— Едік, треба поговорити! — після привітання молодят обличчя дружини, Юлі, змінилося. Від ввічливої посмішки не залишилося й сліду. — Ходімо, вийдемо на вулицю. Якось задушливо в кафе!
— Про що поговорити? — променисто посміхаючись, запитав Едік.
— Про те, звідки ти взяв гроші. Стільки грошей на подарунок молодятам! — просичала Юля.
Вона навіть уявити не могла, звідки в інженера, який отримував середню зарплату, взялися гроші на купівлю квартири.
— Ти що, продав нирку? Або взяв кредит на п’ятдесят років?! — дружина буквально потягла чоловіка за рукав, швидко виходячи із зали.
— Юля, та зачекай-но. Дай віддихатися.
— Віддихаєшся потім! Говори негайно! Чому ти мені не дозволив купити нову сукню до їхнього весілля, посилаючись на скрутне фінансове становище, а сам тим часом укладаєш такі дорогі угоди! За моєю спиною!
Юля схрестила руки на грудях. Вона була абсолютно впевнена, що чоловікові нізвідки «взяти».
У нього не було багатих родичів, а мама — нещодавно звільнилася з роботи через низьку зарплату.
Залишалося два варіанти: або чоловік завів багату даму, і та щедро обсипала його грошима, яких Юля не бачила, або чоловік вліз у непосильну кабалу, відповідати за яку доведеться, зокрема, й самій Юлі.
Адже вона його дружина, а значить, і борги при розлученні поділяться порівну.
Ось чому він був таким загадковим! А вона так вірила чоловікові, батькові своїх дітей!
Деякий час тому…
— Коханий, як же невчасно твоя сестра надумала виходити заміж! Краще б просто розписалися, а не влаштовували банкет.
— Чому?
— Ти сам не розумієш? Грошей вічно немає, вони студенти, батьків і так обтрусили як липку.
— Мама давно хотіла сад продати. Він їй у тягар.
— Але ці гроші можна було вкласти в щось вигідніше. В іпотеку, наприклад.
— З цією іпотекою зв’язуватися… — махнув рукою Едік.
— Ось саме. Рано Катя заміж зібралася. Жити ніде, постійної роботи немає. Про що тільки думала.
Та й нам накладно! Тільки що був ювілей у моєї мами, подарували дорогий подарунок…
— А я тобі казав, що дарувати треба щось скромніше. Наприклад, набір каструль.
— На 50 років набір каструль? Та ти жартуєш? — Юля не хотіла порушувати болючу тему, але довелося.
— Твоїм подарували гроші, причому чималі! А мої на собі, значить, повинні економити? Що за подвійні стандарти? — пирхнув чоловік.
— Я просто турбуюся про те, що мені нема чого вдягнути, та й у тебе святковий костюм уже зносився. Стільки витрат, що не знаєш, яку дірку затикати першою.
А ще треба Маші до першого вересня все купувати. І день народження у молодшого скоро.
— Щодо сукні я тобі так скажу: відкрий шафу й подивися. Ти вже й забула, скільки там одягу. А я можу нову сорочку одягнути. Вона старі штани оновить. Ось і все.
До школи ще довго, будемо вирішувати проблеми по мірі надходження. У будь-якому разі я як брат зобов’язаний сестру підтримати.
— А що ти хочеш подарувати? На зекономлені гроші від покупки нової сукні? — ображено запитала Юля.
— Поки не вирішив. Але ідеї є.
Знаючи чоловіка, Юля вирішила взяти в свої руки підготовку подарунка.
Едік був рішучим лише на словах, а насправді все закінчилося б простим конвертом і «наказом» таксисту зупинитися біля банкомату по дорозі на весілля Каті.
Юля ж була відповідальною панянкою, вона ненавиділа поспіх і до всього підходила з розумом.
Вона знала, що імпульсивні зняття коштів з картки призводили до великих витрат, тому у неї все було заздалегідь розплановано.
— Я купила подарунок на весілля. Думаю, їм сподобається, — сказала вона напередодні весілля.
