Яні на двадцятиріччя батьки подарували шикарний подарунок – квартиру.
— Донечко, ця квартира – твоя впевненість у майбутньому. Що б не сталося, ти нізащо її не продавай. Зате тобі завжди буде, куди повернутися.
Цю настанову мама сказала Яні, коли віддавала їй ключі від квартири.
— Ти знаєш, що в житті трапляється всяке. І що все може обернутися зовсім не так, як хочеться.
А для мене важливо, щоб ти була захищена. Тому ця квартира тільки твоя.
Яна пообіцяла мамі, що так і буде. Але тоді вона особливо не замислювалася над сенсом її слів. Для неї в той момент було головним, що їй є, де жити.
Що не потрібно буде жити з батьками, не потрібно мотатися по орендованих квартирах, віддаючи за них половину своєї майбутньої зарплати. І що тепер вона забезпечена житлом.
Яна закінчила навчання. У квартиру вона переїхала раніше, як тільки отримала від неї ключі. Але коли вона вийшла на роботу, то почала облаштовувати своє гніздечко так, як їй хотілося б.
Через рік після закінчення навчання Яна познайомилася з Денисом. У них почалися стосунки, все було прекрасно. Правда, чомусь мамі Яни Денис не подобався.
— Якийсь він слизький… — говорила вона. — Ніби від нього не варто чекати нічого хорошого.
— Мамо, з чого ти це вирішила? — посміхалася Яна. — Денис чудовий, він мене кохає.
— Може, я і помиляюся, — зітхала вона. — Дай бог, щоб помилялася.
Але як би там не було, незабаром вони почали жити разом. Яна переїхала до Дениса, якому від дідуся дісталася квартира.
І нехай Яна любила своє житло, Денис наполіг на тому, щоб це вона переїхала до нього.
— Чоловік повинен привести свою жінку в дім, а не навпаки, — пафосно говорив він. — Та й у мене двокімнатна, місця більше.
Хоча Яна, якщо вже чесно, підозрювала, що просто Денису швидше з його квартири на роботу добиратися.
Свою ж квартиру Яна здавала. Частину грошей відкладала на свій рахунок, частину вносила в сімейний бюджет.
Незабаром Денис зробив Яні пропозицію. Але не забув уточнити, що на весілля мрії їм обом доведеться попрацювати.
— Я вважаю, що ми не маємо права просити у батьків гроші. Твої і так тобі квартиру купили, а у моєї мами грошей немає.
У цьому Яна була з ним згодна. Якщо вже вирішили одружитися, то все потрібно робити за свій рахунок.
Тому тепер все, що вона отримувала від здачі квартири в оренду, вона відкладала на весілля.
Виходило навіть більше, ніж вдалося відкласти Денису, але Яну це не особливо турбувало. До того ж, заслуга не її, заслуга її батьків.
Весілля відсвяткували добре, гостей було багато. На ті гроші, що подарували, вирішили зробити ремонт у квартирі Дениса.
— Адже ми в ній будемо і далі жити. Вона двокімнатна, на відміну від твоєї, навіть коли дітки підуть, у них буде своя кімната.
Яна знову не заперечувала. Хоча мамі її це знову не сподобалося.
— Виходить, ти робиш ремонт у його квартирі. Не дай Бог, ці гроші пропадуть.
Я не кажу, що ти не повинна вкладатися, але не в такій же сумі, як твій чоловік, я вважаю.
— Мамо, але я ж там живу, значить, повинна, — заперечувала Яна.
Можливо, якби б зять припав тещі до душі, у неї таких питань і не виникло б. Але навіть з плином часу Денис їй не подобався.
Вона навіть і сама не могла пояснити до кінця, чому. Просто не подобався, і все тут.
Хоча, до речі, Денис був завжди ввічливий, як і його мати. Але їхня сімейка не вселяла довіри Яніній мамі.
Її чоловік говорив, що вона все це вигадала, і що не потрібно лізти в сім’ю дочки. Але материнське серце підказувало, що нічим хорошим цей шлюб не закінчиться.
