Лера і Максим зустрілися після роботи в кафе. В обід він подзвонив своїй дружині і сказав, що купив путівку до Туреччини, як вона і мріяла.
Лера зраділа, їй не терпілося подивитися готель, ресторан, дізнатися більше про запланований відпочинок.
Сидячи за столиком в кафе, Макс повернув до неї планшет.
— Ось, дивись! Мені здається, врахував усі твої побажання.
Він проводив пальцем по екрану, показуючи обрану локацію для відпочинку на березі моря в оточенні гір.
— Це тобі мій подарунок. Якщо ти не забула, скоро рік, як ми почали жити разом!
— Клас! — Лері все сподобалося.
Вона була рада такому подарунку. Дівчина багато працювала, будувала кар’єру, а ще платила за новобудову в новому елітному квартилі.
Про власне житло вона замислилася ще до зустрічі з Максимом. Тоді батьки і переконали її укласти договір із забудовником.
— Поки ти живеш з нами і не маєш власної сім’ї, цілком можеш закривати платежі за будівництво, — сказав батько.
— Тато правий, — погодилася мати Валерії. — Ми ж не вимагаємо від тебе купувати продукти, оплачувати комуналку.
Ми дуже хочемо, щоб ти обзавелася своїм житлом. Користуйся моментом!
Умови були цілком прийнятні. Забудовник навіть пропонував зробити чистову обробку, але тоді щомісячний платіж був би більшим, а Лері ще треба було на щось жити.
Та й хто знає, яку саме обробку вона захоче, коли будинок буде добудований. Мода на інтер’єрний ремонт змінюється з кожним роком…
— У мене теж є новина, — посміхнувшись, сказала вона Максу. — Через місяць можна буде заїжджати в мою квартиру! Правда, для початку треба зробити ремонт…
Весь цей час вони жили в орендованій квартирі Макса. Туди він і привів Леру, коли вони вирішили, що повинні бути разом.
Це – кохання, а значить, тепер вони стануть сім’єю, хоч і не збираються йти в РАГС.
Весілля в реаліях сучасного часу – задоволення дуже недешеве, а Лері хотілося все за найвищим розрядом.
Тому перспективу офіційного оформлення стосунків відклали до кращих часів, але називати один одного стали «чоловіком» і «дружиною».
Пара з азартом обговорювала майбутній відпочинок і швидкий переїзд в нову квартиру.
— Привіт! Давно не бачилися!
Максим і Лера навіть не помітили, як поруч з їхнім столиком опинилися їхні друзі – сімейна пара Вадим і Оля.
Пів року тому вони були на весіллі у молодих, а потім на деякий час втратили зв’язок, у всіх свої справи, проблеми…
— Привіт, сідайте до нас! — запропонував Максим. — Ми якраз обговорюємо поїздку до Туреччини. А ви куди їздили у весільну подорож?
— На Кубу, — відповіла Оля. — Чудова країна, тільки дуже спекотно і їжа специфічна. Уявляєте, вони там їдять зелені скислі помідори!
— Ага! А ще зв’язок взагалі ніякий! Щоб вийти в інтернет, треба дуже постаратися! — посміхнувся Вадим.
— А я купив тур до Туреччини, — радісно повідомив Макс. — На мою думку, чудовий готель і сервіс. Відгуки знову ж таки хороші.
Пара приєдналася до Макса і Лери, продовжуючи ділитися новинами. І раптом Вадим запитав у приятеля:
— Макс, слухай, днями заїжджав в автосервіс і побачив твою машину. Серйозна поломка чи так, дрібниці?
— І не кажи! – махнув рукою Макс. – Моя «старенька» вимагає все більше і більше вкладень! Давно хочу поміняти її на щось новіше, але поки не виходить.
Почувши слова Максима, Лера напружилася.
На цій, як висловився Макс, «старенькій» їздив ще батько дівчини.
А коли він раптово пішов з життя, мати хотіла продати автомобіль, але Максим вмовив Леру забрати машину.
— Нехай вона не нова, але все-таки на колесах! Можна і на природу зганяти, і по магазинах у вихідні, і в гості до твоєї мами! — сказав хлопець.
