— Ніколи б не подумала, Євгенія Максимівна, що ви так мене підставите. Ви все знали, і стільки часу мовчали! Ідіть, нам більше нема про що з вами розмовляти. Ні я, ні моя дочка тепер для вас не існуємо!
Георгій був задоволений життям. У свої тридцять п’ять він досяг певних висот.
Він працював у великій компанії, обіймав керівну посаду, отримував за це великі гроші і на додачу був фаворитом власниці фірми.
Георгій не відчував докорів сумління перед законною дружиною. По-перше, Люда нічого не знала, а по-друге…
“Адже багато хто так живе! У чоловіків полігамія в крові, і немає нічого поганого в коханці, тим більше, в такій статусній”, — виправдовувався перед собою він.
Люда дійсно нічого не підозрювала про зради чоловіка, весь час жінки йшов на маленьку дочку і побут.
Коли Георгій пізно повертався з роботи, вона, звичайно, цікавилася причинами затримки і завжди отримувала одну і ту ж відповідь:
— Людочко, ти ж прекрасно знаєш, де я працюю. Графік у мене ненормований, сьогодні ось було дві зустрічі з важливими клієнтами поспіль. Це я ще в ресторан не поїхав угоду відзначати, відразу додому, відразу до сім’ї!
Люда в такі моменти ледь стримувала сльози: ну який Гоша у неї молодець! Працює на знос, щоб вони з Танечкою ні в чому не мали потреби.
Спить по шість-сім годин на добу і в задоволеннях заради них відмовляє собі. Якби Люда тільки знала, як все насправді.
Суботнього ранку Георгія розбудив телефонний дзвінок.
Поглянувши на дружину, яка міцно спала, виснажена нічною істерикою їхньої грудної дочки, чоловік спокійно взяв трубку:
— Так, сонечко.
— Гошенька, — промурмотіла Валерія, коханка і за сумісництвом начальниця, — прокидайся. У тебе закордонний паспорт є?
— Так, є. А що сталося?
— Збирайся, через три години зустрічаємося в аеропорту. Ми з тобою на вихідні летимо за кордон, хочу трохи відпочити.
— Так? Але я Люді обіцяв…
— Гошенька, — промурмотіла вона знову, — ну придумай щось. Я в тебе вірю!
Георгій придумав. Він швиденько підхопився, прийняв душ, переодягнувся і розбудив Люду:
— Людо, вставай. Щойно начальство подзвонило, веліло терміново вирушати у відрядження. Збери мені, будь ласка, валізу.
— Як? У суботу? Ми ж хотіли вихідні разом провести…
— Вибач, кохана, не можу. Терміново потрібно їхати. Ти ж сама знаєш, робота у мене така.
Люда, провівши чоловіка, вирішила зайнятися прибиранням, поки донька мирно спала.
Від справ її відволік телефонний дзвінок — дзвонила свекруха:
— Людочка, привіт. Гоша що, поїхав у відрядження?
— Так, Євгенія Максимівна, зовсім недавно. Ми з Танюшею вдома самі.
— Чудово! Давай я приїду, з онукою час проведу, а ти трохи відпочинеш.
— Приїжджайте, звичайно, — дозволила Люда, — разом все ж веселіше.
Одне відрядження змінювалося іншим. Дійшло до того, що Гоша в кращому випадку два-три рази на тиждень ночував вдома, решту часу він вирішував якісь важливі робочі питання.
Люді не вистачало уваги з боку чоловіка, і вона часто зверталася за порадою до свекрухи.
Тоді ще між нею і Євгенією Максимівною були рівні, навіть теплі стосунки.
Свекруха, яка була заміжня чотири рази і мала певний досвід у цій сфері, пояснювала невістці:
— Людочко, дитинко, не можна обмежувати свободу чоловіка. Адже Гоша не розважається, він працює. Працює на благо нас усіх. Наше благополуччя залежить від розміру його зарплати. Ти, як розуміюча, любляча дружина, завжди повинна зустрічати його з посмішкою, він повинен хотіти повертатися додому. Розумієш?
Люда мовчки кивала:
— Не треба влаштовувати йому скандали. Ось виросте Танюша, тобі буде простіше, віддаси її в садок, теж, може, на роботу вийдеш, з людьми спілкуватися почнеш. І нудьгувати перестанеш.
Про гріхи сина Євгенія Максимівна знала. Більш того, це вона кілька років тому влаштувала Гошу на фірму до Валерії і фактично звела їх.
У матері Георгія був свій розрахунок. Лера, її давня знайома, була небайдужа до чоловіків, молодших за неї мінімум на двадцять років.
Саме Євгенія Максимівна підказала синові, як привернути до себе увагу начальниці.
Від цього зв’язку хитра жінка мала багато бонусів.
Валерія своїй «свекрусі» дарувала дорогі подарунки, ні з того, ні з сього могла піднести путівку за кордон або жилетку з натурального хутра.
Залишаючись наодинці з сином, Євгенія Максимівна постійно повторювала:
— Гоша, не смій її втрачати! Якщо ти з Лерою розлучишся, запам’ятай — ти мені більше не син! У тебе такі шанси поруч з нею вибитися в люди, вона запросто може з тебе поважну, багату людину зробити. Шкода тільки, що Людка під ногами заважає. Може, ти з нею розлучишся?
— Поки що, мамо, про це не може бути й мови. Мене все влаштовує. Люда — чудова господиня, вона смачно готує, доглядає за мною. А Лера навіть каву зварити собі не може.
— Ну, не знаю… На твоєму місці я б подумала. Лері, як і мені, майже 60, через 10-15 років ти цілком міг би стати багатим спадкоємцем!
