Аліна завжди вважала, що їй дуже пощастило зі свекрами. Тарас Олегович і Світлана Владиславівна ніколи не нав’язували свої поради невістці.
Річ у тім, що літнє подружжя не сиділо вдома склавши руки й не жило на одну пенсію.
Обоє займали керівні посади в різних компаніях.
Після того, як їхні сини Марко й Олександр разом із донькою Галиною виросли та вилетіли з рідного гнізда, Тарас Олегович і Світлана Владиславівна з головою поринули в роботу.
Саме тому на життєві повчання для своїх дітей у них просто не було часу.
У домі свекрів Аліна була всього кілька разів, оскільки родичі постійно були зайняті й у гості нікого не кликали.
Однак дівчина запам’ятала ці візити не через їхню рідкість, а через поведінку Світлани Владиславівни.
Так, на 8 Березня жінка запросила до себе на гостину синів і доньку разом з їхніми половинками.
Готувати їжу вона не стала, довіривши це Галині та невістці Ніні, хоч і могла собі дозволити замовити страви з ресторану.
— Галю, ну хто так готує? Навіщо стільки майонезу в салат поклала? — невдоволено пробурмотіла мати.
— Я зараз приберу зайве, ти навіть не помітиш, — занепокоєно промовила донька.
— А ти, Ніно, чого рота роззявила? У тебе каструля на плиті криво стоїть, постав її рівно, щоб тепло поширювалося рівномірно, — Світлана Владиславівна перенесла свою увагу на невістку.
— Мамо, іди в кімнату, простеж за чоловіками, щоб вони завчасно не напилися, ми самі тут впораємося, — не витримала Галя й поспішила спровадити надокучливу матір.
Господиня квартири у відповідь єхидно усміхнулася й мовчки вийшла з кухні. Аліна, побачивши цю сцену, одразу ж запропонувала з’їздити за відсутніми продуктами до магазину.
Невдовзі їжа була готова, а стіл накритий. Господарі разом із гостями сіли вечеряти.
Однак Світлана Владиславівна не вгамовувалася й продовжувала свій концерт із причіпками.
— Все-таки ти зіпсувала салат, Галю, з усіх інгредієнтів у ньому відчувається тільки майонез, — скрививши обличчя, промовила жінка.
Донька нічого не відповіла матері. Вона лише уткнулася носом у свою тарілку й продовжила їсти.
— Нормальний салат, ми завжди такий робили, дивно, що він тобі не подобається, — здивовано промовив Марко.
— Якщо я сказала, що салат зіпсований, значить, він зіпсований! Чи ти хочеш сказати, що я брешу? — вимогливо запитала Світлана Владиславівна.
— Нічого я не хочу сказати, — розгублено відповів син і прикусив язика.
За столом запала напружена тиша, ніхто з гостей не хотів її порушувати.
— Хто готував фаршировану рибу? Пріснота рідкісна! Невже не можна було додати приправ для смаку? — невдоволеним голосом запитала господиня дому.
— Це я… може, вам принести сіль чи перець? — заметушилася Ніна.
— Сиди, без тебе розберуся. Треба було солити й перчити під час готування, а не зараз, — усміхнулася свекруха. — Хто так взагалі робить? Ти б ще всі страви солила після.
Аліна в той момент зраділа, що не брала участі в готуванні на святковий стіл, оскільки не змогла б стерпіти від Світлани Владиславівни відверто брехливі причіпки й висловила б усе їй в обличчя.
Відповідно, в такому випадку святкування жіночого дня завершилося б скандалом.
Після того вечора дівчина зрозуміла, що зі свекрухою треба бути насторожі й намагатися якомога менше з нею контактувати.
Однак невдовзі Аліна дізналася, що чекає малюка, й через дев’ять місяців, у них зʼявилася здоровий та красивий синочок.
Звісно, Світлана Владиславівна та Тарас Олегович захотіли побачити онука, про що повідомили синові.
