Дмитро намагався довести собі, що це була помилка, проте вона повторювалася знову і знову, протягом декількох днів, поки не приїхала Олександра, яка і застала їх разом.
Дружина хотіла зробити сюрприз, але в підсумку, отримала його сама.
Та все починалось зовсім інакше…
– Не переживай, кохана, – бажаючи підбадьорити дружину, сказав Дмитро, – спробуємо звернутися до іншого лікаря.
Олександра поглянула на нього очима, повними сліз.
Вона вже втратила рахунок, до якого фахівця вони звернулися за останні кілька місяців.
Справа в тому, що пара вже кілька років відчайдушно намагалася завести дитину, але у них нічого не виходило.
– І він скаже нам те саме, – сумно зітхнула дружина, – що період відновлення ще не минув, потрібно чекати і сподіватися.
– Значить, будемо чекати і сподіватися, – повторив чоловік. Незабаром йому зателефонували, і він пішов на роботу, залишивши Сашу одну.
Дівчина вирішила трохи прогулятися парком, щоб підняти собі настрій.
Сьогодні була субота, а тому багато сімей вивели своїх дітей на прогулянку. У повітрі лунав веселий сміх і тупіт маленьких ніжок.
Вся ця сімейна атмосфера ще більше натиснула на емоційно нестабільну Сашу, а тому вона вирішила піти додому, щоб не розплакатися прямо на вулиці.
Одного разу їй випав шанс стати матір’ю, але вона власноруч все зіпсувала.
Олександра була на третьому місяці, коли через невдале падіння на сходах у неї стався обрив.
Того дня її запросили на світський захід, присвячений презентації нової косметики одного відомого бренду.
Діма тоді відмовляв дружину від цього візиту, аргументуючи тим, що їй корисніше буде провести вечір вдома, в теплі і затишку.
Мало того, що Саша проігнорувала його застереження, так вона ще, в спробі всіх вразити, одягла туфлі на високих підборах.
Як не іронічно, але саме вони стали причиною того, що молода дівчина оступилася і стрімголов покотилася зі сходів.
Оскільки чоловік був власником свого бізнесу, і їхня сім’я була на виду, про цей випадок одразу поспішили написати журналісти місцевого видання.
Дмитро тоді страшенно злився, йому довелося витратити купу грошей, щоб змусити їх замовкнути.
Олександра відчувала за собою величезну провину, адже якби вона залишилася вдома, то з дитиною все було б добре.
З тих пір вона перестала відвідувати всі заходи і зустрічі, перетворившись на відлюдницю.
– Знаєш, Сашо, я сьогодні багато думав про нашу ситуацію, – сказав чоловік, коли повернувся з роботи, – можливо, нам варто припинити ходити по лікарях. Я більше не можу дивитися, як їхні слова тебе мучать.
Це була справжня правда. Після кожної розмови з лікарем його дружина впадала в тужливий стан.
– Але ж як же «чекати і сподіватися»? – посміхнулася Олександра, нагадуючи про його ж слова, вимовлені вранці.
– Безсумнівно, я буду продовжувати це робити, – кивнув Дмитро, – проте, я морально готовий до того, що у нас може і не бути дітей.
Саша заплющила очі так, ніби її вдарили. Вона прекрасно знала про те, як чоловік хотів дитину.
Ще до їхнього весілля він мріяв про спадкоємця, якому одного дня передасть свою компанію.
«Ти ж спеціально так говориш, щоб мене заспокоїти. Я ж знаю, що насправді ти так не думаєш!» – хотіла закричати Олександра, але замість цього вичавила з себе посмішку.
– Добре, тоді я теж.
Всю наступну ніч Саша практично не спала. Слова чоловіка ніяк не йшли у неї з голови, адже вона по його очах бачила, що у нього зовсім інші бажання.
Вона кілька разів пропонувала йому придивитися до дитячих будинків, але Дмитро був категорично проти.
– Або своя дитина, або ніяка, – говорив чоловік, який був твердо налаштований проти усиновлення.
Дружина його поглядів не поділяла, оскільки була впевнена в тому, що зможе полюбити навіть чужу дитину.
