Анжела повернулася до Кіри і відрізала:
— Вас ніхто не кликав! Ми з Жорою йдемо на концерт. Вже квитки купили. А ви, тітонько Кіро, розслабтеся. Акліматизація погано впливає на самопочуття літніх людей.
Кіра від обурення втратила дар мови. Анжела, явно задоволена зробленим ефектом, швидко вискочила з квартири. Жора винувато посміхнувся.
— Що це ще таке? — закричала Кіра. — Що собі дозволяє ця нахабна дівчина?…
…Кіра роздратовано постукувала довгими нігтями по барній стійці. Жора мав повернутися з відрядження ще дві години тому!
Вона разів десять намагалася додзвонитися, але телефон був вимкнений.
Кіра чекала чоловіка в кафе, щоб разом відсвяткувати річницю їхнього весілля.
– Та що за чорт? – прошипіла Кіра, ледь стримуючи сльози. – Ми ж все обговорили!
Навіщо я випросила цей нещасний відгул у своєму салоні, навіщо витратила останні гроші на дорогий подарунок і новий манікюр?
Адже знала, що на Жорика не можна покластися! А раптом подруги мають рацію, і у нього там, в цій Умані, завелася якась вертихвістка?!…
…Напруга в їхніх стосунках почалася п’ять років тому, коли Кіра почала підозрювати, що Жора їй зраджує.
Чоловік якось раптово перестав кликати її на вечері з друзями, відмовлявся «вигулювати» дружину, посилаючись на втому.
І взагалі він намагався проводити вдома якомога менше часу.
– Ну і що? – заспокоювала себе Кіра. – Ми разом вже цілих десять років! Приїлися один одному, нічого страшного.
Жора у мене чесний, брехати не стане. Якби у нього хтось з’явився, він би відразу мені сказав. Напевно…
Звичайно, Кіра хотіла повернути колишню пристрасть, тому пішла за порадою до своєї старої приятельки Ані, яка, за чутками, змінила шістьох чоловіків і знала про них абсолютно все.
– Ой, не знаю, – простягнула Аня, розглядаючи свіжий манікюр на нарощених нігтях. – На твоєму місці я б влаштувала скандал!
Чоловік просто так не холоне! Або у нього проблеми з бізнесом, або чоловіча сила підводить. А до тебе не лізе, бо соромно зізнатися!
У мене один такий був, перед побаченням по пів години в аптеці стирчав… Тьху, як згадаю, так здригаюся!
– Та ні, це не про Жору, – заперечила Кіра. – З цією справою у нього все гаразд. У нас просто зникла іскра! Розумієш, Ань, таке відчуття, що він мене взагалі не помічає!
Приходить додому з кислою міною, може накричати через дрібницю або весь вечір мовчати. Мовчить і все!
Я питаю, що сталося, а він у відповідь – нічогісінько! Сидить у своєму кріслі і дивиться спортивні канали.
Я просто змучилася! Краще б відразу сказав, що розлюбив! Чого тягне?
– А ти спробуй внести різноманітність у ваші стосунки, – порадила Аня. – Заведи інтрижку!
Знайди собі молодого тренера в спортзалі, сходи на курси екстремального водіння. Ну, ти ж розумієш, про що я говорю?
Кіра вирішила послухатися подругу: наступного ж дня вона записалася на уроки полдэнса і купила собі шкіряний корсет за пристойну суму.
Відсутності дружини вечорами Георгій навіть не помітив. Тричі на тиждень Кіра поверталася додому після півночі і знаходила чоловіка в одній і тій же позі.
Він спав на дивані під тихе бурмотіння телевізора. Георгій жодного разу не поцікавився, де пропадає його дружина.
Кірі було прикро: невже він зовсім не ревнує? Не хвилюється?
Нарешті, не витримавши байдужості, вона зважилася на відверту розмову.
– Жора, а що відбувається?
– У якому сенсі? – пробурмотів Георгій, не відриваючи погляду від екрану.
– У прямому! Я вечорами невідомо де пропадаю, а ти навіть не питаєш! Точніше, я знаю, де пропадаю… Але ти ж не знаєш! Загалом, тобі начхати на мене, так?!