Лера погодилася. Сама вона водійських прав не мала і зовсім не збиралася вчитися водінню, але уявивши, що Макс буде возити її на машині, подумала, що це хороша ідея.
А тепер її хлопець говорить про машину батьків «моя старенька». У цьому словосполученні Леру напружило не те, що Макс відгукується поблажливо про стареньку машину, а те, що називає її своєю!
Вдома дівчина влаштувала жорсткий рознос співмешканцю.
— З чого ти вирішив, що машина — твоя! Взагалі-то її нам моя мама віддала!
А ти своїми навіть чохли на сидіннях називати не маєш права, тому що вони куплені не тобою!
— Чого ти завелася, Лерка! — здивувався Максим. — Просто так до слова довелося! Не чіпляйся до слів!
— Але ти не маєш ніякого права так говорити, тому що не ти купував цю машину! — продовжувала виносити мозок Максу Лера.
— Це нерозумно, Лера! Ось дивись, припустимо, ти купила мені в подарунок шкарпетки на День Захисникс.
Я їх ношу і кажу: «Це мої шкарпетки!». Ти ж не претендуєш на те, щоб називати їх своїми?
— Знайшов що порівнювати — шкарпетки і машину! — надулася Лера, не знайшовши більш вагомих аргументів у відповідь.
— Гаразд-гаразд, тільки заспокойся! Давай не будемо сваритися через дрібниці, — хлопцеві зовсім не хотілося псувати такий гарний вечір.
Сварки вдалося уникнути, але з цього дня Лера щоразу вказувала Максиму на те, у що вкладені її гроші, а що було придбано ним.
Макс, як стверджувала дівчина, добре влаштувався, живе на всьому готовому і не збирається ні в що вкладатися.
І навіть на відпочинку вона знаходила привід, щоб нагадати йому про це.
— Ось ти сказав, що відпочинок у Туреччині — твій подарунок мені, а чому коктейлі та сувеніри змушена купувати я на свої гроші!
Це заявила Лера, лежачи в шезлонгу біля басейну.
— Якщо це твій подарунок, тоді й давай, оплачуй всі мої «забаганки» до кінця!
— Лера, я зібрав усі свої гроші, щоб купити цей тур, — розвів руками Максим. — А у мене на машині немає нової гуми, треба буде купувати, коли повернемося…
— У тебе? Ти знову натякаєш, що їздиш на своїй машині, а не на моїй?
Макс закотив очі. Він втомився сперечатися з Лерою, але в останні дні відпочинку вона стала зовсім нестерпною.
Хлопець навіть боявся сказати їй про те, що господар квартири, яку він знімав, надумав продати її і тепер доведеться шукати інше житло.
Вставши з шезлонга, він пішов у бар, а повернувшись, демонстративно поставив на столик поруч з Лерою коктейль.
Дівчина гортала якісь фотографії в інтернеті на планшеті Максима.
— Що дивишся? — намагаючись бути якомога ласкавішим, запитав він.
— Дивлюся різні інтер’єри, прикидаю, скільки грошей знадобиться на ремонт моєї квартири, — відповіла дівчина.
— І скільки? — поцікавився Максим.
— Тобі стільки за рік не заробити… — не дивлячись на нього, відповіла Лера. — Ось, наприклад, ця «двушка» обійшлася в шістсот тисяч.
Але тут повністю обладнана кухня-вітальня і санвузол. А ця — триста сорок тисяч, правда, тільки стіни, підлоги і стелі.
Максим заглянув на екран планшета через плече Лери. «Розкішна, сучасна обробка. Дуже стильно», – подумав він.
– А тобі яка подобається? Щоб взагалі не було до чого причепитися! – запитав хлопець.
– Мені? – вона здивовано подивилася на Макса. – Напевно, ось ця. Вона дуже світла, стиль «лофт», кухня з «острівцем». Це дуже зручно.
— Ну так, красиво… — кивнув головою Макс. — І скільки?
— Сімсот п’ятдесят з кухонною технікою і опалювальною лоджією, — Лера тицьнула пальчиком у суму внизу картинки.
— Непогано, — задумливо промовив Максим.