– Коханий, ну давай хоча б раз туди сходимо? – довго наполягала Саша, – Необов’язково відразу когось забирати, ми просто подивимося на малюків!
Дмитро, який до цього ні в чому не відмовляв дружині, цього разу виявився категоричним.
– Ні, – такою була остаточна відповідь.
Тому Олександрі довелося змиритися з таким станом речей. Все обмежилося лише тим, що чоловік зробив велику пожертву на рахунок дитячого будинку.
«Але ж ми ніколи не говорили про сурогатне материнство», – якось замислилася Саша, коли проводила черговий день вдома.
Оскільки за останні місяці її психічне здоров’я було підірвано, вона відійшла від управління своїм салоном краси, передавши кермо влади в руки менеджерів, а також перестала зустрічатися з численними подругами.
Так, колись ефектна світська левиця перетворилася на відлюдницю, яка практично весь свій час проводила вдома, якщо, зрозуміло, не їздила по лікарях.
Ідея про сурогатне материнство настільки її надихнула, що вона різко підвелася з місця і відразу ж стала шукати центр сурогатного материнства, в який тоді ж і вирушила.
Олександра повернулася звідти в піднесеному настрої. Їй провели детальну консультацію, а також показали кілька анкет.
– Ти вся світишся, – здивовано промовив чоловік, який давно її не бачив у такому стані, – щось сталося?…
Саша обійняла чоловіка за плечі і погладила по щоці.
– Тільки обіцяй не говорити відразу ні, добре? – посміхнулася вона.
Чоловік невизначено кивнув, і тоді вона розповіла йому про свою ідею.
Дмитро довго мовчав, а потім неквапливо заговорив:
– Я думаю, що це непоганий варіант.
Саша посміхнулася ще ширше, радіючи своїй маленькій перемозі.
– Дивись, тут є кілька дівчат, – вона простягнула чоловікові анкети, – мені сподобалася та, що в правому нижньому кутку.
Звідти на них дивилася молода дівчина з виразними блакитними очима і копицею рудого волосся.
– Катерина, двадцять три роки, – прочитав Дмитро, – така молода!
– Зате здорова за всіма показниками і дуже симпатична, – відповіла дружина, – ну що, завтра з’їздимо в цей центр?
Наступного дня вони вирушили до клініки, де змогли особисто познайомитися з майбутньою сурогатною матір’ю.
Дівчина виявилася приємною в спілкуванні і дуже відповідальною.
Подружжя вирішило, що буде розумно, якщо вона відразу переїде ближче до них, ще до всіх медичних заходів.
Взагалі це було необов’язково, але Катя погодилася, а тому вже через два дні для неї була знята простора студія в їхньому будинку.
Так, Олександра стала піклуватися про неї, щоб дівчина почувалася якнайкраще. Кожного дня подружжя приходили до Катерини. Приносили їжу, спілкувались.
До дня Х залишалося два тижні, а тому Саша оточила її теплом і затишком.
– Дуже вам дякую, – говорила Катя, – я рада, що зв’язалася саме з вашою родиною.
– Це тобі дякую, – відповідала Саша, – ти навіть не уявляєш, як сильно ти нас ощасливиш, коли подаруєш нам цю дитину.
Вночі Олександрі зателефонував її батько і сказав, що у її матері стався інсульт, а тому її терміново відвезли до лікарні. Подружжя відразу ж вирушило слідом.
На щастя, жінці вчасно надали допомогу, а тому її життю нічого не загрожувало, і її через чотири дні були готові відпустити додому, але за умови, що поруч буде знаходитися близька людина.
Її батько не міг, оскільки через кілька днів після виписки йому, як пілоту, належало вийти в рейс. Тому Саша погодилася на певний час переїхати до батьків, які жили за містом, щоб доглядати за мамою.
– Я думаю, це ненадовго, – сказала дружина, коли Дмитро відвозив її до батьківського дому, – тому не сумуй і бережи Катю!
Чоловік пообіцяв все виконати і після побажання міцного здоров’я тещі повернувся додому.
Від’їзд дружини збігся з його нетривалою відпусткою, що його засмутило, адже вони могли б провести цей час разом.
