– Лізо, привіт. Вітаю. Випадково дізнався, що ти вийшла заміж. А чому ти мене не запросила? Я ж твій батько.
– Тату, розумієш, ми з мамою вирішили, що ти будеш недоречно виглядати на весільних фото…
…– Ігор, Ліза збирається заміж. Сам розумієш, витрат – купа! Гроші потрібні. Коли зможеш надіслати?
Ігоря повідомлення від колишньої дружини застало зненацька.
Ні, він чудово знав, що його дочка Ліза вже відзначила двадцятиріччя і зустрічається з молодим чоловіком.
Вона навіть якось познайомила його з Костею. Але Ігор і не припускав, що справа закінчиться весіллям.
Новина його схвилювала. І зовсім не майбутніми витратами. Ігор був зварювальником і мотався по країні в пошуках хорошого заробітку. Останнім часом не було відбою від великих замовлень.
Необтяжений сім’єю чоловік охоче погоджувався. Він їздив у будь-які регіони, щоб заробити побільше.
Мріяв до старості побудувати котедж за містом і забезпечити дочку власною квартирою.
Ігор був відмінним фахівцем. Професіонала знали і радили, коли потребували відповідального виконавця. І Ігор не підводив.
Але ось стежити за своїм зовнішнім виглядом, стильно і дорого одягатися він якось так і не навчився.
Ця його риса і стала причиною розлучення. Людмила була ефектною жінкою, вона займалася на дозвіллі аудитом і особливо від фінансових проблем не страждала.
Але вважала своїм обов’язком стягувати з колишнього чоловіка аліменти. Все має бути за законом. Ця фраза стала її девізом.
Ігор і не пручався. Він охоче надсилав гроші, балував доньку цінними подарунками і намагався підтримувати з нею дружні стосунки.
І все було ідеально. Але Ліза до підліткового віку почала соромитися батька.
Вона радила йому звернутися до майстра, щоб той привів до ладу почорнілі руки, рекомендувала стоматологів, щоб той попрацював над білосніжною посмішкою, і водила в магазини модного одягу.
Але Ігор тільки посміювався. Він вважав, що так працюють гени матері, його колишньої дружини.
Та теж соромилася чоловіка-роботяги. Їй хотілося бачити поруч із собою елегантного і представницького чоловіка.
Але Ігор часто з’являвся на людях у робочій спецовці і прожарених зварюванням штанях. Звичайно, він виправдовувався:
– Зрозумій, я тільки що з об’єкта. Звідки я знав, що у нас гості? Зараз я переодягнуся!
Але Людмила тільки морщилася. А потім вирішила подати на розлучення.
Вона вважала, що їй не варто бути поруч з роботягою. Без нього для неї відкриються нові перспективи.
Ігор тоді був ошелешений. Він любив дружину і маленьку доньку. Але вислухавши претензії дружини, вирішив зробити так, як вона хоче.
Не перетворюватися ж йому на випещеного красеня через її примхи?
Розлучення відбулося. Ігор продовжував забезпечувати сім’ю. Колишня дружина і дочка ні в чому не знали відмови. Тільки ось жили окремо.
Коли Ліза була маленькою, вона не звертала уваги на зовнішній вигляд батька.
Їй подобалися спільні прогулянки і походи в кафе-морозиво. Часто разом з ними вирушали і подружки дочки. Вони знали: батько Лізи пригостить смачною колою і солодощами і їх.
Але потім Ліза прийняла позицію матері і стала зустрічатися з батьком тільки в малолюдних місцях.
Вона навідріз відмовилася від зустрічей в кафе і парках. Трохи соромлячись, дівчинка заявила:
– Тато, тут нас можуть побачити однокласники. Що вони про мене подумають? У них батьки володіють бізнесом або, принаймні, працюють менеджерами і консультантами. А ти? Ти простий зварювальник!
Ігорю знову стало прикро. Але він не показав цього. Дочка – не дружина. Її не можна викреслити зі свого життя і забути.
А тому чоловік погодився зустрічатися з дочкою подалі від людських очей.
Коли Ліза стала студенткою фінансового інституту, він повністю оплатив витрати на навчання. Роботи додалося. Ліза виросла і вимагала то нових суконь, то їй хотілося телефон останньої моделі.
Ігор став працювати на знос. Навіть коли дочка відзначила вісімнадцятиріччя, він не відмовився від її утримання.
Як і раніше, купував модний одяг, дарував дорогі подарунки, оплачував її походи в клуби і кафе.
Ліза знала: якщо потрібні гроші, потрібно звертатися до батька. Але дівчина завжди поводилася з ним стримано і холодно.