Решту днів відпочинку він весь час з кимось розмовляв по телефону. Лера дулася, тягла його на екскурсії та шопінг.
Вона щоразу дорікала, що він псує своєю поведінкою всю відпустку і враження від курорту.
А по приїзду додому, Максим і Лера вирушили дивитися вже готову новеньку квартиру, від якої дівчина вже встигла отримати ключі.
— Макс! Це ж хороми в порівнянні з твоєю орендованою халупою! — раділа дівчина, ходячи по квартирі з голими стінами і чорновою підлогою.
Під її ногами ще не засохла цементна стяжка, а дорогий паркет був з дуба.
— Місця, звичайно, більше, але поки що саме ця квартира більше схожа на халупу, — буркнув Максим.
– Треба знайти когось, хто візьметься за ремонт, – розмірковувала вголос Лера. – Можливо, мама допоможе грошима…
Але у Максима був свій план. Він кохав Леру і розраховував, що вона стане його офіційною дружиною, у них з’являться діти, і вони будуть щасливі.
Незважаючи на примхливий характер дівчини, він хотів бути з нею.
Одного разу Лера повернулася з роботи раніше. Відчинивши двері своїм ключем, вона почула, як Максим розмовляє з кимось по телефону.
— Розумієш, дядько Коля, у мене в квартирі тільки голі стіни і більше нічого.
Треба зробити все оздоблення, навіть є приблизний проект, дружина знайшла його в інтернеті… Допоможеш?
Він обернувся і побачив Леру, яка притулилася до дверного косяка, склавши руки на грудях.
Дівчина незадоволено дивилася на Макса, і йому довелося швидко попрощатися з родичем.
— Твоя квартира? Я правильно почула? — запитала Лера, не приховуючи свого невдоволення. — Ти нічого не переплутав?
— Я хотів зробити тобі сюрприз…
— І тому дзвониш направо і наліво, що у тебе раптом з’явилася квартира, в якій потрібно зробити ремонт?
— Ну, випалив, не подумавши. Звичайно ж, це твоя квартира… — виправдовувався Максим. — Я просто хотів тобі допомогти!
— Чим же? Ти жодного внеску за неї не заплатив, а тепер хвалишся своїм родичам! — вигукнула Лера.
— Та ні! Все не так! Сідай, я тобі все поясню!
Максим розповів, що у його дядька є своя невелика бригада, вони роблять ремонти в квартирах і офісах.
А Макс попросив родича допомогти з ремонтом у квартирі Лери. І робити цей ремонт вони будуть за фотографією з інтернету, яку Максу на відпочинку показала Лера.
Дівчина трохи заспокоїлася, хоч і не приховувала свого скептицизму.
— А чим ти платитимеш? Чи мені знову доведеться вкладати гроші, щоб ти потім усім хвалився?
— Чому ти так, Лерка? Адже я для нас двох стараюся… — образився Максим.
Через місяць Максим зустрів Леру після роботи. Йому не терпілося розповісти новину.
Робітники закінчили ремонт в її квартирі і можна поїхати подивитися. Дізнавшись про це, вона сказала:
— Їдемо прямо зараз! Я хочу подивитися, що вони там зробили!
Весь цей час Лера в своїй новій квартирі не була. Таку умову поставив Максим.
Втім, молодим і не було коли заглиблюватися в справи ремонту. Вони збирали речі, готувалися з’їжджати з орендованого житла.
А тепер, стоячи біля дверей власної квартири, Лера була в повному незнанні, що вона там побачить.
— Вау! Макс! А працівники твого дядька молодці! Відразу видно — професіонали! — ахнула Лера, пройшовши коридором і заглянувши в кухню. — Як же тут світло, як стильно, як сучасно!
— Я радий, що тобі сподобався цей ремонт у твоїй квартирі. Чесно кажучи, я переживав… — збентежено сказав Максим.
Лера раптом підійшла до нього, обійняла і подивилася прямо в очі.
— Не в моїй, а в нашій квартирі! — відповіла вона. — Я тільки зараз зрозуміла, що без тебе ще довго не змогла б оселитися тут! Дякую тобі…
