— Ігор, мені це вже набридло. Я хочу своїх дітей, а мені підкидають твоїх племінників.
— Даша, не перебільшуй. Ти не так часто з ними сидиш. Раз на тиждень це цілком нормально.
Зате потім буде досвід. Тренуйся. Нам про дітей ще рано думати, всього пів року після весілля минуло, для себе треба поки пожити.
— Для себе! А не для твоїх племінників.
— Дашенька, моя сім’я тепер і твоя сім’я.
— Не треба робити з мене безкоштовну няню. Я вихідні хочу відпочивати і проводити з тобою.
А мені доводиться цілий день бігати і стежити, щоб діти нічого не зламали і не рознесли.
Годувати, поїти, а цього разу твоя сестра заявила, що ще й гуляти з ними треба. З двома дітьми чотирьох і п’яти років, які і матір погано слухають, я повинна гуляти.
— Але їм же потрібне свіже повітря.
— У них є батьки і бабусі. Їхню матір ти і возиш цілий день по магазинах, і бабусю теж.
— Але ж їм треба зробити закупки на тиждень.
— А я повинна сама тягати пакети щодня після роботи?
— Тут я не подумав, але я виправлюся.
— Подумай. Попереду вихідні.
— Ці вихідні не вийде, все вже вирішили, а наступні…
— Так? А мене хтось запитав?
— Завжди ж так було.
— А пам’ятаєш минулі вихідні? Я тобі про це говорила.
— Ти не жартувала?
— Ні! Завтра ми з тобою їдемо вдвох відпочивати на природу.
— Але…
— Що ти хочеш мені відмовити? Значить я їду одна, і зроблю це прямо зараз.
— Ти не можеш так вчинити!
— Можу! Ще й як можу! Якщо тут будуть твої племінники, то все прибирати будеш ти.
А якщо вони щось зламають, то більше ноги їх тут не буде. Вся відповідальність на тобі.
— А що мені робити? Сидіти з ними? Мамі і Оленці треба… Ми ж нічого не зможемо зробити.
Вони і машину мені рознесуть, і в магазинах з ними одні проблеми. До того ж завтра Оленина подружка з нами їде.
— Ах, подружка! Тобі важливіша її подружка, ніж я?
— Ні, не кажи так. Просто з дітьми в машину не поміститися. І дитячих крісел немає.
— Мені це не цікаво. Ти думаєш, тут від них проблем немає? Вечерю я приготувала. Повернуся в неділю пізно ввечері.
— Сьогодні ж п’ятниця!
— Я в курсі. Я відпочиватиму, а ти тренуйся. Це всього лише діти. Бувай, коханий.
Даша взяла невелику сумку і вийшла з квартири. Вона на вихідні поїхала провідати бабусю.
Туди ж їхали її батьки, машина батька вже стояла біля під’їзду.
Починався городній сезон. Город у бабусі був невеликий, але допомогти треба, а потім і відпочити.
Бабуся була рада. Онучка після весілля рідко її відвідувала. Село поруч, але Даша була завжди зайнята.
Вона не один раз просила Ігоря з’їздити до бабусі, але все було завжди за іншим планом.
Вранці в суботу до них у квартиру забігли діти сестри Ігоря, а сам він кудись активно збирався.
***
Даша чудово виспалася. Батьки вже працювали, після сніданку приєдналася і вона.
Все зробили швидко, вистачило одного суботнього дня.
У неділю бабуся пекла пироги, всі відпочивали. До міста повернулися тільки ввечері.
***
Суботній ранок для Ігоря почався занадто рано. Після від’їзду Даші він розмірковував і навіть не подумав попередити матір і сестру.
До півночі дивився футбол, а потім так і заснув перед телевізором. Прокинувся він від стуку в двері і відразу пішов відкривати.
У квартиру увірвалися його племінники, а їхня мати вже їхала в ліфті. Вона завжди так робила, чекала Ігоря на вулиці і диміла.
Кричати було марно. Довелося дзвонити, а для цього потрібно було наздогнати старшого з дітей, який вже схопив телефон.
Діти бігали прямо в одязі і взутті, це Даша встигала завжди їх зловити і роздягнути. Тут був зовсім інший випадок.
Телефон полетів за диван. Ігор згадав багато нецензурних слів, добре, що не вголос, діти поруч.
Поки він одягався, діти встигли зламати вазу, яка стояла на столі з цукерками, і пролити графин морсу.
Поки чоловік взувався, один з малюків встиг почистити свої білі нові кросівки чорним кремом, і навіть братові зробив кілька мазків.
Крем і щітку відібрали, а малюків випровадили на сходовий майданчик.
Ігор насилу закрив двері, малюків потрібно було тримати за руки, щоб вони не втекли.
