Так вже склалося, що Валентина з великої любові вискочила заміж у дев’ятнадцять років, і чоловік забрав її з міста в село.
— У нас тут ферма. Батькам хтось же повинен допомагати, — повідомив після весільного вечора Степан.
Дівчині особливо нічого було втрачати, тому вона послухалася чоловіка й поїхала в село.
Хата у свекрів була велика, місця вистачало всім. Однак Валентина одразу зрозуміла, хто головний у сім’ї.
На жаль, це був не поступливий Юрій Петрович, а сувора й хитра Наталія Андріївна.
Жінка прискіпливо оглянула тендітну брюнетку з довгим волоссям і заявила:
— І навіщо вона нам? Пуття з неї ніякого: ні сіна перевернути, ні кабана втримати.
— Валя готує дуже смачно! — заступився за дружину Степан. — Нехай хоч варить нам обіди, а ми вже будемо працювати
Наталія Андріївна сердито нахмурила брови. Слова сина їй зовсім не сподобалися, бо раніше він завжди нахвалював лише материні страви.
— Ти просто відвик від нормальної їжі, — наполегливо промовила жінка.
— Ні, мамо, Валентина справді дуже добре готує! — Степан продовжував переконувати матір у тому, що його дружина має непогані кулінарні здібності.
— Добре, нехай приготує що-небудь, — усміхнулася Наталія Андріївна. — Точніше, ми приготуємо удвох, а ви з батьком оціните.
— Я пам’ятаю, як ти готуєш…
— Ні, ти вже забув, — наполягала мати. — Ми приготуємо одну й ту саму страву, а ви скажете, хто краще готує!
Жінка так сильно зраділа своїй вигадці, що одразу ж вхопилася за неї й почала втілювати.
— Готуватимемо звичайно ж найулюбленішу страву всіх українців – борщ! — повідомила невістці Наталія Андріївна. — Нехай наші чоловіки оцінять, хто краще готує!
Валі слова свекрухи здалися дивними. Вона не одразу второпала, для чого жінка вирішила її протестувати.
— Синок сказав, що ти добре готуєш, от і подивимося, — зі зверхністю в голосі промовила Наталія Андріївна. — Можу дати тобі фору в пів години.
— Дякую, не потрібно, — відповіла невістка й солодко усміхнулася. — Почнемо разом.
Свекруха закотила догори очі й, підійшовши до морозилки, дістала мʼясо.
Валентина не стала відставати від матері чоловіка й теж взялася до приготування. Невістка та свекруха закінчили практично одночасно.
Задоволена, Наталія Андріївна вийшла на ґанок і покликала чоловіків до хати.
Щойно Юрій Петрович і Степан із втомленим виглядом зайшли до хати, жінка одразу ж кинулася розставляти тарілки.
— Ми не скажемо, в яких тарілках чий борщик. Ви спробуєте й оціните без наших підказок! — впевнена у власній перемозі, промовила Наталія Андріївна.
Кожному чоловікові вона поставила по мисці з борщем і з нетерплячим виглядом сіла навпроти них.
Валентина продовжувала стояти біля плити, притулившись спиною до підвіконня.
У своєму творінні вона теж не сумнівалася.
— Ну що? — спитала Наталія Андріївна, щойно чоловік і син спробували з обох тарілок.
— Другий сподобався дуже, — промовив свекор.
— І мені теж, — з радістю підтримав його Степан. — Перший теж непоганий, але другий смачніший: наваристіший якийсь чи що.
Обличчя свекрухи почервоніло.
Вона вихопила тарілку зі своїм борщем із рук сина й жбурнула у відро з помиями для свиней.
— Не подобається, значить, як я готую?! Чудово, нехай ваша Валька вам і готує, а я собі окремо варитиму їжу, — Наталія Андріївна кинула на підлогу рушник і втекла до кімнати.
Валя зрозуміла, що тепер обов’язки з приготування їжі перекладено на її плечі, однак свекруха нібито зовсім цьому не раділа.
Наступного дня дівчина приготувала для чоловіків суп. Наталія Андріївна з невдоволеним обличчям стежила за її готуванням і закочувала очі, якщо бачила, що та, на її думку, робить щось не так.
Коли сім’я з чотирьох осіб сіла обідати, суп їли лише троє, свекруха приготувала собі тушковані овочі.
Наталія Андріївна за столом вдавала, ніби нічого страшного вчора не сталося.
Несподівано до вечері Валі стало зле: почало крутити живіт. Вона стрімголов побігла на вулицю до вбиральні, проте двері виявилися зачиненими.
— Зайнято! — грізно гаркнув Юрій Петрович. — Хто лізе сюди?