– Напевно, у тебе свої справи, – знизав плечима Георгій. – Я тобі довіряю, Кіро. Ходи куди хочеш! Хоч вранці повертайся…
– Я взагалі стараюся для тебе! – розлютилася Кіра. – У тебе совісті зовсім немає?
Я на танці пішла, сюрприз хотіла зробити! А ти все зіпсував! Ось взяв і своїм байдужим ставленням все зіпсував!
Георгій відклав планшет:
– Кіра, у мене зараз величезні проблеми. Інвестор пішов, нового я поки не знайшов, у мене виробництво зупинилося!
У мене зараз голова забита тільки цим. Вибач, що, напевно, став менше уваги приділяти тобі. Це ненадовго!
Як тільки все владнається, ми знову будемо відриватися, як раніше. Я вичавлений, як лимон, Кіра. У мене немає сил на світські раути!
Кіра наблизилася до чоловіка:
– Чому ти відразу мені нічого не сказав? Я вже вирішила, що ти мене більше не кохаєш…
– Не хотів обтяжувати тебе своїми проблемами, – спробував посміхнутися Георгій. – Гаразд, давай спати. Щось я зовсім розвалююся.
– Давай хоч кіно разом подивимося? – попросила Кіра.
– Іншим разом, – відрізав Георгій. – Зараз я не в настрої.
Незважаючи на невдачу, Кіра не збиралася здаватися. Вона з потрійною енергією взялася спокушати чоловіка.
В хід пішли всі її хитрощі, і пару раз їй навіть вдалося домогтися його уваги.
“Ні, ніякої коханки точно немає, – думала Кіра після кожної невеликої «перемоги». – Якби була, він би давно втік на диван!
Ну, ночували б ми окремо. Напевно, дійсно проблеми на роботі. Згодом все налагодиться!”
Справи в бізнесі йшли то вгору, то вниз, і Георгій то ніби заново закохувався в Кіру, то знову ставав холодним і відстороненим.
Кіра вирішила не поспішати з висновками і просто чекати, поки все само не стане на свої місця. Адже колись це ж має закінчитися?..
…Подружжя планувало відзначити чергову річницю весілля на курорті, але в останній момент Георгій відмовився.
– Кіра, напевно, тобі доведеться летіти одній. Я, на жаль, не зможу скласти тобі компанію!
– Чому? – обурилася дружина. – Жора, знову все по-новому? Ми заздалегідь домовилися, все спланували, забронювали готель.
І ось, за тиждень до вильоту, ти кажеш мені, що залишаєшся вдома?
– Так склалися обставини, – винувато опустив голову Георгій, – до мене приїжджає троюрідна племінниця, Анжела.
Я повинен її зустріти, розмістити і допомогти з працевлаштуванням у Києві.
Кіра очманіла:
– Яка Анжела? Чому я про неї нічого не знаю? Вперше чую, що у тебе є якась племінниця з таким ім’ям!
– Та це стара історія, – відмахнувся Георгій, – мій дід посварився зі своїм братом і з тих пір наша сім’я не спілкувалася з його нащадками.
Нещодавно мені зателефонував дядько із Умані, благав допомогти Анжелі.
Ну, я не міг йому відмовити!
І приїзд цієї племінниці збігається з датою нашого вильоту. Приїде дівчина в чуже місто, і де вона буде жити? А якщо її обдурять?
– А що заважає їй приїхати на тиждень пізніше? – нахмурилася Кіра. – Нехай квитки здасть, або на іншу дату обміняє. Мені здається, Жора, ти просто шукаєш відмовки!
– Так не вийде, – пояснив чоловік. – Я ж про все вже домовився. У неї там співбесіда, потім стажування. Все розписано по днях!
Ти, Кіра, лети, відпочинь гарненько за двох. Якщо хочеш, візьми з собою якусь подругу. Щоб гроші не пропали!
Кіра полетіла у відпустку разом із молодшою сестрою. Поїздка вийшла зовсім не такою, як вона планувала.
На екзотичному острові жінка сподівалася повернути іскру у стосунки з чоловіком, а довелося тинятися по дешевих барах у компанії своєї легковажної родички.
Жора за два тижні зателефонував дружині всього три рази. На повідомлення відповідав рідко, в кращому випадку – один раз на два дні.
Зате фотографії з «улюбленою племінницею» викладав у соціальні мережі регулярно.
