– Люба, нагадую, що Юра – твій син. Не мій. І йому вже тридцять. Якщо хоче жити в просторій квартирі, нехай сам за неї платить. Я на вашу іпотеку більше витрачатися не буду…
… – Гришо, вибач, я трохи запізнююся. Жахливі затори на дорогах, – сумно повідомила Оксана.
– Нічого страшного, – відповів чоловік, – Не переживай, я почекаю. А ти будь обережнішою.
Коли дзвінок завершився, Гриша втупився у вікно кафе. Він дивився на молоді пари, що проходили повз. І думав про своє життя.
Тільки нещодавно йому виповнилося шістдесят років. Друзі влаштували для нього шикарне свято, піднявши настрій імениннику.
Ось тільки в той день він дивився на них і бачив, що вони щасливі в шлюбі, хваляться дітьми та онуками. А Григорій був зовсім один.
Десять років тому пішла з життя його дружина. Дітей у них не було, тому чоловікові не було про кого піклуватися.
Його гріла одна думка, що йому вдалося накопичити непоганий капітал до своїх років.
У Григорія був великий будинок, машина і пристойний рахунок у банку. Одних тільки відсотків було достатньо, щоб добре жити.
Але доживати свої дні йому хотілося в компанії з жінкою. Тому він і почав виявляти знаки уваги Оксані.
Жінка була на десять років молодша за нього, розлучена, але з тридцятирічним ледарем-сином під боком.
Юра, так звали її сина, був легковажним і непостійним хлопцем, який не зумів ні роботи знайти, ні освіти здобути.
Однак Оксана була приголомшливою. Вона чудово готувала, виглядала на десять балів і любила піклуватися про Гришу. Та й у ліжку у них все було добре.
Жінка теж була забезпеченою: своя двокімнатна квартира в центрі міста, машина і дача.
Григорій вибрав її і тому, що вони не претендували на майно один одного. Це було важливим фактором, адже чоловік не хотів у пенсійному віці сваритися через квадратні метри.
Ну а Юра може ще подорослішає. Якщо ні, то це не проблеми Гриші.
Тому сьогодні він чекав на приїзд Оксани, стискаючи в руці обручку.
– Ти вийдеш за мене? – поставив він головне питання через кілька годин.
Оксана розплакалася від надлишку почуттів і кивнула.
– Так!
Весілля влаштували через два місяці. Святкування було не пишним, але гарним. Запросили тільки близьких друзів і родичів.
А Григорій подбав про те, щоб всі гості пішли ситими і задоволеними.
Пізно вночі, ніжачись у подружньому ліжку, Гриша сказав:
– Скоро літо, треба твою дачу привести до ладу. Щоб можна було туди виїхати, відпочити, поніжитися біля озера.
– Так, там дах трохи продірявився, та й ремонт у будинку варто зробити.
Григорій відразу взявся за справу. Він найняв робітників, закупив матеріал і суворо контролював хід робіт.
Дача перевтілилася вже за кілька тижнів. Старий будиночок було не впізнати.
– Ти у мене такий приголомшливий, – Оксана поцілувала чоловіка в щоку.
А Гриша, несподівано для себе, почервонів.
Трохи пізніше він дізнався одну неприємну новину. Виявилося, що в Оксани немає постійної роботи і стабільного джерела доходу.
Вони з Юрою жили на накопичення, що залишилися після чоловіка Оксани. Але вони майже вичерпалися.
Оксана так і не влаштувалася на роботу. А Юра скакав з одного місця на інше, навіть не встигаючи отримати першу зарплату.
Того вечора жінка трохи винувато подивилася на Гришу з-під вій і сказала:
– Чесно, я не думала, що гроші так швидко закінчаться.
Григорій зітхнув, але сваритися не став.
– Не переживай, Оксано, у мене достатньо грошей, щоб утримувати нас обох. А ось Юрі доведеться знайти собі роботу. Тягнути на собі дорослу дитину я не хочу, – зізнався чоловік.
– Звичайно, – Оксана міцно обійняла чоловіка, – Я з ним поговорю, не переживай. Я тебе дуже люблю.
– І я тебе, – відповів Гриша, хоча в душі оселився черв’ячок сумнівів.
Чоловік згадав, що під час ремонту дачі всі витрати здійснювалися тільки ним. Оксана навіть не пропонувала взяти участь. І Григорія все влаштовувало, вони були сім’єю.
Та й він сам планував відпочивати на цій дачі, тому обурюватися не став.
Але Оксана жодного разу не купила в будинок продукти, побутову хімію або ще якусь дрібницю. І це трохи напружувало Григорія.
Він одружився з жінкою, яка могла себе утримувати. А отримав у підсумку щось дивне. Однак чоловік відкинув невеселі думки, зосередившись на сьогоденні.