— Так? — Едік із зацікавленням подивився на дружину. — І що ж це?
— Сертифікат на річковий круїз з відкритою датою. Питання з медовим місяцем вирішено. Подарунок цінний і нестандартний.
— О… Юлька, не треба було так витрачатися. Це ж дуже дорого!
Чоловікові, з одного боку, було приємно, що дружина так заморочилася, але з іншого… Було дещо, що він приховував.
— Не переймайся, у мене на роботі нова співробітниця займається розповсюдженням квитків. Зробила дуже хорошу знижку.
Ну і премію дали, я хотіла її на нову піч витратити, але, мабуть, трохи пізніше. Треба твоїх поважати.
Загалом, про подарунок не турбуйся. Думаю, що можна навіть букет не дарувати. Вистачить сертифіката.
— Так, на букет точно не витрачатимемося, — пробурмотів Едік. — А скільки ти витратила? — нібито випадково запитав він.
Дружина прошепотіла чоловікові на вухо цифру, яка його не те щоб здивувала, але й не порадувала. Це помітила Юля.
— Що? Мало? Чи багато?
— Та якщо чесно, я вже про подарунок подумав. І все організував.
— Так? І що ж це?
— Поки що секрет. Якщо вийде, можеш свій подарунок повернути.
— Тури безповоротні. Тож краще ти при купівлі «чогось-про-що-не-можна-говорити» врахуй мій внесок!
Юля образилася на чоловіка, і до весілля це питання не піднімали. Жінка навіть подумати не могла, що витворять її благовірний…
І от, настав день весілля.
— Дивись, Федотови подарували набір посуду. Ну, жебраки… І навіщо їх тільки покликали?
А подруга Каті, ось навіщо вона прийшла? Сама з сумкою від «Гуччі», а подарувала акваріум із золотою рибкою.
Навіть конверт не спромоглася зібрати! Ну як це взагалі? Подруга… Таких друзів… — скорчившись, бурмотів він.
— Едік, перестань бурмотіти! На нас уже дивляться! Чого ти чекав? Що яхти, лімузини подарують?
Прокинься! Ми святкуємо в шашличній, а не на Мальдівах. Та й самі ми прості люди, не олігархи!
— Ця шашлична, між іншим, найкраща у своєму сегменті, — надувшись, сказав Едік. — А подарунки треба дарувати дорогі.
— Ну годі! Подивимося, що там у тебе за сюрприз… — закотила очі дружина.
— Повір, сестра буде рада. Не те що барахло, яке вже зараз треба на сайт «другі руки» викладати, — Едік кивнув на стіл із подарунками.
— Запрошуємо до мікрофона брата нареченої, Едуарда, з дружиною, Юлією! Чекаємо на привітання та сюрприз від улюбленого брата! — оголосив ведучий.
Гості зааплодували, а Едік, надувшись, як індик, пішов до центру залу.
Він увесь ранок поводився дивно, а на весіллі постійно оцінював хто і що подарував, сміявся, і часом Юлі навіть було соромно за чоловіка.
— Ми любимо сюрпризи, — розправивши плечі й розстебнувши ґудзик під краваткою, неабияк напідпитку й розчервонілий Едік став схожий на задоволене порося.
Він прочитав якесь привітання з великої листівки і, зробивши паузу, сказав:
— Мати оплатила вам весілля, моя дружина, Юлька, дарує вам медовий місяць, а я, як справжній мужик… дарую… квартиру! Гей, маестро?
Пролунав барабанний дріб, і офіціант приніс на підносі ключі.
Наречена ледь втрималася на ногах, наречений округлив очі, але тут же кинувся обіймати брата дружини.
— Дякую, брате! Ну мужик, ну класно! Будемо жити з Катюхою як люди! У своїй!
— Едік… — Катя виглядала здивованою, але, зрозумівши, що це не жарт, кинулася до брата й почала його цілувати.
— Подарунок, гідний справжнього короля! — похвалив ведучий.
Родичі пішли вітати молодят із дуже важливим придбанням, тиснути руку Едіку.
