– Я теж хочу зустріти свято, а не провести його на кухні, обслуговуючи гостей. Маю на це право!…
… Олексій не міг знайти відповідних слів, щоб почати цю складну розмову. Кілька хвилин тому йому зателефонувала мати й оголосила, що планує приїхати до них на Новий рік.
Рік тому батьки Олексія разом із його сестрою Наталею та її чоловіком теж зустрічали Новий рік у них вдома.
Усі залишилися задоволені, крім його дружини Світлани.
Дружина дуже втомилася тоді, і щойно гості поїхали, вона категорично заявила, що це був останній раз, коли вони святкують Новий рік із гостями у себе.
Олексій погодився з її рішенням, і вони домовилися більше не влаштовувати подібне.
По телевізору якраз йшла реклама святкування Нового року в заміському пансіонаті, і Світлана піднеслася духом.
– Льоша, а давай цього року зустрінемо Новий рік не вдома? Маша із Сергієм планують вирушити в заміський готель на кілька днів.
Вони і нам запропонували поїхати з ними. Новий рік відсвяткуємо, відпочинемо трохи, і дітям буде весело.
Маша і Світлана працювали в одній фірмі, і їхні діти були майже одного віку, що робило їх близькими подругами. Сім’ї часто проводили разом вихідні, вибираючись на природу.
Олексію довелося розчарувати дружину.
– Ми не зможемо поїхати з Машею та Сергієм. Мама дзвонила вчора, сказала, що збирається приїхати до нас на Новий рік.
– Серйозно? Знову до нас? Чому вона не може відзначити Новий рік із Наталею? Вони ж поруч живуть.
– Наталя з чоловіком і сином теж збираються до нас. Вони не хочуть, щоб мама їхала одна – їй буде важко.
– Ну чудово, – насупилася Світлана, – а ти знав і мовчав?
– Мама зателефонувала тільки вчора. Я просто не встиг тобі розповісти.
Світлана була в люті – спокій чоловіка і його родичів її обурив.
– А зі мною все це обговорювати не потрібно? Мені вистачило минулого року! Усі веселяться, а я сиджу на кухні, влаштовуючи свято всім іншим.
– Але ж Наталя допомагала тобі.
– Допомагала? Постійні запитання замість допомоги! “Де келихи? Чому немає серветок? Де тарілки?”
Легше було все зробити самій. І за собою посуд ніхто не мив. Мені таке свято більше не потрібне.
Олексію було незручно відмовляти матері. Він вирішив зателефонувати сестрі – думав, що з нею буде простіше домовитися.
– Наталко, привіт!
– О, Льошка, привіт! Ми збираємося до вас на Новий рік, мама ж казала. Що привезти? Є якісь побажання?
– Ось якраз із цього приводу я і дзвоню. Ми плануємо виїхати зустрічати Новий рік із друзями на базу відпочинку, – невпевнено почав Олексій.
– Ти що, Льош? Новий рік – це сімейне свято! Ми вже квитки взяли. Чекайте нас тридцятого вранці. Усе, поки що, не можу більше говорити.
Світлана чула всю розмову. Вона кипіла від обурення.
– Ні, я не збираюся більше таке терпіти. Сімейне свято нехай відзначають у себе вдома.
У нас своя сім’я, і ми поїдемо з Машею і Сергієм. Зараз зателефоную їм, поки є місця.
Олексій розумів свою дружину, але не знав, як відмовити родичам. Світлана ж не гаяла часу і вже набрала номер подруги.
– Маша, уявляєш, знову його родичі вирішили приїхати на Новий рік до нас. Я не витримаю.
– Світланка, ну це ж було очікувано. Якщо вони були задоволені минулого року, то тепер будуть приїжджати постійно. Ми вас запрошуємо їхати з нами, не пошкодуєте.
– Бронюй нам путівки. Бажано виїхати тридцятого числа – вони якраз приїжджають у цей день.
У розмову втрутився Олексій.
– Це незручно, та й ціни високі на свята, особливо якщо бронювати з дітьми.
– Але зате буде весело. Із гостями дешевше не вийде, а так повернемося в чисту квартиру, без клопоту. Дзвони Наталці або мамі й кажи, що нас не буде.
Цього разу Олексій вирішив зателефонувати матері.
– Мамо, ми їдемо на Новий рік у заміський готель, тож нас не буде. Доведеться вам здати квитки.
– Спасибі, синку! Тепер навіть рідна мати не може приїхати до тебе. Зовсім уже з ріднею не хочеш спілкуватися.