Валентина згорнулася клубочком, не знаючи, куди їй бігти.
Несподівано вона згадала про сусідів і полізла до них через паркан. На щастя, літнє подружжя цього не помітило, а пес, розморений на сонечку, не відчув чужака.
Повернувшись додому, дівчина зустрілася з невдоволеними поглядами чоловіка та свекра.
— Чим ти нас нагодувала? Я годину просидів у вбиральні! — визвірився на невістку Юрій Петрович.
— І я теж, — осудливо пробурмотів Степан. — Досі живіт бурчить, і страшно поворухнутися.
— Що за борщ у тебе такий, що робота колом стоїть?! — підпершись у боки, до невістки вийшла Наталія Андріївна.
— Може, від капусти чи буряка? — невпевнено припустила Валентина.
— Від мого борщу ні в кого такого ніколи не було! — з гордістю заявила свекруха. — Наступного разу взагалі отруїш моїх чоловіків? — додала вона, презирливо хихикнувши.
Наступного дня обід із котлетами та макаронами знову привів трійцю до дверей вбиральні.
— Що ти туди кладеш? Неякісні продукти? Зовсім нас зжити зі світу вирішила? — сердився на невістку Юрій Петрович. — Тебе треба відлучити від готування. Нехай Наталка готує, як і готувала!
Валя втиснула голову в плечі, їй було дуже соромно, що кожна страва закінчувалася болем у животі.
— Дайте мені ще один шанс! — благала дівчина. — Я, здається, зрозуміла, у чому саме причина.
Свекор осудливо подивився на невістку, але пом’якшав і сказав, що якщо й завтра він проведе день у туалеті, їй не поздоровиться.
— Добре, — погодилася Валентина, спіймавши на собі єхидний погляд Наталії Андріївни.
Весь наступний день дівчина спостерігала за поведінкою свекрухи й не давала їй залишатися самій на кухні.
Цей факт дратував жінку, тому вона спробувала всіма правдами й неправдами випровадити невістку, але та ніяк не піддавалася на її слова та вмовляння.
Коли чоловіки прийшли вечеряти, Наталія Андріївна занервувала.
Вона несподівано попросилася спробувати суп Валентини й повідомила, що він несолоний.
— Треба підсолити! — промовила жінка й дістала з шафи сільничку. — Трохи не завадить.
— Стоп! Хто захоче, той сам собі посолить. Вам же мало солі, собі й посоліть, — запропонувала свекрусі невістка.
— Я не буду…
— Чому? Боїтеся, що пронесе й не добіжите? — єхидно спитала Валя.
— Що? Пронести може тільки після твоєї їжі, — зверхньо усміхнулася Наталія Андріївна.
— Посоліть, і ми всі подивимося, що з вами буде! — наполегливо наполягала невістка.
— Дурниці якісь, — нервово розсміялася свекруха. — Ти хочеш мене в чомусь звинуватити?
— Хочу! Посоліть і з’їжте! — усміхнулася невістка. — Не встигли сьогодні свою сіль підсипати? Ви думаєте, я не зрозуміла, що це ви все?
— Мамо, про що говорить Валя? — Степан запитально подивився на жінку. — Ти підсипала нам щось у їжу?
— Не знаю, вона несе якусь нісенітницю, — награно засміялася Наталія Андріївна. — Кому ти віриш?
— Сьогодні я чатувала на вашу маму, і якщо ви нічого (розповідь спеціально для сайту Цей День) собі не сипатимете, все буде нормально, — впевнено заявила Дарина.
Чоловіки здивовано скосилися на дівчину й стали повільно їсти суп. Наталія Андріївна з досадою підтиснула губи: сьогодні провернути аферу в неї не вийшло.
Ні синові, ні чоловікові цього разу не стало зле, що, звісно, стало приводом для серйозної розмови.
Чоловіки почали тиснути на Наталію Андріївну, й тій довелося зізнатися в тому, що Валентина ні в чому не була винна.
— Це я підсипала вам проносне в їжу, — лукаво усміхнулася жінка. — Дози невеликі, шкоди б не було.
Степана до глибини душі зачепило все, що відбувається, тому він заявив батькам, що вони з Валентиною з’їжджають.
— Наступного разу взагалі щось міцніше в суп кинеш, — сердито нахмурився чоловік. — Ні, ми поїдемо в місто.
Як батьки не намагалися, але вмовити сина залишитися в них жити не вийшло.
Невдовзі Валентина та Степан разом зі своїм котом і речами поїхали до міста. Адже зрозуміли, що жити з батьками разом не можна і не потрібно, і з борщем, це був би тільки початок.
Чим далі – тим рідніші. Це правило завжди працює.
