Обдурити Іллю придумала Олена. Вона взагалі була майстром всяких авантюр, підступів і хитрих схем.
Тільки завдяки Оленці вони і доучилися – вона вирішила, що їм треба вступати до Політеху, де більше перспективних хлопців.
А ось як вони будуть вчитися там, придумувати довелося пізніше.
З Іллею вони вчилися на одному потоці. Іра закохалася в нього з першого погляду і що тільки не робила, щоб привернути до себе його увагу.
Але Ілля всім говорив, що він природжений холостяк і не створений для шлюбу.
Принаймні, до тридцяти років навіть думати не хоче про серйозні стосунки.
– Куди він подінеться! – сказала Олена. – Знаєш, як мама одружила на собі тата? Обзавелася мною!
Олена весело розсміялася, зовсім не соромлячись такої обставини власного появи на світ.
– Як я зможу все це провернути, якщо між нами нічого немає? – зітхнула тоді Іра.
– Ой, чи не проблема! – махнула Олена рукою. – Напоїмо його на Новий рік, скажемо, що все вже було, і все.
Ірі цей план не особливо подобався, та й не вірила вона, що у них все вийде, але Олена сказала, що все візьме в свої руки.
Ірі потрібно було купити зухвалий наряд, пускати Іллі оченятами чортиків та слухатися Олену.
Напевно, Олена все-таки щось підсипала Іллі, бо після півночі він реально відрубався, і ніякі звуки галасливої компанії його не розбудили.
Коли всі розійшлися, вони поклали Іллю з Ірою і вранці сказали йому, що «все було».
– Я ж напідпитку був, – сказав він. – Так що це не рахується.
Іра тоді ридала, але подругу не звинувачувала – вона особливо і не чекала, що Ілля вирішить зустрічатися з нею після такого обману.
– Почекай, – сказала Олена. – Через місяць він буде твій.
Тест вони купили в лавці приколів, про всяк випадок кілька штук для підстраховки.
Іра зателефонувала Іллі і сказала:
– Я чекаю дитину,… від тебе.
Вона чекала, що він почне говорити щось на кшталт «це не моя дитина» і так далі. Або взагалі вимагатиме позбутися його.
Але, на подив, Ілля вчинив так, як і передбачала Олена: привів Іру знайомитися з батьками і повідомив їм, що вони одружаться, оскільки дівчина вже чекає дитину.
Вже потім, коли народився Єгорка, Ілля зізнався Ірі:
– Тато не мій рідний батько. Рідний мене кинув, коли дізнався, що мама при надії. Я його ненавиджу за це.
Звичайно, Ірі було соромно за цей обман, але все так добре складалося: тест показав справжні дві полоски буквально через тиждень після цього зізнання.
На облік вона спеціально рано не ставала, а Єгорка ще й народився раніше терміну, так що ні в кого ніяких підозр не виникло.
І що найголовніше, вони з Іллею жили чудово. І батьки його Іру відразу прийняли, допомагали з малюком, поки молоді доучуються.
– Пощастило мені з дружиною, – багато разів говорив Ілля. – Нерви не псує, готує смачно, красива. Відмінно ми той Новий рік зустріли!
А Іра так його любила, що навіть через сім років іноді дивилася на сплячого чоловіка і розчулювалася мало не до сліз.
Це була її перша і остання справжня любов, як у казках: одна і на все життя.
Відстрілявшись з дитиною, вони обоє зайнялися кар’єрою. Спочатку не дуже виходило, потім справи пішли вгору: і у чоловіка, і у самої Іри.
Вони збирали на квартиру – з батьками жити було непогано, вони і справді у Іллі були золоті, але хотілося вже і власне гніздечко вити.
– І доньку народити, – говорив Ілля.
***
Гроші Олена попросила напередодні Нового року. У неї з роботою ніяк не йшло, з заміжжям теж.
– Я зрозуміла, що хочу бути сценаристом, – сказала Олена. – Знайшла курси, потрібно п’ятдесят тисяч. Позичиш?
Ірі не те, що шкода було для подруги грошей, але вони ось-ось збиралися купувати квартиру, і не сказати, що у них були вільні гроші.
– І коли ти зможеш віддати?
– У мене така ідея – закачаєшся! Я вже над нею працюю. Серіал пишу. Кльовий, дам тобі почитати сценарій.
– Але ж у тебе його ще не купили?
– Та куплять!
– Коли?
– Я не знаю, – роздратовано відповіла Олена. – У вас не один мільйон на рахунку, сама казала. Тобі п’ятдесят тисяч шкода для кращої подруги?