Георгій зустрічав дружину в аеропорту не один – поруч з ним стояла худорлява брюнетка в рваних джинсах і футболці з логотипом якоїсь рок-групи.
Вбрання племінниці Кірі зовсім не сподобалося, вона не витримала і зробила зауваження.
— Джинси не надто пошарпані? Все-таки ти в столиці, в пристойному місці, а не на дачі!
— Яка різниця? — знизала плечима Анжела. — Це писк моди, дорогенька! Коли ще таке носити? У п’ятдесят?
І взагалі, я так самовиражаюся. Будьте простішою, тітонько Кіра. Я ж можу так до вас звертатися?
Кіра пирхнула і подумала, що вижити тепер цю дівчину буде непросто. Вона ж навіть не розуміє, що її товариство обтяжує господиню квартири.
Чоловік на неї зовсім не звертав уваги: по дорозі Жора і Анжела жваво обговорювали якісь музичні фестивалі, будували плани на спільне проведення часу.
А Кіра мовчки злилася: її місце поруч з чоловіком зайняла ця нахаба, і Жора навіть не помітив її невдоволення. Зробив вигляд, що все в порядку.
Кіра дуже скучила за чоловіком, тому хотіла провести з ним трохи часу наодинці. Як тільки Георгій заніс валізи до вітальні, Анжела надула губи і пронила.
— Жорик, ми запізнюємося! Чого ти возишся? Поїхали швидше!
Кіра здивовано запитала:
— Куди це ви зібралися? Жора, я мрію прийняти душ і відпочити. Може, перенесемо…?
Анжела повернулася до Кіри і відрізала:
— Вас ніхто не кликав! Ми з Жорою йдемо на концерт. Вже квитки купили. А ви, тітонько Кіро, розслабтеся. Акліматизація погано впливає на самопочуття літніх людей.
Кіра від обурення втратила дар мови. Анжела, явно задоволена зробленим ефектом, швидко вискочила з квартири. Жора винувато посміхнувся.
— Що це ще таке? — закричала Кіра. — Що собі дозволяє ця нахабна дівчина? Я їй покажу «літніх» людей!
Жора, я вимагаю, щоб ця вискочка негайно виїхала! Нехай живе, де хоче. У моєму домі я її терпіти не буду!
Жора обійняв дружину:
— Кіра, ну чого ти кипиш? Анжела ще зовсім юна, ось і не думає, що говорить. Я з нею поговорю, попрошу, щоб ставилася до тебе з повагою.
Потерпи трохи, дорога. Вона ж не назавжди у нас оселилася! Я скоро повернуся, відпочинь поки.
Жора пішов, Кіра зачинила за ним двері і розридалася. Слова Анжели її зачепили, а реакція чоловіка боляче поранила її самолюбство: Жора навіть не спробував її захистити…
…Кіра щиро не розуміла, чому чоловік дозволяє стільки місяців якійсь там нахабній дівчині знущатися над нею.
Анжела щосили господарювала в чужій квартирі, а Жора цьому тільки розчулювався.
Кіра скандалила, плакала, вимагала, але чоловік або відмазувався, або просив «потерпіти». Жора обіцяв, що племінниця буде жити окремо з осені.
З кожним днем Анжела ставала все більш нахабною. Чоловік від дружини зовсім віддалився, пару раз під час сварок він навіть заїкався про розлучення.
Кілька тижнів тому вибухнув грандіозний скандал… Кіра спіймала племінницю чоловіка на крадіжці.
Прибираючи в кімнаті гості, вона за тумбочкою виявила свою… білизну! Низ від нового комплекту, який вона нещодавно купила. Причому, цей одяг явно вже носили…
Кричала Кіра майже годину. Анжела тільки хихикала і говорила, що нічого вона у тітоньки не брала, а Жора скакав навколо дружини і благав її «не ображати бідну дівчинку».
Тиждень тому, увійшовши без стуку в кімнату Анжели, Кіра мало з глузду не з’їхала.
Племінниця, замотана в банний рушник, сиділа на ліжку, а Жора… масажував їй ноги. Кірі стало зле.