Внизу Олена влаштувала скандал і навіть почала дзвонити Даші, тільки та не відповідала.
Олена навіть не здогадувалася, що Даші просто там далеко весело від її дзвінків.
Потім вона зателефонувала мамі, і та теж почала дзвонити непутящій невістці, через яку у них всі плани полетіли.
А плани були великі. Магазини, торгові центри, манікюр, салон. День був розписаний по хвилинах.
А як же без машини Ігоря? Все в центрі, а вони на околиці. На автобусах не встигнуть, та й не по статусу їм автобуси.
Скандал був шикарний, а Даша не відповідала.
Дитячих крісел не було, а без них вже і Ігор не збирався дітей везти. Ну і подрузі Олени вже не було місця.
Подруга поїхала на таксі, вона вже кудись спізнювалася. Олена насилу знайшла у знайомих дитячі крісла.
Ігор за цей час встиг збігати додому, переодягнутися, знайти телефон, підтерти калюжу морсу, прибрати осколки. Підлогу… доведеться мити потім.
День для нього пройшов жахливо. Діти кричали, штовхали спинки крісел.
Мати і сестра бурчали, вони запізнилися на манікюр і, звичайно, їх там вже ніхто не чекав і знову не записав.
Ігор від дітей відпочив всього лише годину, коли вони попросили їсти. Всі пішли в кафе, а чоловік відмовився.
У вухах вже дзвеніло від дитячих криків. Після їх повернення стало трохи тихіше, всі були зайняті морозивом.
— Ми тобі не купили, ти за кермом, та й не заслужив ти сьогодні. І взагалі ти нам винен за зіпсований день. — сказала Олена.
— Так! Жахливий день! — підтримала її мама, — І дочка в усьому права. Ти нам повинен відшкодувати. Наступних вихідних ти будеш возити нас цілих два дні.
Сьогодні завдяки твоїй дружині ми нічого не встигли. Навіть продукти не всі купили, бо діти все хапали. У пакетах половина їхніх солодощів.
— Два дні? Даша на це не погодиться.
— А хто її питати буде. Не треба було відпускати. І на дзвінки не відповідає. Коли вона приїде? Завтра нам треба за продуктами.
— Мамо, у вас і поруч магазини є.
— А ми хочемо в інших. Там акції і вибір великий.
— Вона приїде в неділю ввечері.
— Ось же яка зараза.
— Припиніть, вона моя дружина.
Ігор пережив день, але його машина, там де сиділи діти, була в жахливому стані.
Бруд і морозиво на спинках крісел і сидіннях, на підлозі крихти і папірці.
— Що ви тут влаштували? Олена, невже не можна було слідкувати за дітьми? — сказав він, коли всіх висадив.
— Це всього лише діти. Вимиєш. Наступного разу цього не повториться, діти будуть з твоєю дружиною.
Ось сам і подумай, що краще: вона з дітьми вдома чи діти в твоїй машині.
— Більше нічого не буде!
— Давай, братику, до вихідних.
Ігор заснув і навіть не згадав, що цілий день не їв. Вранці довелося мити підлогу після навали племінників. Він приготував вечерю і чекав на повернення дружини.
***
Ранок наступної суботи почався для Ігоря з дзвінків сестри. Потім приєдналася мати.
— Ігор, у чому справа? Чому не відчиняєте двері?
— Нас немає вдома.
— Що?
— Нас не буде вдома всі вихідні. Ці і всі наступні теж.
— Як ти можеш? Олені потрібно розвіятися, мені потрібно в магазини, і взагалі…
— Я з Дашею у вихідні відпочиваю.
— Проміняв одну сім’ю на іншу. І хто вам потім з вашими дітьми допоможе? Раз не хочете, то й від нас не чекайте допомоги.
— А від вас ми цього найменше чекаємо. Як вихідний, так ви на шопінг. Навіть на своїх дітей наплювати. Їх виховувати треба. Мені вистачило п’яти хвилин у квартирі і дня в машині.
— Побачимо, якими будуть твої діти.
— Точно не такими.
Ігор і Даша тепер часто їздили до бабусі. А якщо не до неї, то просто відпочивати.
— Вибач, я був неправий. До тебе мама і Олена завжди користувалися мною. Тоді дітей сестра підкидала свекрусі, але потім та захворіла.
Ось вони і знайшли вихід, а я якось не думав. Вибач. Їх більше не буде в нашому домі.
— Я ж не це мала на увазі, не так радикально. Виростуть, будуть пристойно поводитися, тоді ласкаво просимо.
Тим більше нашим дітям вони будуть старшими братами. Але якщо їхня поведінка не зміниться, то наша квартира для них буде закрита.