Нерідко ухилялася від вітальних обіймів, гидливо морщила носик і говорила:
– Ну, тату! Від тебе пахне! Мазутом і чимось ще паленим!
Ігор сміявся і милувався своєю стрункою і красивою донькою.
А потім вона познайомила його з молодим чоловіком. Костя відразу сподобався Ігорю. Він вважав його серйозним і відповідальним.
Костик навчався в тому ж інституті, що й Ліза, але вже підробляв і намагався допомагати матері в усьому. Вона виховала його сама. І ось виявилося, що цей Костя скоро стане його зятем.
Ігор був радий за дочку. Вона вибрала правильну і працьовиту людину. А значить, з ним вона не пропаде.
Ігор повідомив дружині, що зробить переказ зараз же і уточнив:
– А весілля, коли, Люда? Сподіваюся, вони ще не зробили мене дідом?
– Про дату весілля повідомимо додатково. І не сміши мене. Моя Ліза не така дурепа. Діти заважають в молодості. Встигнуть! Нехай для себе поживуть!
Ігор замовк. Він згадав, як Костик говорив, що мріє про велику родину. Він вважав, що зможе забезпечити не тільки трьох, а й п’ятьох діточок і стане для них прекрасним батьком.
Чоловік не став заперечувати колишній дружині і негайно переказав значну суму на майбутні витрати.
Задоволений Ігор поділився своєю радістю з колегами. Ті навіть зааплодували. А затятий приятель порадив:
– Костюм тобі потрібен! Як до доньки на весілля підеш?
Було вирішено в перші ж вихідні відправитися в магазин і вибрати найкращий костюм для майбутнього торжества.
Весь наступний тиждень Ігор перебував у схвильованому стані. Він все чекав, коли ж стане відома дата весілля. Але від колишньої дружини звісток не надходило, а дочка відмазувалася двозначними повідомленнями і щось говорила про сюрприз.
Минув майже місяць. Про те, що дочка виходить заміж, Ігорю нагадували практично щодня.
Людмила дзвонила і просила оплатити послуги перукаря, ресторан, обручки для молодих і сукню для нареченої.
Ігор витратив більшу частину своїх заощаджень. Але грошей не шкода було. Правда, мрія про власний котедж за містом знову залишалася тільки мрією.
А потім дзвінки і повідомлення від дружини припинилися. Через деякий час він набрав знайомий номер сам і запитав:
– Як йде підготовка до весілля, Люда? Ліза весь час каже, що зайнята, нічого не розповідає, а то й зовсім трубку не бере.
Ми скоро об’єкт закінчуємо. Я приїду в місто. Сподіваюся, якраз стане відома дата весілля. Адже я вже купив костюм!
– Ой, Ігор, я зовсім забула сказати. Ліза і Костя вже розписалися. Подивися фотографії в соцмережах. Там їх багато. Або давай, я зараз тобі сама скину.
Ігор мовчав. Він просто розгубився і не знав, що сказати. Адже він уже пригледів квітковий салон, в якому хотів замовити розкішний букет для дочки-нареченої.
Чоловік поклав слухавку. Деякий час він просто сидів. А потім вирішив поглянути на весільні фото в соцмережах. Відразу було видно, що знімки робив майстер.
Ліза була чарівна. Костя дивився на наречену захопленим поглядом. В його очах світилася ніжність і любов.
У Ігоря по щоках потекли сльози. Він сердито витер їх кулаками і рішуче набрав номер дочки:
– Лізо, привіт. Вітаю. Випадково дізнався, що ти вийшла заміж. А чому ти мене не запросила? Я ж твій батько.
– Тату, розумієш, ми з мамою вирішили, що ти будеш недоречно виглядати на весільних фото.
Ну, ми боялися, що ти знову з’явишся у своїх пошарпаних джинсах, з руками, де на пальцях всі нігті обламані! Розумієш, тату?
Костик, правда, хотів тебе покликати. Ми навіть посварилися. Але я заборонила йому втручатися в сімейні стосунки. Я ж правильно вчинила? Мама каже, що Кості не потрібно знати подробиці вашого життя з мамою.
– Значить, соромилася мене, донько? Моїх рук соромилася? А те, що я цими руками тобі на інститут, сукню і золоті каблучки заробив, не бентежить тебе? Передай своєму чоловікові, що мені дуже його шкода!
Ігор поклав слухавку. Слухати дочку він не став. А потім видалив з контактів номери колишньої дружини і дочки.
Цього вечора Ігор з давнім приятелем і колегою відзначали радісну подію. Чоловік оголосив, що тепер він вільний від аліментів.
І може, нарешті, почати будівництво власного котеджу. Друзі випивали за здійснення мрії і вільне життя…