— Люба, треба приготувати щось до приходу батьків. Вони післязавтра до нас завітають, — повідомив Марко.
— Тоді починай думати, чим ти їх годуватимеш, — усміхнувшись, байдуже відповіла Аліна.
— Ти ж знаєш, що я тільки прості страви вмію готувати. Невже смаженою картоплею мені їх частувати? Вони раз на пів року нас навідують, можна щось і святкове приготувати. Допоможи, кошенятко, — жалібно скривившись, попросив чоловік.
— Ні, твоя мати перебірлива, їй вічно чужі страви не до вподоби. У тебе кілька варіантів: приготувати самому, замовити їжу в службі доставки або зводити їх до місцевого ресторану, — спокійним тоном відповіла дівчина.
— Доставка — точно не варіант. Це ще ганебніше, ніж якби я приготував сам. Ресторан теж не підійде. Який сенс приймати батьків удома, якщо я поведу їх до ресторану? Може, все-таки ти приготуєш? — продовжив благати чоловік.
— Не боїшся, що я не стримаюся й одягну твоїй мамі на голову каструлю, коли вона почне паплюжити мої кулінарні витвори? — засміялася дружина.
— Ти так можеш зробити? — одразу ж напружився Марко, не зрозумівши, що це жарт.
— Ні, звісно, я ж адекватна, але й принижувати себе не дозволю, — відсміявшись, відповіла Аліна. — Так і бути, я накрию на стіл, але якщо твоїм батькам не сподобається, то це буде вперше й востаннє.
— Дякую, — радісно промовив чоловік і поцілував дружину в щоку.
До призначеної дати дівчина накривала на стіл і приготувалася зустрічати гостей.
Під час готування Марко бавився з дитиною, чим, власне, й допомагав дружині.
Тарас Олегович і Світлана Владиславівна приїхали з подарунками для немовляти.
З облич літньої пари було видно, що вони щиро раді бачити онука. Давши вдосталь натішитися з немовлям, Аліна запросила гостей до столу.
На диво, Світлана Владиславівна не сильно прискіпувалася (розповідь спеціально для сайту Цей День) до їжі.
— Салат крупно нарізала, наступного разу постарайся різати дрібніше, — зробила зауваження свекруха й більше до теми готування не поверталася.
Втім, вона знайшла інший привід, щоб дорікнути невістці. Під час застільної розмови Аліна кілька разів просила чоловіка сходити перевірити дитину, яка спала в колисці.
— Я свого часу з трьома дітьми сама справлялася, а ти навіть з одним Марка просиш допомоги, — з невдоволеним виглядом промовила свекруха.
— Нічого страшного я в цьому не бачу. Дитина спільна, а отже, бавити, виховувати й відповідати за неї ми повинні удвох, — спокійно пояснила свою позицію дівчина.
— Це все відмовки. Ростити дитину — жіноча прерогатива. Я коли твого чоловіка додому принесла, вже через два тижні на городі працювала, причому встигала й нагодувати всіх, і одягнути, — з пихатим виглядом заявила Світлана Владиславівна.
— Дивно, що ви робили взимку на городі, та ще й з дітьми? — єхидно усміхаючись, запитала невістка.
— Що? До чого тут зима? — здивовано відповіла питанням на питання свекруха.
— Марко наприкінці листопада зʼявився на світ, через два тижні після його появи вже був грудень, — відверто сміючись, пояснила Аліна.
Світлана Владиславівна зрозуміла, що збрехала й, нічого не відповівши невістці, вийшла з-за столу.
Свекор, зрозумівши, що слова Аліни зачепили дружину, поспішив наслідувати її приклад.
Нашвидко попрощавшись, Тарас Олегович і Світлана Владиславівна поїхали додому.
З того дня свекруха намагалася не чіплятися до кмітливої невістки, а більше часу проводити зі зростаючим онуком.
Тому інколи треба вміти за себе постояти, адже це запорука майбутніх відносин.