— У мене ще є час, мамо, я подумаю над твоїми словами…
Пелена з очей Людмили спала раптово.
Гоша настільки розслабився, що з коханкою вранці став розмовляти не приховуючись, лежачи в ліжку.
Він вирішив: дружина все одно кілька разів за ніч встає до дитини і рано вранці міцно спить.
В одну з таких розмов Люда несподівано прокинулася.
Вона лежала поруч зі своїм законним чоловіком, слухала ніжні слова, які він промовляв до чужої жінки, і ледве стримувалася, щоб не заплакати.
Коли Георгій поклав слухавку, Люда відкрила очі і уважно подивилася на нього:
— О Господи, — здригнувся всім тілом Гоша, коли зловив на собі пильний погляд Люди, — ти чого так на мене дивишся?
— Та ось лежу і думаю…
— Про що?
— Як довго ти мені зраджуєш? Ну, що мовчиш?
Георгій миттю змінив вираз та й колір обличча:
— Людо, та ти що? Та ти все не так зрозуміла! Я зараз тобі все поясню!
— Ну давай, пояснюй, — спокійно відповіла жінка, — я чекаю. Думаю, спочатку ми почнемо з твоєї фрази «пришли фотографію, я хочу подивитися, як цей комплект на тобі виглядає»!
Георгій заступорився і як риба, ловив повітря ротом.
— Гоша, ти язик проковтнув? Або ніяк не можеш виправдання собі придумати?
Розгорівся грандіозний скандал, і Георгій не придумав нічого кращого, як подзвонити мамі.
Євгенія Максимівна одразу приїхала і спробувала заспокоїти невістку:
— Людо, припини. З чого ти взагалі взяла, що у мого сина є коханка? Хтозна, хто міг над ним пожартувати! Ти взагалі впевнена, що ця телефонна розмова тобі просто не наснилася?
— Євгенія Максимівна, не намагайтеся мене виставити ненормальною, — відповіла Люда, збираючи свої та дитячі речі, — я в нашому сімейному житті розберуся сама, не турбуйтеся.
Кинувши нищівний погляд на Гошу, проговорила:
— Більше я тебе бачити не хочу. З дитиною побачишся тільки після рішення суду. Прощавай!
Людмила поїхала, а Євгенія Максимівна перестала приховувати радість:
— Ну і добре, що так вийшло, — посміхаючись, сказала вона, — тепер ти можеш одружитися з Лерою і до кінця днів ні ти, ні я ні в чому не будемо мати потреби! А дитину, якщо треба, у Людки відберемо. Тепер у тебе, Гоша, такі можливості!
Дива не сталося: коли Георгій за порадою матері зустрівся зі своєю коханою і повідомив їй радісну новину, Валерія несподівано засумувала:
— Розлучаєшся? Дуже шкода. Ти мені так подобався.
— Що ти маєш на увазі? — насторожився Гоша.
— Розумієш, мені до душі романи тільки з одруженими чоловіками, бо подобається ходити по краю. Холостяків навколо повно, я будь-якого собі приручити можу. Ну що ж, Гоша, як би не було прикро мені це повідомляти, але ми з тобою розлучаємося. Буду шукати іншого фаворита.
Георгій не повірив своїм вухам:
— Леро, ти не можеш так вчинити! Мені здавалося, що ти до мене щирі почуття живиш…
— Та перестань, — сміялася Валерія, — яка там щирість! Я з тобою з цікавості, ти зі мною — через гроші. До пори до часу всі були задоволені, а зараз ти мені, на жаль, розподобався. І ще. Гошенько, ти звільнений.
— Лера, але чому?
— Тому що мені так хочеться. Я завжди колишніх викидаю і з життя, і з фірми. За розрахунковими приходь завтра, бухгалтер тобі все видасть. Прощавай.
Григорій відразу ж поїхав до матері і влаштував їй істерику.
Чоловік рвав на собі волосся і звинувачував у тому, що сталося, її:
— Я тепер без сім’ї і без роботи! А все через тебе! Ти мене тепер утримувати будеш?
Новина про те, що Валерія покинула її сина, Євгенію Максимівну підкосила.
Жінка зрозуміла, що «безкоштовна годівниця» закрилася і тепер їм з Гошею доведеться самим дбати про своє забезпечення.
Георгій спробував повернути Людмилу, але та в грубій формі йому відмовила:
— Знаєш, Гошо, я ніколи ні за ким не доношувала речі, і чоловіка після когось я теж підбирати не буду. Іди своєю дорогою, між нами все скінчено. А щодо зустрічей з Танюшею… Ще раз повторюю — звертайся до суду!
Серце Люди не пом’якшили навіть фальшиві сльози Євгенії Максимівни.
Коли жінка дізналася про те, що свекруха весь цей час була в курсі зрад Гоші, її світ перевернувся.
— Люда, припини хвилюватися, багато хто так живе, — вмовляла свекруха невістку, — повернися до Гоші, збережи сім’ю заради дочки. Невже ти хочеш, щоб Танечка росла без батька?
— Ніколи б не подумала, Євгенія Максимівна, що ви так мене підставите. Ви все знали, і стільки часу мовчали! Ідіть, нам більше нема про що з вами розмовляти. Ні мене, ні моєї дочки тепер для вас не існує! Ніколи не пробачу вам!
Людмила тільки зміцнилася у своєму рішенні.
А Євгенія Максимівна не втрачала надії, що її син знову знайде якусь багату покровительку.
А поки Гоша влаштувався працювати кур’єром — адже жити-то на щось треба.