І мама Яни сподівалася, що в цьому випадку її інтуїція її підводить. Адже вона своїй дочці бажала тільки добра.
Перший час після весілля у Дениса з Яною все було добре. Вони поїхали відпочити, купили нову техніку. У їхній родині панував мир і любов, навіть, ніби, знову з’явилася романтика.
А потім стосунки почали псуватися. Не те, щоб вони часто сварилися, але Яні здавалося, що Денис до неї якось охолов.
Він почав затримуватися на роботі, часто пропадав з друзями. І коли Яна йому щось висловлювала, обурювався. Мовляв, після весілля, мій світ не повинен крутитися тільки навколо тебе.
У якийсь момент Яні навіть стало здаватися, що у Дениса хтось є.
Але вона гнала від себе ці думки, думала, що просто фантазія розігралася.
Але в якийсь момент Денис немов одумався. Знову став приділяти Яні увагу, навіть квіти купив якось без приводу.
І Яна подумала, що, напевно, всі пари проходять злети і падіння. До того ж, вони багато чого вже пережили. І весілля, і ремонт, і спільну відпустку.
Мабуть, просто занадто багато емоцій було останнім часом, ось Денис і взяв паузу, щоб прийти до тями.
Але, як би там не було, Яна була рада, що її чоловік знову став до неї уважним.
Ближче до літа Денис раптом завів розмову про дачу.
— Ти б хотіла мати дачу? — якось раз запитав він у неї.
— Не знаю. Напевно.
— Я подумав, у нас, напевно, скоро будуть діти. Їм потрібно бувати на свіжому повітрі.
Ми з тобою все літо в селах проводили, а їм так не пощастило. Наші батьки міські, дачі ні у кого немає. Може, варто нам її купити?
— Це якось несподівано, — посміхнулася Яна.
— Уявляєш, як буде класно? Будемо їздити на вихідні на дачу, будемо там шашлики смажити! А якщо десь поруч буде річка, буде зовсім чудово!
— Так ось тільки де на неї гроші взяти? — запитала Яна.
Вони обоє непогано заробляли, але не настільки, щоб взяти і купити будиночок.
— Ну, не знаю. Іпотеку можна оформити.
— А ти бачив, яка зараз ставка? — насупилася дружина. — Дуже велика переплата вийде.
— Ну, може, твою квартиру продати? Дача нам зараз потрібніша. А там, дивись, ставка знизиться, ми і квартирку ще одну купимо.
Яна завмерла. До такого вона не була готова.
— Я б не хотіла продавати свою квартиру. Це моя страховка. Ця ж квартира належить тобі.
— Яка страховка, Яна? Ми кохаємо одне одного, у нас сім’я! Ми не повинні щось ділити!
— І все ж… Потім дітям вона перейде.
— Та навіщо так далеко забігати? Дітям ця квартира буде потрібна років через двадцять!
А свіже повітря і риболовля з татом потрібні найближчим часом. Звичайно, це твоє рішення, але я б продав, не замислюючись.
Можна було б і мою продати, та сенсу немає. Твоя однокімнатна, потім доведеться замислюватися над тим, щоб розширюватися. Загалом, подумай.
Яна пообіцяла подумати. З мамою не радилася, знала, що вона буде проти.
З одного боку, Денис правий: вони сім’я. Та й зараз користь від цієї квартири тільки в платі від орендарів. А тут дача…
Коли Денис все розписав, Яні й самій захотілося купити десь будиночок.
Але з іншого боку, а раптом, що? Адже у них був складний етап. А якщо це повториться?
А Денис не здавався. Періодично показував Яні оголошення про продаж дачних ділянок. А ще постійно розповідав історії з дитинства, як йому було весело в селі.
Загалом, якщо постійно капати на мізки, то через якийсь час людина вже й сама не розуміє, де її думки, а де ті, що їй нав’язали.
І Яна майже здалася. Подумала, хай воно все горить вогнем! Вона хоче влітку лежати на шезлонгу біля надувного басейну, прямо зараз, а не через сто років!
