Карина відчинила двері квартири і завмерла…
У неї сьогодні був короткий день, тому вона повернулася раніше.
Гриша ж по п’ятницях зазвичай затримувався.
У квартирі мало бути тихо, але зараз у будинку чомусь голосно грала музика.
Карина обережно пройшла всередину і попрямувала до вітальні. Там веселився Григорій…
Карина і Гриша жили разом вже півтора року, до того, як зійтися, встигли позустрічатися лише кілька місяців.
Карині взагалі така метушливість була невластива, дівчина завжди відрізнялася розсудливістю і ніколи не робила необдуманих вчинків.
А з Гришею все вийшло якось швидко, він запропонував жити разом і Карина відразу погодилася.
І нехай у них не було штампа в паспорті, але почуття між ними були справжніми, сильними і міцними.
Гриша ніколи не протестував проти зустрічей Карини з її подругами. На відміну від інших чоловіків, Григорій своїй обраниці довіряв.
Карина під час чергових посиденьок поділилася своїми роздумами з найкращою подругою:
— І все-таки мені пощастило, Марино. Живу як у казці, Гришко за весь час жодного разу мені розбір польотів не влаштовував! Він такий розуміючий, спокійний! Напевно, він — моя доля!
Марина посміхнулася і потрясла порожнім келихом — до них одразу підбіг офіціант, щоб оновити напої.
— Скажеш теж, — посміхнулася Марина. — Карино, ну що ти така наївна! Дивись, ви живете разом півтора року, так?
Карина кивнула.
– Зустрічаємося майже вісімнадцять місяців, і…
Але Марина її перебила:
– Неважливо, я не про те. Він добре заробляє. Тоді чому за весь цей час він не вирішив допомогти тобі, якщо так сильно кохає?
Гаразд, опустимо іпотеку, ти виплачуєш кредит за свою квартиру. Але Гриша і за комуналку не платить, хоча витрачає світло, газ, воду, інтернет.
Він ніколи не купує продукти додому.
Знаєш, мені іноді здається, що ти прихистила дитину, а не дорослого чоловіка.
Марина відкинулася на стільці і уважно подивилася на подругу.
За останні місяці та втратила кілька кілограмів, вона стала блідішою – Карина була схожа лише на тінь колишньої себе.
– Ти перебільшуєш, – нервово посміхнулася Карина.
Марина зробила ковток.
– Ти впевнена? У тебе ніколи в голові не виникала думка, що ти тягнеш Гришу на собі? Що губиш своє життя через нього?
По дорозі додому Карина не могла зупинити потік думок у своїй голові. Вона все прокручувала слова Марини.
І, нарешті, неохоче зізналася сама собі, що Гриша часом дійсно нагадував велику дитину.
Він зовсім не допомагав з домашніми справами. Його було неможливо змусити вимити посуд, пропилососити килими або винести сміття.
Григорій відмовлявся і вигадував десятки виправдань.
Іноді, коли настрій і так був нижче плінтуса, Карина злилася і затівала сварку.
Але надовго її не вистачало, бо вона не вміла злитися і довго ображатися.
Ще два тижні пройшли тихо і спокійно. Дівчина гнала від себе думки про те, що її стосунки з Гришею ведуть в нікуди.
***
Карина відкрила двері в квартиру і завмерла.
У неї сьогодні був короткий день, тому вона повернулася раніше. Гриша ж по п’ятницях зазвичай затримувався.
У квартирі мало бути тихо, але зараз в будинку чомусь голосно грала музика.
Карина обережно пройшла всередину і попрямувала до вітальні. Там веселився Григорій: він танцював під ритмічну мелодію і не помічав нічого навколо.
– Гришо? – Карина намагалася перекричати музику.
Григорій розплющив очі і здивовано подивився на Карину.
– О, ти вже вдома! Іди сюди!
Він підтягнув до себе Карину і закружляв її в танці.