Усе слухаєш свою Свєточку, це вона налаштовує тебе проти нас.
Світлана не витримала і взяла телефон у чоловіка.
– Марино Василівно, я теж хочу зустріти свято, а не провести його на кухні, обслуговуючи гостей. Маю на це право.
Минулого року ви бачили, що місця в нас мало. Влітку можемо приїхати до вас у відпустку, можемо навіть дітей вам залишити на канікули. А Новий рік хочемо зустріти по-своєму.
Вона поклала слухавку і повернулася до чоловіка.
– Правильно я сказала? Нехай здають квитки. А щодо грошей не турбуйся.
У мене хороші результати цього року, керівництво обіцяло видати премію до Нового року. Тож і на путівки, і на подарунки вистачить.
Олексій був вражений рішучістю дружини. Вона ніколи не розмовляла з його матір’ю таким тоном.
Стосунки Світлани з ріднею чоловіка ніколи не були особливо близькими, але й відкритих конфліктів не виникало.
Бачилися вони рідко, а під час зустрічей Світлана мовчки вислуховувала зауваження свекрухи і не вступала в суперечки.
Минулого року, коли родичі приїхали зустрічати Новий рік, це були важкі дні для неї. Тоді вона твердо вирішила, що більше такого не повториться.
Олексій зітхнув із полегшенням, думаючи, що питання вирішено, але наступного дня йому зателефонувала сестра.
Вона не розмовляла – вона кричала.
– Ви що там придумали? Це ж яка неповага від твоєї дружини! Мама хоче приїхати до вас, а ви їдете!?
Скасовуйте свої плани! Вона здавати квитки не збирається.
– Наталю, але ж приїжджає не тільки мама, а й ви із сином.
– Мама боїться їхати одна в такому віці.
– Якщо боїться, нехай не їде. Ми свої плани змінювати не будемо. Путівки вже оплачені, ми їдемо тридцятого вранці на п’ять днів.
29 грудня Олексій і Світлана прийшли додому раніше, валізи були зібрані, настрій був святковий.
Раптом пролунав дзвінок у двері. Олексій відчинив і завмер від подиву – на порозі стояли щасливі та задоволені родичі.
– Не чекали? Ми вирішили приїхати на машині раніше, щоб встигнути до вашого від’їзду.
Не виженете ж ви нас? – упевнено заявила Марина Василівна, мати Олексія.
– Але ми ж їдемо, – розгублено сказала Світлана. Вона була впевнена, що це питання вже вирішено, і не знала, що тепер робити.
Зі школи повернулися дочки. Вони теж виглядали розгубленими – адже всі вже налаштувалися на заміську поїздку, а не на нудне сидіння з ріднею за накритим столом і переглядом телевізора.
– Мамо, а ми не поїдемо в будинок відпочинку? – запитала молодша донька.
– Поїдемо. Плани змінювати не будемо. Проходьте, роздягайтеся, зараз усе вирішимо, – впевнено відповіла Світлана.
Вона нагодувала гостей із дороги, напоїла чаєм і сказала.
– А тепер давайте обговоримо. Ви були попереджені, що нас не буде вдома. Нормальні люди без запрошення в гості не їздять.
Тож переночуєте тут, а завтра вранці – у зворотний шлях. Тому що ми їдемо.
Вираз облич гостей був невимовний. Такої рішучості вони не очікували.
– Що? Ви що собі дозволяєте? Так не можна з матір’ю! – обурено скрикнула Марина Василівна.
– А на що ви розраховували? Що ми скасуємо свої плани і побіжимо закуповувати продукти на новорічний стіл? Ні, так не буде.
– Ми можемо хоча б тоді залишитися вдома у вас, поки ви відпочиваєте? Але мама хотіла б залишитися у вас на кілька тижнів, – промовила Наталя.
– Ні, всі їдуть разом. Ми в будинок відпочинку, а ви додому.
Вранці, висловлюючи невдоволення, гості поїхали. Олексій обійняв дружину і вибачився за свою рідню. Він був здивований її рішучістю – сам він би так не зміг вчинити.
Телефон задзвонив. Бадьорий голос Сергія пролунав у слухавці.
– Ну що, готові? Ми виїжджаємо за пів години і чекаємо вас на повороті.
Світлана та Олексій із дітьми сіли в машину у чудовому настрої і вирушили зустрічати Новий рік так, як хотвлося саме їм.
