нового, надто вже сумували за своїм улюбленцем.
Діна погладила спляче кошеня, і те відразу прокинулося і почало гризти її руки.
— Гарне, — сказала вона.
— Павло приніс.
Павло — сусід, на п’ять років старший за Діну. Вона знала, що вони мріють, щоб донька вийшла за нього заміж.
Але Павло був не дуже завидним нареченим. Він встановлював кондиціонери в їхньому селищі, і Діну він абсолютно не цікавив.
— Ну і молодець, — автоматично сказала Діна.
— На вечерю зараз прийде, — з наголосом вимовив батько.
І тут Діна зрозуміла, що весь цей спектакль був задуманий з однією метою — в черговий раз звести її з Павлом.
Захотілося відразу ж поїхати, але це було б занадто демонстративно. До того ж вже темніло, а вона страшенно втомилася і зголодніла.
Вечеря пройшла жахливо нудно. Павло розповідав про свою роботу, мама захоплювалася так, ніби він очолював філію залізниці або обласну лікарню.
Коли ж Діна намагалася втрутитися з розповіддю про свою роботу, мама починала розповідати всякі гидоти, які вичитала про її фірму в інтернеті.
А потім і зовсім батьки поспішили дивитися улюблену передачу, «залишивши молодих наодинці».
Павло спробував завести розмову про кота, але тут Діні зателефонував Пилип.
Виявилося, що до понеділка потрібні були документи по новому постачальнику, і він уточнював, чи встигла Діна їх підготувати. Дівчина, звичайно, не встигла.
— Я зроблю, — пообіцяв Пилип.
Коли розмова закінчилася, Павло поцікавився:
— З роботи?
— Це мій хлопець, — зловтішно заявила Діна, втомлена від незручних залицянь Павла, який все намагався то напою їй у келих підлити, то стілець підсунути.
Вона домоглася очікуваного результату — на обличчі Павла читалося розчарування.
Вона поїхала вранці в суботу, побоявшись, що батьки влаштують їй ще одне побачення.
До того ж не хотілося напружувати Пилипа, потрібно було попрацювати.
Коли в четвер мама знову зателефонувала зі скаргою на те, що батькові погано, Діна розлютилася, вирішивши, що та знову хоче обманом витягнути її додому.
Але тут почула сигнал сирени.
— Це що, швидка?
Виявилося, що батька забирають в лікарню, а це означає, що справи погані.
Зазвичай він туди ні за що не погоджується їхати. Діна кинула всі справи і поїхала в лікарню.
Там її зустріли мама і… Павло.
— Це Паша вмовив його сюди поїхати, — пояснила мама. — Ще б трохи, і…
Її голос зірвався, Діна кинулася, щоб обійняти матір, ледь не впала, але Павло встиг її підхопити.
— Дякую, — буркнула вона.
Поки мама пішла говорити з лікарем, вони залишилися вдвох, і хлопець почав розпитувати Діну про роботу, вдаючи щирий інтерес. А діну це лише розлютило.
— Послухай, — сказала вона. — У мене є хлопець. Але навіть якби не було — я ніколи не зможу зустрічатися з таким, як ти.
— Чому?
Він дивився на Діну здивовано, ніби вона сказала щось дуже дивне.
— Тому що ти — нудний! — відповіла вона. — І працюєш монтажником. Про що мені з тобою говорити.
Обличчя Павла запалало, і він відвернувся. Діні стало трохи соромно, але зовсім трохи.
Тим більше, зателефонував Пилип, і вона відразу забула про ображеного Павла. Виявилося, що вона зовсім забула про нараду, призначену на вечір.
Пилип пообіцяв її прикрити, але душа все одно була на місці.
Батька відпустили додому через три дні, виявилося, що все не так погано. Але через тиждень сталася нова напасть — він зламав ногу.
Тут вже нічого не можна було вдіяти — довелося взяти відпустку за свій рахунок на кілька днів і їхати до батьків.
Можна було б і не їхати. Все, що було потрібно, зробив Павло — дістав батькові милиці, посовав меблі, щоб тому було зручно пересуватися. Він приносив батькам продукти і допомагав татові митися.
На Діну він практично не дивився, мабуть, ображався. А вона, відчувши себе винною, сама намагалася зав’язати з ним розмову і взагалі бути ввічливою.
Правда, коли він випадково розбив мамину улюблену вазу, Діна забула про те, що намагається бути ввічливою, і висловила йому, що з його широкими габаритами потрібно стежити, куди йдеш.
Мама, коли Павло пішов, сказала їй.
— Хіба так можна, донько. Він не винен, що такий, це ж через таблетки, які він п’є. Що поробиш, якщо організм дав збій.
— Я не знала, що він хворіє, — огризнулася Діна.
Завершивши свою відпустку на день раніше, вона поїхала назад до міста, прямо на роботу.
Діна не зрозуміла, чому всі співробітники так дивно на неї дивляться. Переглядаються, опускають очі.
Вирішила відразу піти до Пилипа, може, він їй пояснить, у чому справа.
Вже по дорозі вона зрозуміла — так, напевно, вийшов наказ! Її підвищили, але не чекали, що вона вийде сьогодні, напевно, готувалися зробити сюрприз.
Діна засмутилася. Але вигляду не подала.
У кабінеті на місці Пилипа сидів незнайомий молодий чоловік.
— А де Пилип? — запитала вона.
Молодий чоловік закліпав очима.
— Ви про того, замість якого тепер я тут?
— Ну так, з нетерпінням відповіла Діна і з жахом подумала — невже він звільнився?
— Так він у своєму новому кабінеті. Він же тепер начальник відділу.
Повірити в це було неможливо.
По-перше, всі знали, що це місце обіцяли їй. А, по-друге, Пилип не міг приховати від неї підвищення, навіть якщо все вийшло так, він би сказав їй.
Хотілося плакати, але очі залишалися сухими.
Діна пішла до начальника, щоб запитати, чому її місце віддали саме йому, і той відповів, що останнім часом Пилип робив за неї всю роботу, а ще й, мовляв, хлопець зізнався, що у Діни часто болить нога, вона тому відлучається з роботи.
— Це якесь непорозуміння. Він не міг такого наговорити.
Діна увірвалася до Пилипа в кабінет, минаючи секретарку, і накинулася з обвинуваченнями.
Сказала, що вірила йому, потім що збиралася прожити з ним все життя, а він…
— Ти з глузду з’їхала? — здивовано запитав він. — Я ніколи не зміг би бути з такою, як ти. Я думав, ти розумієш.
— З якою такою?
— Ти ж кульгава, — пояснив він. — До того ж кар’єристка. А мені потрібна інша, яка буде займатися сім’єю і домом.
Від злості й образи у Діни перехоплювало подих. Але сліз, на щастя, не було.
Вона втулила Пилипу смачного ляпаса і вийшла з кабінету.
Потім, піддавшись раптовому пориву, написала заяву про звільнення і, залишивши її на столі, просто пішла з роботи.
Вона знала, що за законом повинна відпрацювати, що не вийде піти звідси раз і назавжди, але це зараз було неважливо.
«А що важливо?» — запитувала вона себе.
І зрозуміла. Сіла в машину і поїхала. Так, Павло, якщо потрібно, допоможе батькам. Але ж не він їхня дитина, а вона, Діна, тому поки батькові не стане краще, вона поживе там.
Мама буде рада. А ще потрібно буде попросити вибачення у Павла.
По-справжньому, без удавання.
І він, між іншим, жодного разу не згадав у розмові про її кульгавість, немов вона була така ж, як і всі.