Жора, помітивши присутність дружини, відразу позеленів і вибіг з кімнати. А Анжела, поправивши рушник, закричала:
– Чого ти вриваєшся без дозволу? Я забороняю тобі сюди сунути носа, ясно?! Пішла звідси!
Саме після цього випадку Кіра вирішила поговорити зі свекрухою. Треба було зробити це раніше. Щось Кірі підказувало, що ніяка Анжела не племінниця.
Зі свекрухою Кіра особливо не спілкувалася, але привід звернутися до неї за допомогою був дуже серйозний. Ніна Петрівна відповіла відразу:
– Добрий день, – боязко привітала свекруху Кіра. – Ніна Петрівна, я до вас із незвичайним проханням.
Дайте, будь ласка, номер телефону ваших родичів! Загалом, мені потрібні контакти ваших родичів із Умані.
Ніна Петрівна закашлялася:
– Магнітні бурі сьогодні, вуха, мабуть, заклало. Що тобі дати?
– Номер телефону вашої рідні з Умані, – терпляче повторила Кіра.
– Ти, напевно, головою вдарилася? – запитала у невістки Ніна Петрівна, – Які родичі? Рідні мої з Черкащини років дванадцять вже на цвинтарі лежать!
Ти куди дзвонити зібралася? Ні сестер, ні братів у мене немає. Тим більше, в Умані!
Кіра остаточно заплуталася:
– Зачекайте, Ніна Петрівна. Я нічого не розумію! У нашій квартирі живе троюрідна племінниця Жори, її звуть Анжела.
Він казав, що Анжела – дочка вашої далекої родички, з якою ви давно не спілкуєтеся.
Хотіла б особисто поговорити з цією «сестрою-тіткою» і висловити все, що думаю про її виховання. Вона Жоріку ледь в штани не лізе!
Ніна Петрівна трохи помовчала, а потім тихим голосом сказала:
– У мене для тебе, мила, погані новини. У Жорика немає ніякої племінниці. Ця дівка моєму синові точно не родичка…
– Ніна Петрівна, але як же… Я ж… Та бути цього не може!
Свекруха сумно посміхнулася.
– Знаєш, люба… Життя взагалі дуже неприємна річ, іноді такі витівки витворяє… У Жорки батько теж безсоромно гуляв, стільки горя мені приніс.
Його вже три роки немає, а я досі його не пробачила. Досі ненавиджу! Треба було ще в молодості гнати його геть, а не терпіти його загули…
Кіра закрила очі. Голова крутилася, сильно нудило. Не може цього бути… Не міг Жора з нею так вчинити…
…Чоловіка вдома не було, зате «племінниця» якраз перебувала в квартирі. Кіра, попрощавшись зі свекрухою, кинулася в її кімнату.
Особливо не розбираючись, вона схопила Анжелу за волосся і, не звертаючи уваги на її крики, потягла в коридор.
Неабияк пошматувавши «родичку», Кіра влаштувала їй допит. Анжела, поправивши розпатлане волосся, процідила:
– Що, прозріла, тітонько? Зрозуміла нарешті, що Жорі я ніяка не племінниця? Ой, бідолашна!
Ми вже шість років з ним разом! Він готується до розлучення, скоро вижене тебе, я тут стану господинею.
Кіра взагалі перестала орієнтуватися в просторі. Вона точно знала, що Анжелі недавно виповнилося двадцять.
Якщо вони шість років разом, то… Господи, за кого вона вийшла заміж!
Жоріка негайно викликали з роботи. Поки той їхав, Кіра встигла зібрати всі його речі.
Чоловіка зустріли на порозі дві величезні валізи і коханка з підбитим оком.
Розбиратися Кіра не стала, просто виставила обох зі своєї квартири і пообіцяла, що при розлученні чоловіка залишить без всього.
Розлучалися довго і нудно, Кіра билася за кожну виделку. Купа грошей була витрачена на адвокатів, але обіцянку свою жінка виконала – Гноргій з шлюбу вискочив з неабияк схудлим гаманцем.
Кіра всім, кому тільки могла, розповіла подробиці роману колишнього з коханкою – і родичі, і знайомі, і друзі Жору за зв’язок з неповнолітньою засудили.
Репутацію Кіра Жорику знатно зіпсувала, бізнес його в тому числі і через це прогорів. З Георгієм тепер не спілкується навіть мати.