Кілька хвилин дівчина насолоджувалася близькістю коханої людини. Але потім мелодія обірвалася.
– Що на вечерю? – звично запитав Гриша.
– Пельмені. Мені лінь готувати, – зізналася Карина.
– Приймається!
Карина переодяглася і поставила воду на вогонь.
– А ти чого вдома так рано? – запитала вона у Гриші.
– Я з сьогоднішнього дня на лікарняному, – оголосив він.
Карина різко повернулася до коханого.
– Що? Ти в порядку? Що сталося? Чому ти не подзвонив?
Григорій розсміявся.
– Тихіше, мила. Все гаразд. Майже. Ось, – він підняв футболку на спині і показав на бинт. – Невелика аварія.
– Я так злякалася, – зізналася Карина.
– Не переживай, я міцний горішок!
Минуло два тижні, як Гриша пішов на лікарняний.
Як виявилося, там дійсно не було нічого серйозного, але Григорій хотів відпочити, тому попросив знайомого лікаря виписати йому довідку на два місяці.
– Позапланова відпустка! – як називав це Гриша.
Карина думала, що лікарняний позитивно позначиться на їхніх стосунках, проте Гриша цілими днями не бував удома, а вечорами, як завжди, вимагав їжі та розваг.
Через місяць Григорій повідомив ще одну «приголомшливу» новину:
– Мені потрібні гроші!
– Що? – здивовано запитала Карина.
– Гроші! Каришо, ти забула, що я на лікарняному, мені копійки в цьому місяці нарахували. Тому я дуже розраховую на твою допомогу. Ми ж живемо разом, повинні допомагати один одному!
– Але ж у нас роздільні рахунки, – тихо промовила Карина, ніби виправдовуючись.
Григорій пирхнув.
– І? Ти будеш дивитися, як я мучуся? Каришо, я – дорослий чоловік. Щоб бути щасливим, мені потрібні гроші!
Вона кивнула, хоча і не розуміла чому. Перед тим як вийти з кімнати, Гриша кинув:
– Завтра зранку мені потрібні чотири тисячі. На бензин і особисті потреби!
Вона залишилася наодинці з інформацією, що обрушилася на неї.
«Де мені взяти такі гроші? – думала
Карина, – зарплати ще чекати і чекати, аванс не дадуть… У Маринки просити?
Вона дасть, звичайно, але потім дорікати при кожному зручному випадку буде. Невже в заначку лізти доведеться?»
Розчаровувати кохану людину їй не хотілося, тому Карина витрусила всі свої «підшкірні», але виділила Гриші потрібну суму.
Весь наступний місяць Гриша потихеньку тягнув гроші з Карини, попутньо обурюючись, що їжа стала занадто простою і несмачною.
— М’яса знову не буде? Карино, мені зараз потрібно добре харчуватися! Ти прекрасно знаєш, що чоловіка потрібно годувати м’ясом!
Де яловичина? Індичка на крайній випадок? Курятина вже в горло не лізе, навіщо ти взагалі їх купуєш? Фрукти де?!
Карина рахувала дні до закінчення лікарняного.
Їй потрібно було, щоб Григорій швидше вийшов на роботу, інакше всі її труди підуть коту під хвіст.
Борги накопичувалися, наближався платіж по іпотеці, а Гриша вимагав і вимагав.
Дівчина крутила свій «бюджет» в руках і напружено думала: “Нічого не сходиться!”
У них з Гришею залишалося майже три тисячі до зарплати. А ще потрібно було оплатити комуналку.
– Що ж робити? – пробурмотіла Карина і оновила додаток банку.
Рахунок за іпотеку не зменшився, а пропускати платіж Карина нізащо б не стала. Без їжі вона якось проживе, а ось без даху над головою — ні.
Карина відклала телефон і глибоко зітхнула.
Скільки не відтягуй, але від неприємної розмови не втекти.