Наступного дня він пішов до банку, щоб зробити картку для Оксани. Туди він періодично кидав не надто великі суми. Цих грошей мало вистачати на продукти та особисті витрати дружини.
Кілька тижнів тема грошей не піднімалася. І Григорій подумав, що проблема вирішена.
Але одного вечора, після ситної вечері, Оксана сказала:
– Коханий, дай мені сорок тисяч.
Григорій здивувався такому проханню. Він мав потрібну суму, але все ж хотів знати, навіщо дружині потрібні гроші. Адже в будинку все купувалося з його картки.
– А для чого тобі?
– Не скажу, – Оксана кокетливо поплескала віями, – Це секрет.
– Нічого протизаконного, я сподіваюся? – посміхнувся Гриша, вже дістаючи телефон, щоб зробити переказ.
– Ні, звичайно. Не турбуйся.
Дружина міцно поцілувала Гришу, відволікаючи його від будь-яких думок.
І Григорій не став допитуватися, для чого Оксані потрібна така сума.
Він би спустив все на гальмах, якби ситуація не повторилася через місяць.
– Гришенька, а дай мені сорок тисяч.
Григорій нахмурився.
– Для чого?
– Це секрет, – Оксана спробувала повторити трюк з кліпанням вій.
Але цього разу чоловік не повівся.
– Оксана, для чого тобі гроші? Вже вдруге.
Жінка нахмурилася, бачачи, що не зуміла відволікти чоловіка.
– Треба, навіщо допитуєшся, ти мені не довіряєш?!
– Ось саме, тому витрати повинні обговорюватися. Я не можу просто сліпо давати тобі гроші. Я повинен знати, куди ти їх витрачаєш.
Оксана щось пробурмотіла, але Гриша не зміг розібрати.
– Що?
Тут Оксана гордо підвела голову і голосно вимовила:
– Платіж за іпотеку!
– Яку іпотеку? Ти ще одну квартиру купила? Навіщо, нам і так житла вистачає, – Гриша не міг скласти всі шматочки пазла.
Оксана зітхнула.
– Ні, я ще розплачуюся за свою квартиру.
Настала черга Григорія хмуритися.
– У якому сенсі? Я ж перед весіллям тебе зрозумілою мовою питав, чи є борги або кредити. Ти сказала, що ні. Я тобі повірив. Але ти, виявляється, мене обдурила, так?
Оксана смикнула головою і відповіла:
– Звичайно, я збрехала. Ти явно б не одружився, якби дізнався про моє становище. Тому я збрехала. Вибач.
– Гаразд, – спробував заспокоїтися Гриша, – Який загальний борг?
– Ще два мільйони.
Григорій тільки присвиснув.
– Юра хоч щось платить?
– Ні, звичайно! Я не збираюся брати гроші з сина.
– Але і потягнути іпотеку ти не можеш. Що тоді робити? – запитав Гриша, він почав поступово втрачати контроль над собою.
– Але у тебе є гроші, коханий, я знаю. Ти ж допоможеш? – жінка посміхнулася.
Але Гриша не хотів брати участь у викупі квартири, до якої не мав ніякого відношення.
– У мене є інша ідея. Ти ж живеш у мене, а Юрі двокімнатна не потрібна. Продай, погаси борг і купи синові житло поменше.
Він бачив, як на обличчя Оксани набігли темні хмари.
– Я не збираюся продавати свою квартиру! Що, Юрі тепер тулитися в одній кімнаті?
А якщо він сім’ю заведе? Куди дружину приведе? Де дітей буде ростити? В однокімнатці?
Гриша потер обличчя руками, а потім серйозно звернувся до дружини:
– Люба, нагадую, що Юра – твій син. Не мій. І йому вже тридцять.
Якщо він хоче жити в просторій квартирі, нехай сам за неї і платить. Я на вашу іпотеку більше витрачатися не буду.
– І навіщо ти мені тоді потрібен? – зло сказала жінка.
І тут Григорій зрозумів, що Оксана бачила в ньому не безпроблемного партнера, а тільки гаманець. Він повинен був утримувати і її, і Юру.
– У мене таке ж питання, але про тебе, Оксана.
Не дивно, що незабаром Гриша і Оксана розлучилися. Жінка намагалася щось відсудити у колишнього чоловіка, але всі накопичення були зроблені до шлюбу. Оксана не могла на них претендувати.
А Григорій для себе вирішив – досить з нього весіль. Тепер, якщо він і зустріне когось, то будуть жити без штампа в паспорті.
І утримувати повністю свою обраницю він не буде. А зекономлені гроші йому ще знадобляться. Раптом, підтягнути здоров’я доведеться. Вік все-таки…