– Ну, Оленко… А якщо нам якраз цих грошей і не вистачить на квартиру?
– Не сміши мене! Купиш дешевшу квартиру.
– Я з Іллею пораджуся, – пообіцяла Іра.
Іллі ця ідея теж не сподобалася.
– Слухай, Іра, вона нам минулі борги ще не віддала. Я розумію, що вона твоя найкраща подруга, але повинна бути якась порядність.
Іра навіть видихнула – тепер їй є що сказати подрузі: чоловік не дозволив.
Олена начебто не дуже образилася. Опустила трохи плечі і сказала, що спробує на маму кредит оформити.
На Новий рік Олена напросилася до них – вона недавно розлучилася з черговим своїм чоловіком і не хотіла святкувати Новий рік на самоті.
Батьки Іллі добре знали дівчину і не були проти, та й сама Іра раділа – з подругою завжди було весело.
Тільки ось цього разу веселощі виявилися зовсім не такими, яких чекала Іра.
Коли Ілля сказав тост, що любить це свято тому, що саме воно звело його з Ірою, Олена огидно захихикала. Іра штовхнула її під столом, але це не допомогло.
– Головне не напивайся як того разу, – хихикаючи, сказала Олена. – А то ще хтось тебе на собі одружить.
За столом запала тиша. Ілля делікатно сказав подрузі:
– Я сам захотів одружитися з Ірою, ніхто мене не одружував навмисно.
– Та ти ж тоді тріпався наліво і направо, що ніколи не одружишся!
– Я був молодий, дурний. А потім, я просто Іру ще не зустрів. А коли зустрів, зрозумів, що готовий одружитися.
– Я тебе благаю! – закотила очі Олена. – Невже вона не розповіла тобі, як ти її «зустрів»? Ми ж все підлаштували, дурнику!
Ні, класно, звичайно, і пощастило, що вона так швидко залетіла, а то довелося б вигадувати страшну історію про втрату дитину через нерви!
Олена захміліло захихикала, а за столом зависла ще більш загрозлива тиша. Батьки ховали очі в салатах, Ілля подивився Ірі в очі і запитав:
– Це правда?
Іра не могла вимовити ні слова. Злі сльози бризнули з очей, вона не змогла їх зупинити. Ну як Олена могла!
Ніхто не став влаштовувати скандал: свекруха заговорила про те, що яка тепер різниця, перевела тему розмови і сказала, що пора кликати Діда Мороза.
Свекор переодягнувся в костюм і почав роздавати подарунки. Ілля мовчав, Олена продовжувала посміюватись, Іра намагалася не розплакатися.
А вранці, першого січня, Ілля сказав:
– На обмані нічого хорошого побудувати не вийде. Добре, що все це з’ясувалося зараз, до того як ми купили квартиру. Я подаю на розлучення.
Даремно Іра плакала і просила вибачення: Ілля був непохитний.
Навіть свекруха стала на її бік – не через Іру, а через Єгорку, але і матері Ілля не слухав. Розлучення, і все тут!
– Чого ти ображаєшся? – не розуміла Олена, коли Іра зателефонувала їй із звинуваченнями. – Це ж правда все. Якщо він тебе кохає – не буде розлучатися.
Після свят вони пішли подавати на розлучення. А через тиждень Іра дізналася, що чекає на другу дитину.
Дивлячись на тест, вона почала істерично сміятися. І зателефонувала Олені.
– Ну ось, – сказала вона. – Все добре вирішилося. Тепер він з тобою не розлучиться.
– Я йому не скажу, – заявила Іра. – Це буде виглядати, ніби я знову його обманюю.
– Ага! А якщо не скажеш – якраз і вийде, що обманиш. Ні вже, ти повинна сказати.
Але Іра не могла, язик не повертався. Тоді це сказала Олена. Про це Іра дізналася від Іллі, який прийшов до неї на розмову.
Вийшло дивно: поки вони розлучалися, Іра жила з його батьками, а він у друга.
Після розлучення Іра планувала взяти іпотеку – купити квартиру на половину суми тепер не вийде.
– Чому ти мені не сказала? – запитав він ображено.
– Думала, що ти не повіриш. Або розсердишся.
– Дурна.
– Знаю.
– Я ж так хотів ще дитину.
– І я…
Якось само так вийшло – він обійняв її, вона заплакала. А свекруха потім сказала:
– Ну, слава богу!
Олені вони все-таки дали п’ятдесят тисяч. Не в борг, просто подарували, щоб не переживати, поверне вона чи ні.
І домовилися, що більше ніколи не будуть один одного обманювати.