Вона підвелася зі свого місця на кухні і попрямувала до вітальні — потрібно натякнути Гриші, що пора повертатися на роботу, інакше вони довго не протримаються.
Карина збиралася з думками, але з роздумів її вирвав голос Гриші.
— Скільки тобі потрібно, Поліно?
«Хто така Поліна?» — подумала Карина.
Сучасні телефони мають дуже хороші динаміки, тому Карина обережно підійшла до кімнати і прислухалася:
– Машина знову зламалася, Гришо. Мені потрібно десь 12 тисяч на ремонт.
Григорій розсміявся.
– Добре, кохана. Зараз надішлю.
«Кохана?!» – подумки обурилася Карина.
Вона відчинила двері до кінця саме в той момент, коли Гриша завершив дзвінок.
Він мотнув головою в її бік і здивувався:
– Ти що там робила?
– Слухала одну цікаву розмову. Як там Поліна поживає? – Карина присіла на диван.
Гриша навіть не почервонів. Він посміхнувся і різко відповів:
– Чудово, сьогодні у нас побачення. А що?
У Карини потемніло перед очима, вона з силою стиснула кулаки так, що побіліли кісточки.
– Побачення?
– Так, побачення. Я не розумію, що тебе не влаштовує? – нахабно запитав Гриша.
– А я що, радіти повинна? Гриша, ми ж разом! Чому ти так спокійно говориш про зраду? Ще й гроші пересилаєш цій Поліні, коли я тут намагаюся на всьому економити!
Григорій відкинувся на дивані і важливо повідомив:
– Я тут для того, щоб тобі було легше. Вам, жінкам, же подобається, коли в будинку є чоловік. Ось він я!
А все інше, включаючи вірність і кохання – тільки після весілля. Поки в паспорті немає штампа, я вільна людина!
Радій, що я взагалі погодився жити з тобою під одним дахом! Ніяких обіцянок я не давав.
Карина прикрила очі і зробила кілька глибоких вдихів.
– Іди геть! Негайно збирай свої речі і забирайся звідси! Даю тобі півгодини, інакше я за себе не ручаюся.
– Карина, ти впевнена у своїх словах? Ну, піду я, а далі? Я вже завтра знайду собі нову партнерку! Вас, самотніх і бажаючих уваги, багато! А що будеш робити ти? Подивися на себе, Карина!
Ти ледве тягнеш іпотеку, працюєш і життя навколо не бачиш! Та хто на тебе подивиться, крім мене!
– Та хто завгодно, аби не ти! – крикнула Карина у відповідь. – Якби я знала, який ти гнилий всередині, нізащо навіть зустрічатися з тобою не стала б.
Все, Гришо, збирай свої речі і чухай ногу об дорогу! Бачити тебе в своєму домі я більше не хочу!
Григорій повільно збирав валізи. Карина мовчки спостерігала, щоб співмешканець не вкрав чужого, від зрадника тепер можна було очікувати всього.
– Ти впевнена? Я даю тобі останній шанс, щоб передумати! – запитав Григорій, вже стоячи біля дверей.
Карина йому нічого не відповіла, а лише виштовхнула зі своєї квартири, голосно зачинивши за ним двері.
Карина зачинилася і зателефонувала майстру – потрібно було терміново міняти замки.
Два тижні дівчина приходила до тями, вона здригалася щоразу, коли дзвонив домофон.
Жінці здавалося, що в її життя вирішив повернутися Гриша.
Довелося згадати часи студентства. Майже три тижні вона жила на макаронах і сухарях.
Отримавши зарплату, Карина відразу розібралася з іпотекою, виплатила борги і нарешті зітхнула вільно.
З відносин з Григорієм Карина винесла цінний урок.
Жінка сама собі пообіцяла більше ніколи не зв’язуватися з такими вітрогонами, як Григорій.
Про колишнього співмешканця Карина більше нічого не чула, він миттєво зник з радарів.