Ніхто не звернув уваги на Юлю. Вона спостерігала за тим, що відбувається, з таким виглядом, ніби у чоловіка виросли роги.
— Едік! Що це означає?! Яка квартира?! — вона спробувала протиснутися крізь кільце близьких і друзів.
— Так, це вам не іпотеку платити! Все вже ваше, живіть, розмножуйтеся! — розсміявся «благодійник».
— Едік! Ану, йди сюди! — набравши якомога більше повітря в легені, крикнула Юля.
Тільки після цього він звернув увагу на дружину.
— Ти чого кричиш?
— Ходімо, треба поговорити.
— Та я ще не випив… За молодих! За подарунок!
— Вип’ємо разом. Де ж кухоль? Точніше, де гроші, Едуарде?! — схопивши чоловіка за край сорочки, запитала Юля.
— Нова сорочка… Розірвеш!
— Я тобі не тільки сорочку розірву… Відповідай! Або з цього моменту я тобі не дружина!
— Це довга історія… давай потім, добре?
— Я викликаю таксі, і ми їдемо додому. Там і поговоримо.
— Юль, ти чого хочеш, щоб я пішов з весілля сестри? Цього не буде! — Едік проявив неймовірну наполегливість і відмовив дружині.
— У такому разі я їду. На розлучення подам завтра ж! І не думай, що зможеш повісити на мене свої борги! Я доведу, що кредит взято без моєї згоди!
— Та я не брав кредит! І взагалі, не треба нам розлучатися. Інакше доведеться квартиру сестри ділити, — випалив чоловік. — Дай хоч я її переоформлю на сестру…
Якби не напої, Едік, напевно, не став би так поводитися. І зайвого б не випалив.
— Значить, квартира на тебе оформлена? — Юля впиралася кулаками в боки.
— Так.
— Чудово. Чекай на суд.
Юля вибігла із зали, зловила таксі й поїхала додому. Там вона швидко зібрала речі, дітей і вирушила до мами.
Жінка так і не дізналася, звідки у чоловіка гроші. Але вона була настільки зла, що він нічого їй не сказав і вчинив як егоїст, що її рішення вже нічого не змінило б.
За порадою подруги вона найняла юриста, і той пообіцяв допомогти.
Едік дзвонив, писав, але Юля була непохитна.
Напередодні засідання у двері квартири матері Юлі подзвонили. Виявилося, прийшла зовиця.
— Катя? — Юля не чекала і не була готова до її візиту.
— Скасуй суд. Ти не посмієш позбавити нас законного права на квартиру, — сказала Катя, злобно дивлячись на невістку.
— Так? А чому? У мене з двома дітьми своєї квартири немає, а мій чоловік таємно купує майно і роздарює його направо і наліво! Іди, Катя, працюй. Зароби собі на квартиру сама.
— Ну ти й змія… Правильно мати казала, що ти тільки про себе думаєш! — з цими словами Катя пішла.
Під час розлучення з’ясувалося, що гроші на квартиру для сестри Едік виграв у лотерею.
І, можливо, суд став би на бік переможця, якби не той факт, що чоловік оплачував квиток карткою дружини. Така іронія долі.
Про виграш він промовчав, знаючи, що Юля не погодиться витратити гроші на подарунок молодятам.
Розгляд тривав довго, але суд врахував усі факти справи, наявність спільного господарства, двох неповнолітніх дітей та інші нюанси.
У підсумку довелося квартиру продати, а гроші розділити.
— Задоволена? — Едік вийшов із зали суду з червоним від злості обличчям. — Це все одно, що у бідного шапку відібрати!
— Задоволена, — сказала Юля. — Наступного разу, коли будеш щось робити потайки, подумай, чи не дістанеться тобі за це… І так, не забудь про аліменти.
Дітей ти точно робив сам. І відповідати за них доведеться не тільки мені, але й тобі, — сказала Юля і пішла з гордо піднятою головою.
Ось так одна брехня і самовпевненість призвели до втрати сім’ї та грошей.
Адже якби Едік не загордився від великого везіння і розповів про виграш дружині, все могло б бути інакше.