Вдома його зустріла Катя. Вона приготувала їм вечерю, щоб підтримати в цій ситуації, та не знала, що Саша лишиться за містом. Вирішили повечеряти разом.
Дивлячись на неї, Дмитро задав питання, яке мучило його з того моменту, коли він побачив її фотографію.
– Навіщо молодій і красивій дівчині все це? – вимовив він, – Хіба тобі не хочеться своєї сім’ї?
Катя засміялася, хоча в цьому сміху було більше гіркоти, ніж веселощів.
– Іноді життя змушує робити вчинки, від яких ми самі не в захваті, – філософськи відповіла вона, після чого розповіла історію про своє життя.
Виявилося, що своїх батьків вона втратила, ще коли була дитиною, а тому виросла в дитячому будинку.
Позбавлена любові та уваги, Катя зв’язалася з хлопцем, який, як їй здавалося, її щиро кохав, але в підсумку жорстоко обдурив, через що їй тепер потрібно виплатити банку величезну суму грошей.
– Виходить, все через кохання та гроші, – посміхнувся чоловік.
– Саме так, – у тон йому відповіла дівчина.
За ті дні, що вони провели разом, Дмитро почав розуміти, що Катя йому подобається не тільки як людина, але і як жінка.
Спочатку він відчайдушно намагався придушити в собі ці почуття, адже у нього була Саша, та й Катя була молодша за нього майже на десять років, але з кожним днем стримуватися ставало все важче і важче.
– Я виплатив твій кредит, – якось заявив Дмитро, коли дівчина сиділа за сніданком, – ти більше нікому нічого не винна, а тому можеш займатися тільки своїм життям.
Від такої новини вона ледь не подавилася, а чоловік продовжив:
– Ти вільна і тепер тобі не обов’язково жити тут.
– Але, якщо я цього хочу? – промовила вона, підходячи ближче.
Тепер була його черга дивуватися. Але у Дмитра було на це небагато часу, оскільки в наступну мить Катерина його поцілувала.
Так, він перейшов межу, яку обіцяв собі не переходити.
Дмитро намагався довести собі, що це була помилка, проте вона повторювалася знову і знову, протягом декількох днів, поки не приїхала Олександра, яка і застала їх разом.
Дружина хотіла зробити сюрприз, але в підсумку, отримала його сама.
– Дмитро…? – тільки й змогла промовити Саша, побачивши, з яким запалом він цілує їх майбутню сурогатну матір.
Чоловік голосно вилаявся, після чого пішов за дружиною, яка в розпачі вибігла на вулицю.
Він не став виправдовуватися. Замість цього чесно зізнався, що Катя викликає у нього романтичні почуття, і його до неї тягне.
– Єдине, про що я шкодую, що ти дізналася про нас таким чином, – винувато промовив Дмитро, – ти заслуговувала на іншу розмову.
– А про те, що зруйнував наш шлюб, ти не шкодуєш? – крізь сльози посміхнулася Саша.
Чоловік мовчав, а до неї раптово дійшла одна пронизлива думка.
– Але ж все було зруйновано і так, – прошепотіла вона, – Скажи чесно, ти ж так і не зміг пробачити мені загибель нашої дитини?
Настала гнітюча тиша.
– Не зміг, – через пару хвилин, які здавалися вічністю, відповів Дмитро.
Наступного дня Олександра зібрала свої речі і покинула їхній колись спільний дім.
Нехабаром вони розлучилися. Тихо, без сварок, докорів і кровопролитного поділу майна.
А через рік Саша прочитала в новинах, що Дмитро і його нинішня дружина Катерина стали щасливими батьками двійнят.
Це повідомлення викликало в неї напад нервового сміху, що супроводжувався ниючим болем у грудях.
Все-таки, у їхньої долі було чудове почуття гумору. Саша сама привела цю дівчину в руки своєму чоловікові.
Так, у спробі ощасливити Дмитра появою спадкоємця, вона позбавила себе кохання всього життя.
Але, як і обіцяла на весіллі, Олександра подарувала чоловікові дітей, хоч і таким способом.