І взагалі, невідомо, що буде завтра. Може, її автобус зіб’є! І залишиться ця квартира, а на своїй дачі вона так жодного разу і не відпочине.
І Яна зважилася. Захотіла зробити чоловікові сюрприз, розповісти, що у них буде дача.
Заради цього у вихідний вона з’їздила в ріелторське агентство, щоб все обговорити, а на зворотному шляху купила тортик. Захотілося відсвяткувати це рішення.
Коли Яна увійшла в квартиру, вона відразу зрозуміла, що вдома хтось є. З кухні долинали голоси, мабуть, чоловік не почув, що Яна повернулася.
Незабаром жінка зрозуміла, що заглянула свекруха.
Мама Дениса Яні не дуже подобалася, та до неї періодично чіплялася. Любила повчати. Але в цілому стосунки були нормальними.
І все ж Яна не хотіла, щоб її почули. Вирішила, що залишить тортик у передпокої, а сама прогуляється до найближчого магазину. А там, дивись, і свекруха вже піде.
Але зовсім випадково Яна почула розмову чоловіка зі своєю мамою, і тут же завмерла, передумавши йти.
— Нічого, скоро Янка погодиться, — говорив Денис.
Яна нахмурилася. Їй не подобалося, що чоловік обговорював це з мамою.
— Головне, щоб на мене записала, — додала свекруха, а Яна здивовано підняла брови. Нічого собі, плани!
— Не знаю, як вмовити, але постараюся щось придумати. Та навіть якщо не вийде, все одно ця дача буде куплена в шлюбі. Її поділимо.
А то її квартира при розлученні залишиться їй. А це зовсім нечесно! Два роки у мене живемо, повинен я щось отримати.
Яна похолола. Яке розлучення?
— Звичайно, я теж так вважаю! І ви з Машенькою зможете купити щось побільше. Як у вас з нею справи?
«Що ще за Маша?»
— Та нормально. Звичайно, їй хочеться, щоб я швидше розлучився, але я пояснюю, що треба почекати.
Ось купимо дачу, документи відразу і подам. Нехай Яна спробує довести, що на її гроші куплено! Я буду заперечувати, скажу, що разом збирали!
У мене є рахунок, на який я покладу її гроші. На це я її вмовлятиму, скажу, що у мене відсоток вигідніший. Вона ж у все вірить.
Яні здавалося, що так буває тільки у вигаданих історіях! Що в реальності ніхто так підло не чинить!
Мало того, що чоловік їй зраджує, його мама в курсі і підтримує його в цьому, так він ще й при розлученні вирішив її ні з чим залишити!
Мимоволі згадалися слова мами, що не можна продавати ту квартиру. Що в житті трапляється всяке. І тільки зараз до Яни стало доходити, яка ж мама мудра…
Яна пройшла в спальню. Дістала валізу і почала збирати свої речі. Мабуть, в цей момент Денис і почув її.
— Яно, ти вже повернулася? А ти що робиш?
— Квартиру мою захотіли? — нервово зареготала Яна. — Розігналися! Я ще й до суду піду, доведу, що я вклалася в цей ремонт!
У мене всі чеки є, благо вони тепер електронні! Ще й ти мені будеш винен! І все, що ми купили за цей час, я з тобою поділю.
Звичайно, Денис намагався викрутитися. Казав, що вона все не так зрозуміла, намагався її утримати.
Свекруха ж взагалі поспішила втекти, боячись потрапити під гарячу руку.
Але в Яни відкрилися очі. Вона з таким негідником весь цей час жила, і навіть не знала, чи було щось за цей час правдою? Або він відразу націлився на її квартиру?
Звичайно, було складно. Але батьки сильно підтримали.
Яна ж повернулася до своєї квартири, оглянула її і посміхнулася.
— Ніколи я з тобою не розлучуся, — промовила вона вголос. — Ти — найстабільніше, що у мене є.
А в сучасному світі стабільність на вагу золота. Адже ні в чому і ні в кому не можна бути впевненою.
